Постанова від 01 лютого 2026 р. у справі №489/2526/24 — Миколаївський апеляційний суд

02.02.26

22-ц/812/181/26

Провадження № 22-ц/812/85/26

Провадження № 22-ц/812/181/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 лютого 2026 року м. Миколаїв

справа № 489/2526/24

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Серебрякової Т.В., Тищук Н.О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагротехсервіс», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагротехсервіс» на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 жовтня 2025 року, ухвалені під головуванням судді Костюченка Г.С., повні судові рішення складено у зазначені дні,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагротехсервіс» ( далі – ТОВ «Облагротехсервіс») про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що 13 грудня 2023 року о 09:15 год по вул. Погранична перехрестя з вул. Маршала Василевського в м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля ЗАЗ Lanos TF55YO , д.н.з. НОМЕР_1 , який належить відповідачу, під керуванням ОСОБА_2 – директора Миколаївської філії ТОВ «Облагротехсервіс», автомобіля марки Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_2 під його (позивача) керуванням та автомобіля марки Kia Soul д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Skoda KODIAQ д.н.з. НОМЕР_2 зазнав механічних пошкоджень. Згідно постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27 лютого 2024 року у справі №489/119/24 ОСОБА_2 визнано винним в скоєнні даної дорожньо - транспортної пригоди. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Облагротехсервіс» була застрахована у ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». Згідно страхового полісу №218237445 ліміт відповідальності становить 160 000 грн., франшиза - 2600 грн. Відповідно до Рахунку № СЧ-985 від 14 грудня 2023 року ТОВ «Експрес Авто» вартість деталей та відновлювальних робіт, його автомобіля Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_4 склала 235 688 грн 21 коп. 18 грудня 2023 р. ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» виплатило страхове відшкодування в сумі 157 400 грн. з урахуванням франшизи 2600 грн. Таким чином, за вирахуванням відшкодованої страховиком суми, несплачена сума матеріальної шкоди складає 78 288 грн 21 коп. Крім того, відповідно до Звіту № 138/12-23 від 22 лютого 2024 року про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, розмір втрати товарної вартості автомобіля Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_4 складає 51 013 грн 02 коп. Вартість проведення оцінки вартості (розміру) майнової шкоди складає 7270 грн.

Також, за твердженням позивача, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому було спричинено моральну шкоду, яку він оцінює у 50 000 грн. Так, він пережив сильне нервове потрясіння. Внаслідок ушкодження автомобіля, з придбання якого минуло менше року, він не міг вести звичний спосіб життя, оскільки займає посаду, яка пов`язана з постійними пересуваннями та поїздками. Під час перебування автомобіля на відновленні не міг ним користуватися за призначенням та вимушений був користуватися послугами громадського транспорту та таксі, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, вплинуло на його самопочуття.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути на його користь з ТОВ «Облагротехсервіс» 139 171 грн 23 коп. матеріальної шкоди та 50 000 грн. моральної шкоди. Також просив стягнути із відповідача судові витрати.

ТОВ «Облагротехсервіс» надало відзив на позов, в якому вказало, що не погоджується з розміром матеріальної та моральної шкоди та судових витрат. Так, наданий позивачем Звіт № 138/12-23 від 22 лютого 2024 року, не відображає дійсний розмір завданої позивачу матеріальної шкоди. Обсяг робіт, зазначений у Звіті, фактично повторює наведений у рахунку від 14 грудня 2023 року та Акті виконаних робіт від 16 січня 2024 року. Звіт не містить обґрунтування неможливості відновлення пошкоджених деталей. Позивачем до суду не надано доказів використання автомобіля у роботі та зміни життя у гіршу сторону, крім того він не міг користуватися автомобілем всього один місяць і три дні, та за цей час просить стягнути моральну шкоду у розмір 50 000 грн., і ця сума є явно завищеною.

У відповіді на відзив ОСОБА_1 вказує, що на момент ДТП автомобілю було менше 9 місяців, а пробіг складав 11000 км, він був майже новим, всі деталі були заводські і не замінювалися, а тому з метою відновлення автомобіля до максимально наближеного стану, який існував до ДТП, необхідно було замінити пошкодженні деталі на нові.

Рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Облагротехсервіс» на користь ОСОБА_1 компенсацію матеріальної шкоди в розмірі 139 171 грн. 23 коп. грн., 10 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього 149 171 грн 23 коп. Стягнуто з ТОВ «Облагротехсервіс» на користь ОСОБА_1 1491 грн 71коп. судового збору. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення суд вважав вину відповідача в нанесенні матеріальної шкоди у зазначеному позивачем розмірі доведеною та наявності підстав для її відшкодування з урахуванням виплаченої суми страхового відшкодування. При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, враховуючи характер правопорушення і глибину душевних страждань, суд вважав достатнім стягнення її в розмірі 10 000 грн.

Додатковим рішенням Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2025 року стягнуто з ТОВ «Облагротехсервіс» на користь ОСОБА_1 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Суд вважав, доведеними витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., але з урахуванням складності справи, кількості судових засідань, часу витраченого представником на представництво у суді, виходячи з критерію розумності, справедливості та пропорційності дійшов висновку, що вони підлягають стягненню у розмірі 5000 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі на рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2025 року ТОВ «Облагротехсервіс», посилаючись на неповне встановлення обставин справи, порушенням норм матеріального права, зокрема ст.1192 ЦК України, просило його змінити, доповнивши резолютивну частину наступним: зобов`язати ОСОБА_1 , після відшкодування йому вартості майна, що не може бути використане за призначенням, повернути відповідачу - ТОВ «Облагротехсервіс» замінені деталі в автомобілі Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_2 , що пошкоджені в результаті дорожньо-транспортної пригоди, а саме: крило ліве, фара ліва, капот.

Апелянт зазначає, що ухвалюючи рішення суд не врахував практику Верховного Суду, зокрема постанову від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц про те, що постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду. Так, 25 вересня 2025 року ТОВ «Облагротехсервіс» зверталось до суду із заявою, в якій просило за результатами розгляду справи зобов`язати позивача повернути відповідачу після відшкодування вартості майна, що не може бути використане за призначенням, замінені деталі в автомобілі Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_2 , що пошкоджені в результаті дорожньо-транспортної пригоди: крило ліве; фара ліва; капот. Проти задоволення таких вимог не заперечував і позивач, але вони були безпідставно відхилені судом першої інстанції, без обґрунтування підстав для відмови у цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 – адвокат Сімцис Ю.В. - просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Облагротехсервіс», а рішення суду залишити без змін та стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції у розмірі 20 000 грн.

