Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №750/15946/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/15946/25

Провадження № 2/750/709/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

суддіСупруна О.П.,

секретарЩибря Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 750/15946/25 за позовом Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в :

21.11.2025 АТ «Сенс Банк» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20.12.2021 у сумі 60 987,64 грн, а також 2 422, 40 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 5 387,53 у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору.

Суддя Деснянського районного суду м. Чернігова Супрун О.П. ухвалою від 24.11.2025 позовну заяву прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив судове засідання для її розгляду по суті на 11.02.2026.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи оповіщалися в установленому законом порядку. Представник позивача в поданій через систему «Електронний суд» заяві просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідач про причини неявки не повідомила, відзиву не подала.

За письмовою згодою позивача суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, відповідно до статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, судом установлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає позивач, 20.12.2021 ОСОБА_1 через Інтернет-сервіс «My Alfa-bank» звернулася до АТ «Альфа-Банк» із пропозицією на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», який розміщено на сайті Банку.

Позичальниця підписала Довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб (а.с. 8) та Паспорт споживчого кредиту (а.с. 9-10) шляхом використання електронного цифрового підпису у вигляді одноразового ідентифікатора «7036», направленого їй 20.12.2021 на номер телефону НОМЕР_1 (Довідка про ідентифікацію на а.с. 12), та підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування тощо. Банк прийняв пропозицію відповідача.

Таким чином, слідуючи доводам позивача, 20.12.2021 між сторонами було укладено Угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», із такими умовами: тип кредиту - кредитування рахунку та встановлення відновлювальної кредитної лінії; найменування продукту - «Cameleon»; мета кредиту - для особистих потреб; опис послуги - надання Банком послуг з обслуговування кредитної картки, а також надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії, протягом строку дії якої після повернення наданого кредиту або його частини, Банк здійснює подальше кредитування у межах її ліміту шляхом надання траншів. Для можливості встановлення відновлювальної кредитної лінії та надання кредиту, Банк на підставі поданих Позичальником документів та цієї Угоди відкриває поточний рахунок, операції за яким можуть здійснювались з використанням електронних платіжних засобів. Такий рахунок, окрім наведеного, призначено для зберігання грошей і здійснення розрахунково касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов Договору та вимог законодавства України; ліміт кредитної лінії (максимальна сума кредиту) - 200 000,00 грн; сума встановленої кредитної лінії - 30 000,00 грн; процентна ставка - для торгових операцій у розмірі 0,01 % та/або для операцій зняття готівки в розмірі 37 %; тип процентної ставки - фіксована; тип картки - VISA Platinum; порядок повернення кредиту - щомісячно, не менше ніж сума обов`язкового мінімального платежу 10 % від суми заборгованості, мінімум 50 грн (а.с. 2 зворот - 3).

Указані умови кредитування також описані в наданому позивачем Паспорті споживчого кредиту та Акцепті пропозиції на укладання Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 9-10, 10 зворот - 11).

Для ідентифікації в обліковій системі Банку Угоді було присвоєно № 631754640 (а.с. 3).

Як стверджує позивач, банк виконав у повному обсязі, відповідно до Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20.12.2021, узяті на себе зобов`язання, випустивши кредитну картку та надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Проте, відповідач узяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 60 987,64 грн, із яких: 33 195,96 грн - прострочене тіло кредиту; 27 791,68 грн - відсотки за користування кредитом.

Наявність указаної заборгованості позивач підтверджує наданими копіями розрахунку заборгованості за кредитом № 631754640, станом на 29.06.2025, та виписки з рахунка приватного клієнта № 239371-2025/0701 (розрахунковий період з 20.12.2021 по 29.06.2025) (а.с. 11-15).

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа - Банк» на АТ «Сенс Банк» (а.с. 54).

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, можна дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно із частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина перша статті 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, зобов`язана їх довести, надавши суду докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про такі обставини. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2019 у справі №61-28582ск18.

Так, звертаючись до суду з позовом АТ «Сенс Банк» було надано суду Довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб, яка містить роз`яснення про порядок здійснення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, що підписана відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7036», Паспорт споживчого кредиту, що підписаний відповідачем 20.12.2021 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «7036», який містить інформацію та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, про порядок повернення кредиту тощо та Акцепт пропозиції на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, який не містить дати та номеру.

Між тим, матеріалами справи не підтверджується, що 20.12.2021 ОСОБА_1 підписала оферту - пропозицію на укладення договору про надання споживчого кредиту № 632132692, оскільки матеріали справи не містять указаної оферти. Акцепт банку не містить підпису відповідача. Тобто відсутні докази, що саме з цими умовами кредитного договору ознайомлювався відповідач.

Посилання позивача з цього приводу на Довідку про ідентифікацію, що останнім здійснено акцепт договору одноразовим ідентифікатором «7036», не заслуговують на увагу, оскільки довідка видана позивачем зазначення дати, підписана фахівцем без проставлення печатки.

Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем електронним підписом 20.12.2021, не може слугувати підтвердженням узгодження між сторонами умов кредитного договору, оскільки ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Указане узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, висловленою у постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 ( провадження №61-14545сво20).

Отже, докази щодо існування письмової домовленості між позивачем та відповідачем щодо нарахування процентів та їх сплати за користування кредитом у справі відсутні, а тому немає правових підстав для їхнього стягнення зі ОСОБА_1 .

Разом із тим, прострочене тіло кредиту в сумі 33 195,96 грн належить стягнути з відповідача за вирахуванням сплачених нею процентів у сумі 1 386,86 грн, що становить 31 809,10 грн, оскільки випискою з рахунка приватного клієнта № 239371-2025/0701 (розрахунковий період з 20.12.2021 по 29.06.2025) підтверджується факт користування ОСОБА_1 коштами банку.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи та просив стягнути витрати та професійну правничу допомогу у розмірі 5 387,53 грн.

На підставі статті 141 ЦПК України судові витрати належить стягнути в розмірі, пропорційному до розміру задоволених вимог (52%).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Частково задовольнити позов Акціонерного товариства "Сенс Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" заборгованість за Угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 20.12.2021 у розмірі 31 809,10 грн (тридцять одна тисяча вісімсот дев`ять гривень 10 копійок).

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 2 801,52 грн (дві тисячі вісімсот одну гривню 52 копійки) у відшкодування витрат на оплату правової допомоги.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Сенс Банк" 1 259,65 грн (одну тисячу двісті п`ятдесят дев`ять гривень 65 копійок) у відшкодування сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Акціонерне товариство «Сенс Банк», місцезнаходження юридичної особи:

вул. Велика Васильківська, 100, м. Київ, код ЄДРПОУ 23494714.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .

Суддя