Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №592/19099/25 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/19099/25

Провадження № 3/592/56/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м. Суми Катрич Ольга Михайлівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №515133 від 16.11.2025, складеного заступником командира роти 4 рота 1 батальйону УПП в Сумській області капітаном поліції Феденченко Сергієм Сергійовичем, 16.11.2025 о 22:05:00 в м.Суми по вул.Слобідськой, 7 громадянка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mitsubishi Lancer НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення координації рухів). Від проходження огляду відповідно до встановленого порядку на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в найближчому закладі охорони здоров`я відмовилася, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор персональний Motorola VB 400471137, чим порушила п.2.5 ПДР України та за що наступає адміністративна відповідальність, передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №515145 від 16.11.2025, складеного заступником командира роти 4 рота 1 батальйону УПП в Сумській області капітаном поліції Феденченко Сергієм Сергійовичем, 16.11.2025 о 22:05:00 в м.Суми по вул.Слобідськой, 7 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом Mitsubishi Lancer НОМЕР_1 , не вибрала безпечної швидкості для руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним та не була уважна не стежила за дорожньою обстановкою та здійснила наїзд на електроопору. Внаслідок чого автомобілю, власником якого є ОСОБА_2 , завдано механічні пошкодження, чим порушила п.2.3.б. Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.2 ст. 36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Виходячи з даної правової норми, а також і те, що з цього приводу було заявлено клопотання захисником Кравчун Д.В., вважаю, що вищезазначені справи повинні бути об`єднанні в одне провадження, та за результатами їх розгляду має бути прийнято одне рішення, оскільки протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 надійшли на адресу суду одночасно, розглядає одна посадова особа суддя Катрич О.М, та постанова по жодному з них ще не приймалась.

Тому, суддя вирішила об`єднати в одне провадження справу №592/19099/25 (провадження №3/592/56/26) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП зі справою №592/19102/25 (провадження 3/592/57/26) про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, присвоївши справі № (№592/19099/25 (провадження №3/592/56/26)

13.01.2026 року захисник –адвокат Кравчун Д.В. надав до суду клопотання про закриття адміністративного провадження на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, так як матеріали справи не підтверджують вчинення ОСОБА_1 як адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, так і адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Звертає увагу суду, що у даному випадку факт керування ОСОБА_1 відсутній, докази на підтвердження даного факту матеріали справи не містять. Одночасно матеріали справи не містять жодних доказів які б свідчили про факт керування ОСОБА_1 жодним транспортними засобом. Також зазначаю, що згідно відеозапису свідок, ОСОБА_3 , неодноразово зазначав, що саме він керував транспортним засобом. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП є керування транспортним засобом. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення керування транспортним засобом. Згідно матеріалів справи та відеозаписів по справі, показів свідків, ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом. Обов`язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.

У судовому засіданні захисник надав аналогічні пояснення, які викладалися у клопотанні про закриття адміністративного провадження.

Також, у судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнала та пояснила, що дійсно 16.11.2025 о 22:05:00 вона перебувала у автомобілі Mitsubishi Lancer НОМЕР_1 в якості пасажира, а за кермом був її колега по роботі ОСОБА_3 . Вона дивилася у мобільний телефон і що саме трапилося вона не зрозуміла і не побачила, а відчула удар автомобіля об стовп. Події вона погано пам`ятає, перебувала у шоковому стані, боліла голова та тіло, пізніше колеги її відвезли додому. Чому працівники поліції вирішили, що саме вона керувала транспортним засобом і вчинила ДТП їй невідомо, адже коли вони прибули на місце, вона та колега стояли поруч з автомобілем і він відразу їм повідомив, що це він керував т.з., а коли вони звернулися до неї із запитаннями, що сталося, то вона в свою чергу повідомила, що не є водієм. Позицію свого захисника підтримує.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 є підлеглою, з якою вони їхали в той вечір у м. Суми на автомобілі, яким керував він. ОСОБА_4 перебувала на передньому пасажирському сидінні. Було темно, він не впорався із керуванням і врізався у електроопору. Від удару ОСОБА_4 дуже вдарилася і була у шоковому стані. Вони вийшли з машини і він почав оглядати пошкодження. Через деякий час приїхали поліцейські, вони запитали, що трапилося, і він сказав, що є водієм. Однак, з незрозумілих причин, поліцейські цей факт проігнорували і почали спілкуватися із ОСОБА_5 як з водієм, хоча вона сказала, що не вона керувала т.з. Відповідно вона відмовилася і проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Вислухавши пояснення захисника, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , вивчивши зміст письмового клопотання захисника, матеріали справи, враховуючи положення чинного законодавства, суддя дійшла наступних висновків .