Вказувала, що в судовому рішення Верховного суду, на яке посилається відповідач, йде мова про стягнення збитків внаслідок ДТП, при цьому, пошкоджений автомобіль не відновлений, а лише планується відновлення. Натомість, в даній справі, позивач звернувся з позовом про стягнення збитків понесених внаслідок ДТП, після відновлення автомобілю. Крім того, у вказаному рішенні не зазначено про обов`язок суду відображення в резолютивній частині судового рішення питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду, а йде мова про необхідність обговорити це питання, що й було зроблено судом першої інстанції в останньому судовому засіданні в суді першої інстанції та відображено в рішенні. Тобто, між сторонами відсутній спір щодо повернення деталей. Резолютивна частина рішення повністю відповідає вимогам ч.5 ст. 265 ЦПК України, а тому твердження відповідача про те, що суд мав зазначити в ній про зобов`язання позивача після відшкодування йому вартості майна, що не може бути використане за призначенням, повернути відповідачу деталі є безпідставним, необґрунтованим та надуманим.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2025 року ТОВ «Облагротехсервіс» просило скасувати додаткове рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2025 року та ухвалити нове - про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначало, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення безпідставно не прийняті до уваги доводи про те, що Рябошапка Д. С. є адвокатом. Зі змісту додатків до позовної заяви вбачається, що позивачем не надавалась копія договору про надання правничої допомоги, що укладений між позивачем та адвокатом Сімцис Ю.В. та ордер, також позовна заява підписана особисто позивачем та в ній не вказано про представництво інтересів позивача іншим адвокатом. Дана справа не є складною, не потребує аналізу великої кількості доказів, складних розрахунків та спеціальних знань у сфері права, позовна заява є фактично «шаблонною». Апелянт припускає, що позовна заява складалась Рябошапкою Д.С. особисто, а тому витрати на правничу допомогу не були необхідними та неминучими для позивача, відтак заява не підлягала задоволенню. Крім того, в наданому адвокатом Сімцис Ю.В. до суду першої інстанції Акті № 1/25 приймання-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги № 18.12.23 від 18.12.2025 р. розмір, вартість послуг та обсяг часу значно завищені, вважав доведеними 4 303 грн 17 коп. витрат на правничу допомогу. Відповідач вважає, що позивач та його адвокат вчинили узгоджені дії, спрямовані на надмірне та безпідставне стягнення коштів з ТОВ «Облагротехсервіс» ніби-то за надання правничої допомоги. Крім того апелянт вказав, що відповідач очікує понести витрати, пов`язані з підготовкою та розглядом апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції в сумі 3000 грн., докази фактичного понесення судових витрат будуть подані до суду апеляційної інстанції у відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Облагротехсервіс» на додаткове рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2025 року представник ОСОБА_1 – адвокат Сімцис Ю.В. – просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Вказувала, що жодною нормою чинного законодавства не обмежується право фізичної особи на професійну правничу допомогу. В межах даної справи ОСОБА_1 діє як фізична особа, а не як адвокат, котрий здійснює адвокатську діяльність. У матеріалах справи наявні належні та допустимі докази відносно надання правничої допомоги, її обсяг та вартість. При цьому, позиція відповідача ґрунтується виключно на його міркуваннях та припущеннях, які не мають братися судом до уваги. Звертає увагу, що 5000 грн. (витрати на професійну правничу допомогу), які суд першої інстанції стягнув складають лише 3,35 % від суми 149 171,23 грн. задоволених позовних вимог та лише майже на 700,00 грн. більше від суми з якою погоджується відповідач. Таким чином, суд першої інстанції , не дивлячись на те, що згідно умов Договору розмір гонорару є фіксований, зменшив суму витрат на професійну правничу допомогу до 5000 грн, застосувавши критерії розумності та співмірності.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Облагротехсервіс» - адвокат Сухаревський В.М. - підтримав доводи і вимоги апеляційних скарг.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Сімцис Ю.В. – заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, рішення просила залишити без змін.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції третя особа ОСОБА_2 належним чином повідомлений про розгляд справи не з`явився, що підтверджується Реєстром підтверджень про отримання документів з «Електронного суду» учасниками справи (т. 2 а.с. 67 зв.). Клопотань про відкладення справи не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 13 грудня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ЗАЗ Lanos TF55Y0, д.н.з. НОМЕР_5 , який належить ПАТ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС» (правонаступником якого є ТОВ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС»), під керуванням ОСОБА_2 (директора Миколаївської філії ТОВ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС»), Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 , та KIA SOИЛ., д.н.з. НОМЕР_7 , під керуванням ОСОБА_3 .

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_6 , власником якого є позивач, зазнав механічних пошкоджень.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.02.2024 р. у справі № 489/119/24 ОСОБА_2 визнано вишим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (т. 1 а.с. 7-9).

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС» на момент вчинення ДТП була застрахована за полісом № 218237445 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданим ПРАТ «СК«АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ». Ліміт відповідальності страховика за зазначеним вище полісом складав 160 000 грн. без врахування франшизи в розмірі 2 600 грн.

Відповідно до Рахунку № СЧ-985 від 14.12.2023 р. ТОВ «Експрес Авто» вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_4 , склала 235 688 грн 21 коп. (т. 1 а.с. 11)

18.12.2023 р. ПРАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» виконало свої зобов`язання за полісом № 218237445 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та перерахувало на рахунок ТОВ «Експрес Авто» 157 400 грн. (тобто з відрахуванням франшизи 2 600 грн.), що підтверджується платіжним дорученням від 18.12.2023 р. № 63894320 (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до акту виконаних робіт ТОВ «Експрес Авто» № ТОБ-К-9916 від 16.01.2024 р. відновлювальний ремонт автомобіля Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_4 , було виконано, вартість його склала 235 688 грн 21 коп. (т. 1 а.с. 12-13).

Відповідно до Звіту № 138/12-23 від 22.02.2024 р. про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Skoda KODIAQ, реєстраційний номер НОМЕР_8 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4 , вартість втрати товарної вартості автомобіля складає 51 013 грн. 02 копа. За складання цього Звіту позивачем було сплачено 7 270 грн., що підтверджується актом 138/12-23 приймання-передачі виконаних робіт та квитанцією від 27.12.2023 р. № 9328-2451-9414-19-44 про оплату зазначеної оцінки (т. 1 а.с. 14-45).

Встановивши такі обстави, виходячи з приписів статей 22, 1166, 1172, 1187, 1192, 1194 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність і обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на його користь 139 171 грн. 23 коп. матеріальної шкоди.

