Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №460/51088/22 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/51088/22 пров. № А/857/55741/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення, головуючий суддя – Друзенко Н.В., постановлена у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 року визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19 червня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року), до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

22.07.2025 року надійшла письмова заява ОСОБА_1 від 21.07.2025 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22 протягом одного місяця з дня отримання суб`єктом владних повноважень ухвали.

04.09.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, в якій зауважено на тому, що в заяві від 21.07.2025 року ним ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 року суд частково задовольнив заяви представника позивача від 21.07.2025 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22 та від 16.09.2025 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №460/51088/22. Визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, а саме щодо невиконання обов`язку по здійсненню виплати перерахованої на виконання судового рішення доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 200218,00 грн., постановивши окрему ухвалу про виявлені під час розгляду заяви порушення закону.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року відмовлено в ухваленні додаткового рішення до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі №460/51088/22.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та прийняти нову постанову, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала підлягає скасуванню із поверненням справи до суду першої інстанції для вирішення вимог заяви за участю та із повідомлення заявника, комплексно, із витребуванням інформації та доказів, заявлених в ній, інших доказів, отримання яких є необхідною, на думку суду, визнання явки представника відповідача обов`язковою, для отримання його пояснень при розгляді та вирішенні вимог заяви, виконання вимог статті 9-10 КАС України, належного та об`єктивного розгляду вимог спільно як первісної заяви від 21 липня 2025 року, так і заяви від 3 вересня 2025 року, перевірку доводів таких заяв, надання їм оцінки.

На підставі частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами розгляду заяви від 21.07.2025 року по справі №460/51088/22, яка надійшла до суду 22.07.2025 року, було постановлено ухвалу про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22, тобто застосовано вид судового контролю, передбачений ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, то виправити недолік у розгляді заяви представника позивача, шляхом винесення ухвали щодо визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №460/51088/22, тобто шляхом застосування іншого виду судового контролю - того, який передбачений ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, саме у формі «додаткового рішення» неможливо.

За правилами ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Так, згідно ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 2 ст. 381-1 КАС України, суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 382-2 КАС України, суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 382-3 КАС України, за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно ч. 6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Так, з аналізу вищевикладених положень ст. 381-1 КАС України вбачається, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що механізми здійснення судового контролю у встановлених статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС України порядках не є тотожними та мають застосовуватись в залежності від обставин виконання судових рішень у кожній окремій справі.

Зокрема, передбачений статтями 382 - 382-3 КАС України механізм полягає у зобов`язанні суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, із зазначенням у нього відомостей про виконання судового рішення та наданням підтверджуючих таке виконання доказів.

З іншого боку, колегія суддів зазначає, що положеннями ст. 383 КАС України передбачено право позивача, на користь якого ухвалено рішення суду, подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.

Вказаний механізм здійснення судового контролю передбачає, що у разі прийняття (вчинення, допущення) суб`єктом владних повноважень рішень, дій чи бездіяльності при виконанні рішення суду, або порушення прав позивача, підтвердженого таким рішенням суду, позивач має право на оскарження таких рішень, дій чи бездіяльності у встановленому ст. 383 КАС України порядку.

Крім того, судові рішення, які приймаються за результатом розгляду питань передбачених статтею 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України є різними. Зокрема, розглядаючи заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду та за наслідком оцінки звіту ухвалити рішення про прийняття звіту, накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень або встановлення нового строку для подання звіту.

За результатом розгляду заяви в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України суд приймає рішення про залишення її без задоволення, або постановляє окрему ухвалу на підставі статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зі змісту наведених норм слідує, що встановлення статтями 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України різних способів судового контролю за виконанням рішень судів зумовлює і різні процесуальні форми реалізації позивачем права на ініціювання того чи іншого способу судового контролю.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що застосування вид судового контролю, передбаченого ст. 382 КАС України унеможливлює застосування іншого виду судового контролю, що передбачений ст. 383 КАС України, саме у формі «додаткового рішення».

Таким чином, відсутні підстави для прийняття додаткового судового рішення з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, а подана заява задоволенню не підлягає.

Крім цього, суд звертає увагу, що за правилами ст. 383 КАС України розгляд та вирішення заяви здійснюється в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 383 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі №460/51088/22 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді В. Я. Качмар

Т. В. Онишкевич