Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №134/1610/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 134/1610/25

Провадження № 22-ц/801/333/2026

Категорія: 88

Головуючий у суді 1-ї інстанції Лабай О. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 рокуСправа № 134/1610/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Міхасішина І.В., Стадника І.М.,

за участю секретаря судового засідання Закерничної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №134/1610/25 за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованих осіб Управління соціального захисту населення Крижопільської селищної ради, Органу опіки та піклування Крижопільської селищної ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання особи фізичної особи недієздатною та призначення опікуна,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2025 року про залишення заяви без розгляду, яку постановив суддя Лабай О.В. в Крижопільському районному суді Вінницької області, повний текст складено 04 грудня 2025 року,

в с т а н о в и в :

В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про визнання особи фізичної особи недієздатною та призначення опікуна. Просив визнати його тітку ОСОБА_2 недієздатною, призначити його опікуном над своєю тіткою ОСОБА_2 .

Ухвалою Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2025 року заяву залишено без розгляду.

Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 у розумінні Цивільного кодексу України та Сімейного кодексу України не є членом сім`ї чи близьким родичем особи, стосовно якої подана заява про визнання її недієздатною, а отже, ОСОБА_1 не належить до осіб, визначених частиною 3 статтею 296 ЦПК України, які можуть бути заявниками у справі про визнання фізичної особи недієздатною.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, та такою, що постановлена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати ухвалу ОСОБА_1 на ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2025 року про залишення заяви без розгляду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що він є рідним племінником ОСОБА_2 , і ч.3 ст.296 ЦПК України не вимагає того, щоб особи проживали разом, і не обмежує перелік близьких родичів виключно тими, хто входить до складу сім`ї згідно з СК України. Крім того, ЦПК України не містить визначення терміну «близькі родичі».

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Належним чином повідомлені учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, за таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у їх відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 наголошував, що є рідним племінником ОСОБА_2 .

Відповідно до частин першої, другої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння; недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод (абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016).

Згідно із статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина перша статі 60 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Важливою складовою сімейного життя є право жити разом, щоб сімейні стосунки могли нормально розвиватись, а члени сім`ї могли спілкуватись одне з одним. Поняття сімейного життя є автономним. Відповідь на питання, існує чи ні сімейне життя, залежить переважно від факту реального існування у дійсності тісних особистих зв`язків та стосунків.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (частина друга статті 3 СК України).

Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини, між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком, між іншими членами сім`ї, визначеними у ньому.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім`ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання.

Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що близькі особи - це члени сім`ї суб`єкта, зазначеного у частині першій статті 3 цього Закону, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб`єкта. Члени сім`ї: особа, яка перебуває у шлюбі із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб`єкта до досягнення ними повноліття - незалежно від спільного проживання із суб`єктом; будь-які особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

У справах окремого провадження, суд може залишити заяву без розгляду, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

Колегія суддів зауважує, що справи про визнання особи недієздатною є справами окремого провадження, які мають спеціальний порядок розгляду та вирішення, пов`язаний як з необхідністю захисту інтересів особи, яка не може набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання, так і з необхідністю встановлення психічного стану такої особи.

Згідно довідки МСЕК ОСОБА_2 є інвалідом другої групи, а згідно довідки від 14 травня 2024 року №1 ОСОБА_2 має інвалідність внаслідок психічного розладу, потребує стороннього догляду (а.с.10, 11).

Зокрема згідно з довідки від 14 травня 2024 року №1 вбачається, що ОСОБА_2 проживає разом з заявником ОСОБА_1 (а.с.11).

Залишаючи без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, суд першої інстанції виходив з того, що заявник не є членом сім`ї ОСОБА_2 , яку він просив визнати недієздатною та встановити над нею опіку, тому він не може подавати таку заяву.

Оскільки законом визначено, що заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, та з врахуванням того, що заявник є близьким родичем, яку він просить визнати недієздатною, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що заявник не має права на звернення із такою заявою до суду.

Подібний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2025 року у справі №642/3290/23.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Отже колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без додержання норм процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу необхідно скасувати у зв`язку з порушенням норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Крижопільського районного суду Вінницької області від 04 грудня 2025 року про залишення заяви без розгляду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 лютого 2026 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Міхасішин І.В.

Стадник І.М.