Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №126/2556/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/2556/25

Провадження № 33/801/181/2026

Категорія: 139

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач: Рибчинський В. П.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

11 лютого 2026 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати у цивільних справах Рибчинський В.П.,

розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Рижавського Сергія Сергійовича на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1445 грн. (одна тисяча чотириста сорок п`ять грн.) в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн. 60 коп. судового збору на користь держави.

16 січня 2026 року захисником ОСОБА_1 – адвокатом Рижавським С.С. вперше було подано апеляційну скаргу, яка була повернута постановою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2026 року з підстав відсутності витягу з договору, що обов`язково додається до ордеру, що у свою чергу позбавило суд апеляційної інстанції можливості встановити наявність або відсутність у адвоката повноважень на представництво у суді апеляційної інстанції, зокрема на подання апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції.

03 лютого 2026 року адвокат Рижавський С.С. повторно подав апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 не був присутній в судовому засіданні, оскільки перебував у відрядженні в морському порту Одеської області, та у зв`язку з відсутністю мобільного зв`язку не міг попередити про можливе неприбуття у судове засідання. Про зміст постанови ОСОБА_1 дізнався лише 12 січня 2026 року, коли прийшов дізнатись до районного суду про рух справи, тому захисник вважає, що наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Перевіривши доводи скаржника з приводу поновлення строку на апеляційне оскарження, вивчивши матеріали справи приходжу до висновку, що строк на подачу апеляційної скарги не підлягає поновленню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2010 року Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Оскаржена постанова Бершадського районного суду Вінницької області щодо ОСОБА_1 була винесена 11 грудня 2025 року. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, однак про дату та час розгляду справи йому було достеменно відомо.

Доводи захисника ОСОБА_1 – адвоката Рижавського С.С. про те, що ОСОБА_1 не знав про наявність оскаржуваної постанови від 11 грудня 2025 року, а про її наявність дізнався лише 12 січня 2026 року не заслуговують на увагу, оскільки останнім не надано жодних доказів на підтвердження того, що перешкоджало йому ознайомитись з результатами та ходом розгляду справи, а також оскаржити постанову суду від 11 грудня 2025 року протягом строку на апеляційне оскарження, враховуючи ту обставину, що останній був обізнаний про судове засідання призначене на 11 грудня 2025 року, про що свідчить зворотне повідомлення про вручення поштового відправлення, однак ОСОБА_1 не цікавився перебігом справи та результатом її розгляду.

Дотримання встановлених процесуальних строків є обов`язком сторони, а відсутність у неї повного тексту постанови суду не звільняє правопорушника від негативних наслідків неналежної реалізації своїх процесуальних прав.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням пункту 1 статті 6 даної Конвенції.

Верховним Судом в пункті 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі № 910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на викладене, враховуючи, що КУпАП пов`язує початок перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення саме з моментом винесення постанови, доводи скаржника з приводу неможливості своєчасного оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року, за відсутності особливих і непереборних обставин, на увагу не заслуговують.

Отже, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Рижавського Сергія Сергійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року слід відмовити, а апеляційну скаргу повернути заявнику у відповідності до вимог ч. 2 ст. 294 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Рижавського Сергія Сергійовича на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 11 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 122 КУпАП.

Апеляційну скаргу разом з додатками повернути особі, яка її подала.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду: В.П. Рибчинський