Також судом першої інстанції було встановлено, що крім матеріальної шкоди позивачу було заподіяно моральну шкоду, та враховуючи характер правопорушення і глибину душевних страждань, суд на підставі статей 23, 1167 ЦК України стягнув з відповідача на користь позивача її відшкодування в розмірі 10 000 грн.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з вищевикладеними висновками суду першої інстанції та вимог щодо зміни чи скасування рішення в частині стягнення з ТОВ «ОБЛАГРОТЕХСЕРВІС» на користь позивача відшкодування шкоди, а тому відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України в цій частині рішення суду в апеляційному порядку не переглядалось.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції порушив статтю 1192 ЦК України, не врахував практику Верховного Суду, викладену у постанові від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, не вирішивши подану ТОВ «Облагротехсервіс» заяву про зобов`язання позивача повернути відповідачу після відшкодування вартості майна, що не може бути використане за призначенням, замінені деталі в автомобілі Skoda KODIAQ, д.н.з. НОМЕР_2 , що пошкоджені в результаті дорожньо-транспортної пригоди: крило ліве, фара ліва і капот, то колегія суддів вважає такі доводи апеляційної скарги безпідставними.

Так, статтею 1192 ЦК України встановлено способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого. Положеннями цієї правової норми передбачено, що якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже висновки суду першої інстанції щодо відшкодування позивачу вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП автомобіля не суперечать приписам статті 1192 ЦК України. До того ж предметом спору у цій справі не є відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, колегія суддів зауважує, що в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 761/14285/16-ц, на яку посилається апелянт, судом касаційної інстанції не аналізувалось рішення суду апеляційної інстанції в частинні покладення на позивача зобов`язання передати відповідачу деталі, що підлягають заміні після отримання відшкодованих збитків та проведення ремонту автомобіля, тому в цій постанові відсутній правовий висновок саме з цього питання. Крім того обставини вказаної справи є дещо іншими, ніж у справі, що переглядається в апеляційному порядку за скаргою ТОВ «Облагротехсервіс», оскільки за обставинами справи № 761/14285/16-ц автомобіль позивача ще не був відремонтований.

Щодо доводів апеляційної скарги ТОВ «Облагротехсервіс» сторін на додаткове рішення від 20 жовтня 2025 року, то слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що 18 грудня 2023 року між адвокатом Сімцис Ю.І. та ОСОБА_1 був укладений договір про надання правничої допомоги №18.12.23. Відповідно до умов договору адвокат зобов`язалася за винагороду (гонорар) надати позивачу послуги адвоката, спрямовані на юридичне супроводження питань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою за участі Клієнта, яка сталася 13.12.2023 року в м. Миколаєві по вул. Погранична, перехрестя з вулицею Маршала Василевського. Під правовою (юридичною) допомогою вважається: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності Клієнта; складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, їх проектів; представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами

Зі свого боку позивач зобов`язався сплатити на користь адвоката вартість наданої правничої допомоги (гонорар) у розмірі 15000 грн. 00 коп.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу, представник ОСОБА_1 - адвокат Сімцис Ю.В. - посилалась на те, що згідно акту наданих послуг професійної правничої (правової) допомоги від 01 жовтня 2025 року вартість наданих послуг становить 15000грн. 00коп.

