Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №746/35/26 — Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 746/35/26

1-кп/746/9/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Срібне кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026270330000054 від 20 січня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Срібе Срібнянського району Чернігівської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 Кримінального кодексу України (далі – КК України),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2024 року, яка не оскаржувалась і набрала законної сили, визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік (справа № 746/232/24).

Крім цього, постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05 листопада 2024 року, яка не оскаржувалась і набрала законної сили, ОСОБА_3 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 130 КУпАП, із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 000,00 грн, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки (справа № 591/10796/24).

Указані постанови суду ОСОБА_3 не оскаржував, він був ознайомлений з їх змістом та вони набрали законної сили.

Однак, 19 січня 2026 року о 13 год. 34 хв. поліцейські сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 (селище Срібне) Прилуцького районного відділу поліції Головного управління поліції у Чернігівські області (далі – ПСР ПП ВП №1 Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вул. Миру в селищі Срібне Прилуцького району Чернігівської області зупинили транспортний засіб марки «NISSAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 за порушення правил дорожнього руху.

Під час перевірки документів та спілкування з громадянином ОСОБА_3 за допомогою інформації з бази даних, доступ до якої отримано за допомогою планшетного пристрою, працівники поліції встановили наведені вище обставини щодо притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за частинами першою та другою статті 130 КУпАП та накладення на нього стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік (за частиною першою статті 130 КУпАП) та на строк 3 (три) роки (за частиною другою статті 130 КУпАП).

Під час розмови ОСОБА_3 повідомив працівникам поліції, про те, що йому відомо, що він на підставі вказаних постанов суду позбавлений права керування транспортними засобами.

Однак ОСОБА_3 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаних постанов суду, що набрали законної сили, будучи з ними ознайомленим, з метою невиконання цих постанов суду в частині позбавлення права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог статті 129-1 Конституції України, частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішенню суду, діючи умисно та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, 19 січня 2026 року о 13 год. 34 хв. у селищі Срібне Прилуцького району Чернігівської області на вул. Миру особисто керував транспортним засобом марки «NISSAN», державний номерний знак НОМЕР_1 , та за порушення Правил дорожнього руху був зупинений поліцейськими СРПП ВП №1 (селище Срібне) Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області.

Отже, ОСОБА_3 умисно не виконав постанови Срібнянського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2024 року, яка набрала законної сили (справа № 746/232/24), та Зарічного районного суду м. Суми від 05 листопада 2024 року, яка набрала законної сили ( №591/10796/24), в частині позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, тобто в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення сторона обвинувачення посилалася на визнання ОСОБА_3 своєї провини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, та визначений сторонами обсяг доказів, що підлягають дослідженню згідно з частиною третьою статті 349 КПК України. Під час судових дебатів прокурор вважав зазначені обставини достатніми для того, щоб поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_3 у висунутому обвинуваченні в повному обсязі.

ОСОБА_3 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та не оспорював фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, з якими добровільно та усвідомлено погодився, щиро розкаявся у вчиненому, погодився з доводами прокурора щодо недоцільності дослідження доказів у кримінальному провадженні, порушеному щодо нього за частиною першою статті 382 КК України, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у висунутому обвинуваченні визнав у повному обсязі, дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення правопорушення, показавши, що будучи обізнаним про те, що постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 20 серпня 2024 року його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік, а постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05 листопада 2024 року його було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 3 роки, 19 січня 2026 року о 13 год. 34 хв. на автомобілі «NISSAN», в силу життєвих обставин, а саме необхідності відвезти дружину до лікарні, сів за кермо належного йому автомобіля та був зупинений працівниками патрульної поліції за порушення правил дорожнього руху. Вину у вчиненому визнав повністю, розкаявся та обіцяв, що більше не допустить таких протиправних дій.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів у справі, враховуючи, що ОСОБА_3 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому діянні, обвинувачений не ставить під сумнів та не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, у суду відсутні сумніви у добровільності та істинності позиції обвинуваченого, тому відповідно до частини третьої статті 349 КПК України суд вважає недоцільним проводити дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, суд вважає можливим обмежитись лише показаннями обвинуваченого та матеріалами кримінального провадження, які характеризують його особу.

При цьому, суд встановив, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, добровільність його позиції не викликає у суду сумнівів. Судом роз`яснено обвинуваченому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Розгляд кримінального провадження проводився щодо обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред`явленого йому обвинувачення. За встановлених обставин, оцінюючи зібрані докази, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Заслухавши обвинуваченого, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у пред`явленому йому обвинуваченні, крім власного визнання ним своєї вини в судовому засіданні, підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які є належними, допустимими, достовірними, достатніми та взаємопов`язаними для прийняття відповідного процесуального рішення.

Отже, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 умисно не виконав постанови суду, які набрали законної сили, в частині заборони керування транспортними засобами.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, тобто як кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 382 КК України.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Європейський Суд з прав людини також неодноразово зазначав у своїх рішеннях про те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є кримінальним проступком, дані про особу ОСОБА_3 , який: раніше не судимий (довідка № 26026558017754416488 від 28 січня 2026 року); на обліку в Прилуцькому районному секторі № 2 філії ДУ «Центр пробації» в Чернігівській області не перебуває (лист від 26 січня 2026 року № 37/35/22/1-26, одружений; є особою з інвалідністю 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби; відповідно до довідки-характеристики від 22 січня 2026 року № 02-28/225, виданої ЦНАП Срібнянської селищної ради за місцем проживання характеризується позитивно, конфліктів із сусідами у ОСОБА_3 не виникало, приймає активну участь у громадському житті, користується повагою серед односельців, за час проживання заяв чи скарг стосовно його поведінки до Срібнянської селищної ради не надходило; згідно з довідкою КНП «Срібнянська ЦРЛ» на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; наказами Головнокомандувача Збройних Сил України від 08 грудня 2022 року № 1828 та від 25 квітня 2023 року № 857 відзначений почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест» та «Золотий хрест».

Встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного призначення покарання, тому суду необхідно всебічно досліджувати матеріали провадження щодо наявності таких обставин і у вироку наводити мотиви прийнятого рішення.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Так, щире каяття засвідчує критичну оцінку винним вчиненого ним злочину, співчуття до потерпілих, прагнення зменшити негативні наслідки його протиправної поведінки. Розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

У судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав свою провину і розкаявся у вчиненому, надавши критичну оцінку своїй поведінці.

Відповідно до статті 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , суд не встановив.

За таких обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, врахувавши ступінь тяжкості кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання, суд вбачає підстави для призначення покарання в межах санкції частини першої статті 382 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати по справі відсутні, заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися, цивільний позов не заявлявся.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, відповідне клопотання прокурором з цього приводу не ініціювалось й суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, 382 КК України, статтями 2, 94, 349, 368-371, 373, 374, 376, 381, 382, 394, 395, 615 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 382 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п`ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500,00 (вісім тисяч п`ятсот) грн.

Повідомити ОСОБА_3 , що відповідно до статті 26 КВК України засуджений зобов`язаний сплатити штраф у місячний строк після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред`явлення документа про сплату штрафу.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід ОСОБА_3 не обирати.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Чернігівського апеляційного суду через Срібнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1