У відповідності до вимог ст. 245 , ст. 251, ст. 252 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Пунктом 2.5 ПДР України передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В той же час, матеріали справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП не містять належних, достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження фактичних обставин, викладених у протоколі. Зокрема, із дослідженого відеозапису на а.с. 8, зафіксованого на 2-х дисках із нагрудних відеореєстраторів персональних Motorola VB 400471137 поліцейських убачається, як вони прибули на місце ДТП, зображений легковий автомобіль, який має пошкодження зліва попереду, поруч стовп, двері відкриті, біля нього стоять жінка та чоловік, у подальшому було встановлено їх особи, що це ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Ближче до працівників поліції стояла біля переднього пасажирського сидіння ОСОБА_1 , до неї звернулися і запитали, що трапилося. Вона відповіла, що в шоці і нічого не розуміє, відразу підійшов ОСОБА_3 і представився водієм цього автомобіля. Не дивлячись на це, в подальшому спілкування відбувалося із ОСОБА_5 , їй пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як водію, була викликана карета швидкої медичної допомоги, а також відбулися дії з пошуку свідків ДТП. Протягом всього часу з`ясування обставин події, вона говорила, що не керувала т.з.

Так, на відео зображені люди, які можливо були свідками подій, і на пояснення яких орієнтувалися поліцейські, однак ці особи не були письмово опитані в установленому законом порядку, письмові пояснення від них не відібрані, анкетні дані та місце проживання не встановлені, щоб суд під час судового розгляду протоколів міг викликати їх у судове засідання та допитати, таким чином встановити істину у справі, провести повне та всебічно дослідження всіх доказів, щоб кожний винен міг бути справедливо покараний. Разом з цим, згідно з відеозаписом два чоловіки та жінки повідомляють, що не бачили хто саме був за кермом автомобіля, вони почули гучний удар, вийшли зі своїх будинків і побачили як жінка лежала на землі та кричала, а поруч був чоловік і казав, що він керував т.з., вони між собою розмовляли про управління автомобілем. На їх думку, можливо і вона керувати автомобілем, але точно цього не бачили. Також, поліцейські орієнтувалися і на пояснення фельдшера із карети швидкої допомоги, який начебто їм повідомив, що під час огляду ОСОБА_1 у неї на лобі, ногах є тілесні ушкодження, характерні для удару від керма, тому є ймовірність того, що і вона була водієм. Однак, дана особа також залишилася не опитаною письмово в якості свідка, суд позбавлений був можливості викликати таку особу до зали судового засідання та допитати її.

З цього слідує, що судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.

Так, ОСОБА_1 не стала відмовлятися від підпису у складених поліцейськими протоколах відносно неї та схемі ДТП, при цьому наголошувала увагу працівників поліції на те, що не була за кермом і що жоден із свідків не підтвердив, що бачив як вона керувала т.з. і врізалася у стовп. З цього приводу слід зазначити, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість- це фундаментальний правовий принцип (презумпція невинуватості), закріплений у ст. 62 Конституції України.

Навпаки, досліджений відеозапис узгоджується із показами свідка ОСОБА_3 , наданими ним у судовому засіданні, будучи попередженим про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві свідчення. Також, згідно довідки про надання інформації від 17.11.2025 року, ОСОБА_1 раніше за ст.130 КУпАП не притягувалась та дані про отримання нею посвідчення водія на право керування транспортними засобами відсутні. (а.с.7).

Інших переконливих доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколах про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять, тому суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, так як працівниками поліції при складанні адміністративних матеріалів не дотримано вимоги адміністративного законодавства щодо обов`язку доказування, який лежить на особі, що висуває адміністративне звинувачення.

Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Зазначене узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Відсутність самої події адміністративного правопорушення-діяльність особи не є такою, що могла б розцінюватися як правопорушення. Склад правопорушення - наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

З огляду на викладене, суддя приходить до висновку, що у даному конкретному випадку, з урахуванням обставин справи та наданих доказів, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому вважаю за необхідне закрити провадження в справі.

Керуючись ст. ст.130 ч.1, 247 ч. 1 п. 1, 284 ч.1 п. 3 КУпАП, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ольга КАТРИЧ