Відповідно до вищевказаного акту позивачу були надані наступні послуги правничої (правової) допомоги: ознайомлення та аналіз матеріалів за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю ОСОБА_1 , яка сталася 13.12.2023 року в м. Миколаєві по вул. Погранична, перехрестя з вулицею Маршала Василевського. Надання усної консультації щодо поведінки під час розгляду справи №489/119/24 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП 18.12.2023-08.03.2024 р. – 6 годин 3000 грн; формування правової позиції Клієнта щодо звернення до ТОВ « Облагротехсервіс» з метою досудового врегулювання компенсації збитків – 11.03.2024-12.03.2024 р. 4 години 1 000 грн; підготовка проекту претензії-вимоги (виготовлення копій додатків до неї) на адресу ТОВ «Облагротехсерівіс» з метою досудового врегулювання компенсації збитків 13.03.2024-14.03.2024 р. 4 години 2 000 грн; Аналітика та новели законодавства, судова практика (правові позиції ВС) у питаннях відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – 29.03.2024 – 03.04.2024 р. – 5 годин 1000 грн; підготовка проекту позовної заяви та копії документів для ТОВ «Облагротехсервіс», третьої особи ОСОБА_2 – 04.04.2024 – 09.04.2024 р. 8 годин 5000 грн; вивчення відзиву на позовну заяву та клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи у справі № 489/2526/24. Підготовка проекту відповіді на відзив (заперечень щодо клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 489/2526/24 та копій документів – 03.05.2024-07.05.2024 р. – 5 годин 2000 грн; ознайомлення з висновком експерта № 24-5537 від 23.06.2025 року за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи у цивільній справі № 489/2526/24, підготовка подання письмових пояснень – 03.07.2025 -05.08.2025 р. – 6 годин 2000 грн; представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи № 489/2526/24 – 25.09.2025 1 година 1000 грн; підготовка заяви про ухвалення додаткового рішення, формування пакету документів та виготовлення скан-копій для заяви про ухвалення додаткового рішення – 29.09.2025- 01.10.2025 р. – 4 години.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Представником ТОВ «Облагротехсервіс» - адвокатом Сухаревським В.М. - до суду першої інстанції було подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій він посилався на необґрунтованість, недоведеність і неспівмірність таких витрат.

У постановах від 19 лютого 2020 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, виходив з того, що наявний в матеріалах акт наданих послуг від 01 жовтня 2025 року не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному у ньому розмірі, та з урахуванням складності справи, кількості судових засідань, час витрачений адвокатом на представництво у суді, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності у даній справі, застосувавши принцип пропорційності до задоволених вимог при покладенні на сторони судових витрат суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в загальному розмірі 5000 грн.

За такого, проаналізувавши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, конкретні обставини справи, частково врахувавши доводи представника відповідача у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено їх розмір до 5000 грн з урахуванням складності справи, принципів розумності, справедливості, обсягу і характеру наданих представником позивача послуг.

Колегія суддів погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування витрат на правничу допомогу.

При цьому доводи апеляційної скарги адвоката Сухаревського В.М. про те, що суд не врахував, що позивач є адвокатом, а тому витрати на правничу допомогу не були необхідними не заслуговують на увагу, оскільки такі не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, право на правову допомогу – це гарантована Конституцією України можливість фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги, закріплене у статті 59 Конституції України. Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер. Приписами цієї статті також передбачено, що кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У контексті частини першої цієї статті „кожен має право на правову допомогу“ поняття „кожен“ охоплює всіх без винятку осіб — громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перебувають на території України. Здійснення права на правову допомогу засноване на дотриманні принципів рівності всіх перед законом та відсутності дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (статті 21, 24 Конституції України).

Жодною нормою чинного законодавства не обмежується право особи - учасника справи - користуватися професійною правничою допомогою.

Крім того, та обставина, що позовна заява підписана саме позивачем не доводить, що такі документи складалися саме ним, а не адвокатом Сімцис І.Ю. в межах погоджених домовленостей на виконання договору про надання правничої допомоги.

Не заслуговують на увагу і заперечення відповідача, щодо вартості послуг та обсяг часу витраченого адвокатом, оскільки при ухваленні рішення ці критерії було враховано та суд дійшов вірного висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 5000 грн.

Доводи ТОВ «Облагротехсервіс» про узгоджені дії позивача з адвокатом Сімцис І.Ю., спрямовані на надмірне та безпідставне стягнення з відповідача коштів за надання правничої допомоги, колегія суддів не приймає до уваги з таких підстав.

Так, статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять даних про те, що укладений 18 грудня 2023 року між адвокатом Сімцис Ю.В. та ОСОБА_1 договір про надання правничої допомоги №18.12.23 у встановленому законом порядку визнаний недійсним або є нікчемним в силу закону і таких доказів суду не надано.

З огляду на викладене, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до ст. 375 ЦПК України колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Враховуючи результати апеляційного перегляду справи відсутні підстави для відшкодування апелянту сплаченого ним судового збору за апеляційну скаргу.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Облагротехсервіс» залишити без задоволення.

Рішення Інгульського районного суду м. Миколаєва від 29 вересня 2025 року та додаткове рішення цього ж суду від 20 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку і випадках, передбачених ст.389 ЦПК Украни.

Головуючий суддя В.В. Коломієць

Судді: Т.В. Серебрякова

Н.О. Тищук

Повна постанова складена 11 лютого 2026 року