Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №145/1933/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 145/1933/25

Провадження № 33/801/138/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванець В. Д.

Доповідач: Сало Т. Б.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Носальського Ігоря Чеславовича, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

встановив:

Постановою Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 до Державного бюджету судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.

Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

У скарзі зазначає, в матеріалах справи відсутній будь-який належний та допустимий доказ того, що він керував транспортним засобом. Відеозапис з бодікамер поліцейських фіксує лише припаркований автомобіль, момент керування ним не зафіксований, свідки, які б могли підтвердити факт керування відсутні, а протокол містить лише формальне твердження поліцейського. Крім цього, показники приладу «Драгер» не зафіксовані на відео, результат огляду йому не демонструвався, можливість повторного огляду в закладі охорони здоров`я не пропонувався, роздруківка результату тестування відсутня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

У ст. 280 КУпАП зазначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №540145, складеного 13 грудня 2025 року інспектором відділення поліції №2 (м. Гнівань) Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Ткаченком К. О., 13 грудня 2025 о 23 год. 10 хв. по вул. Гагаріна у селищі Сутиски Вінницького району Вінницької області водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом "Mazda", д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився із застосуванням приладу "Drager Alkotest" №6810 - результат тесту - 1,53 ‰. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с.2).

Цифровий показник приладу «Drager Alcotest 6810» становить 1,53‰, що відображено у роздрукованих на папері показниках спеціального технічного засобу та зафіксовано в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів

У пункті 2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність, в тому числі, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всі обставини у справі про адміністративне правопорушення встановлюються на підставі доказів.

Відповідно до ст. 251КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Для притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП доведенню підлягає як факт керування особою транспортним засобом, так і факт перебування водія в стані алкогольного сп`яніння.

При перегляді справи, апеляційним судом було ретельно досліджено єдиний належний доказ – відеозапис з бодікамери одного із поліцейських ОСОБА_2 , яким фактично спростовується більша частина тверджень ОСОБА_1 .

На відео зафіксовано, як поліцейські на службовому автомобілі підїжджають до припаркованого автомобіля Мазда 323, за кермом сидів ОСОБА_1 .. Двигун його автомобіля в робочому стані, і це вбачається з випуску вихлопних газів з глушника (23:11:55). Це підтверджує, що автомобіль рухався перед зупинкою, адже пояснень, чому автомобіль припаркований з ввімкненим двигуном ОСОБА_1 не надав.

Про рух автомобіля стверджує той факт, що на запитання поліцейського «що у вас сталось, що ви посеред дороги стояли?», ОСОБА_1 відповів «нічого», тобто він надав відповідь по суті питання, але не свої заперечення – «я не керував» чи «я не їхав».

Під час всього періоду спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , в тому числі в процесі складання протоколу (в загальному тривалість приблизно 30 хв), останній не виказував жодного заперечення по факту керування ним транспортним засобом.

Також під час спілкування ОСОБА_1 викрив сам себе, вказуючи: «всього два метра додому (залишилось)» (23:19:40).

Отже факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом підтверджено в ході розгляду справи.

Твердження ОСОБА_1 в скарзі про відсутність свідків, є недоречним, адже як вбачається з того ж таки відеозапису, на місці події був присутній його друг (невстановлена особа), з яким ОСОБА_1 вживав спиртні напої, але клопотання про його допит як свідка ОСОБА_1 не заявляв.

Що стосується факту перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння, то апеляційний суд вважає, що він є доведеним і не спростований останнім.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що на самому початку спілкування, поліцейський задав питання ОСОБА_1 чи вживав він спиртні напої, на яке останній надав стверджувальну відповідь: «Ні».

По-перше з відеозапису видно, що у ОСОБА_1 наявні всі ознаки алкогольного сп`яніння (крім запаху з порожнини рота, адже цього побачити на відео не можливо).

На запитання поліцейського, чи готовий ОСОБА_1 пройти освідування на стан алкогольного сп`яніння, останній погодився, після чого, продув у прилад «Драгер».

Після відповідного сигналу приладу, поліцейський чітко озвучує результат – 1,53, на що ОСОБА_1 запитує: «що це?», і у відповідь поліцейський сказав що ОСОБА_1 знаходиться в стані алкогольного сп`янінням, і відносно нього буде складено прокол про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Після почутого, ОСОБА_1 просить поліцейського : «поясніть будь ласка» (23:17:13), на що поліцейський повторив раніше сказане а саме те, що допустима норма – 0,2 проміле, а ОСОБА_1 продув 1,53, що він в стані алкогольного сп`яніння, що буде складено протокол за ст. 130 КУпАП, і тут же роз`яснив цю норму - за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Крім цього пояснив, що матеріали будуть складені та направлені в суд, який буде приймати рішення. Закінчивши, поліцейський перепитав ОСОБА_1 чи йому зрозуміло, на що останній чітко двічі сказав «так».

Після таких детальних роз`яснень, ОСОБА_1 , якому все було зрозуміло, жодних заперечень чи пояснень з приводу того, що він не керував, що він не вживав спиртні напої, не надавав.

З відеозапису вбачається, що поведінка ОСОБА_1 при звинуваченнях його у скоєному, притаманна особі, яка визнала факти викладені поліцейським, зокрема відсутність будь-яких заперечень з йому боку по кожному пункту звинувачень, а також намагання упросити поліцейського скласти протокол «за ремінь» (ст. 121 КУпАП «порушення правил користування ременями безпеки), та визнання факту вживання спиртних напоїв з товаришем («товариш каже - давай по 50 грам, (відповідь) давай, я випив, мені два метри додому» (23:21:40)).

Підсумовуючи, апеляційний суд вважає, що при перегляді справи не спростовано висновок суду першої інстанції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Твердження апелянта, про те, що на відео не зафіксовано результати приладу «Драгер» не мають значення, адже водієві поліцейський двічі чітко сказав про показник приладу, на що ОСОБА_1 не просив показати показник на приладі, не заперечував факту перебування в стані алкогольного сп`яніння, не виказував будь що, що підтвердило наявність у нього сумнівів з приводу почутого. Враховуючи таку поведінку ОСОБА_1 в поліцейський не було законних підстав для пропозиції пройти огляд повторно чи направити його на огляд в медичний заклад.

Твердження апелянта про відсутність роздруківки приладу «Драгер» взагалі є надуманою, адже аркуш сьомий даної справи і є тим чеком (роздруківкою) з приладу «Драгер».

Апеляційний суд звертає увагу, що серед мотивів скарги не має такої підстави, як порушення поліцейськими будь яких норм закону чи підзаконного акту при складанні адміністративного матеріалу, в т.ч. в процесі складання протоколу про адміністративне правопорушення, а ознайомившись з правовим обґрунтуванням оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми права, тому повторний виклад їх у цій постанові не буде мати правового значення.

Висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тиврівського районного суду Вінницької області від 07 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т.Б. Сало