Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №300/4612/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 300/4612/24 пров. № А/857/29308/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Мандзія О.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТА-2018» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Микитюк Р.В.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

10 червня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛАСТА-2018» (далі – ТОВ «ВЛАСТА-2018») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 012634/0702, № 012632/0702 від 24.05.2024.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації за січень 2024 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, встановлено порушення ним п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до склад) податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) всього на суму 1 128 745 грн, в тому числі за січень 2024 року на 1128745 грн; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ всього на суму 36 181 грн, в тому числі: за січень 2024 року в сумі 36 181 грн, які відображено в акті від 26.04.2024 № 8610/09-19-07-02/41985134. Вказує, що на підставі акту документальної позапланової перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення за № 012634/0702, 012632/0702 від 24.05.2024. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Проаналізувавши акт від 26.04.2024 № 8610/09-19-07-02/41985134, вказує, що податковий орган під час підрахунку товару з 320 по 786 позицію, не знайшов порушень у наявності та кількості товару. Зауважує, що у позивача не було мети щось приховувати під час підрахунку товару з 1 по 319 позицію, однак представники податкової вчасно не приїхали на проведення інвентаризації. У зв`язку з тим, що предметом перевірки було дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, вважає, що таким чином неможливо підтвердити чи скасувати наявність чи відсутність товару за січень 2024 року саме 15.04.2024.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 24.05.2024 за №№012634/0702, 012632/0702.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виявлення будь-якої нестачі товарів та, відповідно, висновок про визнання таких товарів використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, може бути зроблено лише за результатами інвентаризації шляхом зіставлення фактичної наявності товарів з даними бухгалтерського обліку. Отже, єдино можливим, належним і допустимим доказом наявності (залишку) або відсутності (нестачі) ТМЦ є результат інвентаризації - інвентаризаційний опис (акт інвентаризації), за наявності нестачі - також звіряльна відомість та протокол. Проаналізувавши акт від 26.04.2024 № 8610/09-19-07-02/41985134, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідач під час рахування товару з 320 по 786 позицію, не знайшов порушень у наявності та кількості товару, тобто у позивача взагалі не було мети щось приховувати під час підрахунку товару з 1 по 319 позицію, просто представники податкової вчасно не приїхали на проведення інвентаризації. Товар, з позицій 1- 319, придбавався в іноземних та українських постачальників, що підтверджується договорами постачання та первинними документами по придбанню даних товарів. У матеріалах справи містяться копії первинних документів, які також підтверджують придбання та наявність у позивача даних видів товару. По суті відповідач в квітні 2024 року, робить висновки по наявності чи відсутності товару станом на січень 2024 року, що є перевищенням повноважень з боку контролюючого органу. Відповідач, жодним чином не обґрунтував та не підкріпив доказами відсутність товару станом на січень 2024 року. В даному випадку, податковим органом самостійно визначено коли повинна розпочатися інвентаризація, але проігноровано початок такої інвентаризації, посилаючись на не отримання листа (повідомлення) від позивача». Також контролюючий орган був належним чином проінформований, але вчасно не прибув на проведення інвентаризації.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що представниками позивача проведено інвентаризацію ТМЦ за місцем їх зберігання м.Харків, Холодногірський район, вулиця Беркоса, буд. 86/А, в присутності працівників ГУ ДПС у Харківській області тільки з 320 позиції інвентаризаційного опису. Вказує, що на вимогу працівників ГУ ДПС у Харківській області ТОВ «ВЛАСТА-2018» не забезпечило підтвердження фактичної наявності залишків ТМЦ, відображених у інвентаризаційному описі від 15.04.2024 (позиції з 1 – 319) на загальну суму 5824631,91 грн. Вважає, що висновки акту перевірки узгоджуються зі сталою практикою Верховного Суду, відповідно до якої податковий орган вправі вимагати проведення інвентаризації під час проведення перевірки, а проведення інвентаризації без участі контролюючого органу є ігноруваннями норм права. Вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 22.05.2024 № 012628/0701 від 24.05.2024 №012626/0701 є законними, обґрунтованими та сформованими без порушень вимог чинного законодавства.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в яокму зазначено, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Вказує, що через постійні обстріли та вимкнення світла позивач не мав можливості перераховувати товар на складі через дії працівників ДПС України. Зауважує, що представники ГУ ДПС у Харківській області зі своєї вини вчасно не прибули на місце проведення інвентаризації, що і призвело до виникнення цього спору.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, на підставі направлень від 11.04.2024 № 1750, 1751, 1752 та 1753, виданих ГУ ДПС в Івано-Франківській області, головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Юрієм Осадчуком, головним державним інспектором відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Мар`яною Чернецькою, завідувачем Ізюмського сектору перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Максимом Григор`євим та головним державним інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Олександром Антонович згідно із пп.20.14 п 20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.8 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України під 02.12.2010 № 2755-VI, відповідно до наказу ГУ ДПС в Івано- Франківській області від 20.03.2024 № 755, проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "ВЛАСТА - 2018" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах.

Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість по декларації за січень 2024 року з урахуванням періодів декларування від`ємного значення та поданих уточнюючих розрахунків, встановлено порушення платником податків: п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки ним: завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до склад) податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) всього на суму 1 128 745 грн., в тому числі за січень 2024 року на 1128745 грн; занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ всього на суму 36 181 гри, в тому числі: за січень 2024 року в сумі 36 181 грн, які відображено в акті від 26.04.2024 №8610/09-19-07-02/41985134 (т. 1, а.с.63-68).

На підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення за № 012634/0702, 012632/0702 від 24.05.2024.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що бюджетне відшкодування – відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/ або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Згідно з підпунктом 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Таким чином, вказаними положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства було передбачено право контролюючого органу вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації, зокрема товарно-матеріальних цінностей.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов`язань та оформлення її результатів встановлено Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879), яке застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.

Згідно з п. 5 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 879 від 02.09.2014 р. (далі - Положення № 879), інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов`язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов`язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов`язань, які не відповідають критеріям визнання.

Відповідно до п. 16, 18, 19, 20 розділу II, п. 1 розділу IV Положення № 879, в інвентаризаційному описі активи наводяться за найменуваннями в кількісних одиницях виміру, прийнятих в обліку, окремо за місцезнаходженням таких цінностей та особами, відповідальними за їх зберігання, з можливим виділенням за субрахунками та номенклатурою. Інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами. Після закінчення інвентаризації оформлені інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) здаються до бухгалтерської служби для перевірки, виявлення і відображення в обліку результатів інвентаризації. Бухгалтерською службою складаються звіряльні відомості активів і зобов`язань, у яких відображаються розбіжності між даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів (актів інвентаризації). Висновки щодо виявлених розбіжностей між фактичною наявністю активів і зобов`язань і даними бухгалтерського обліку, які наводяться в звіряльних відомостях, та пропозиції щодо їх врегулювання відображаються інвентаризаційною комісією у протоколі, що складається після закінчення інвентаризації і передається на розгляд та затвердження керівнику підприємства.

При цьому, відповідно до п. 4.1 розділу III Положення № 879, інвентаризація запасів проводиться за місцями зберігання та окремо за матеріально відповідальними особами. Матеріальні запаси при інвентаризації записуються в інвентаризаційні описи за найменуванням із зазначенням номенклатурного номера (за його наявності), виду, групи, сорту, одиниці виміру, ціни, суми та кількості (рахунок, вага або міра), фактично встановлених на дату інвентаризації, та за даними бухгалтерського обліку.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 ст. 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування вказаного пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

В разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Отже, виявлення будь-якої нестачі товарів та, відповідно, висновок про визнання таких товарів використаними в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, може бути зроблено лише за результатами інвентаризації шляхом зіставлення фактичної наявності товарів з даними бухгалтерського обліку. Отже, єдино можливим, належним і допустимим доказом наявності (залишку) або відсутності (нестачі) ТМЦ є результат інвентаризації - інвентаризаційний опис (акт інвентаризації), за наявності нестачі - також звіряльна відомість та протокол.

За змістом п. 4 розділу І Положення № 879, проведення інвентаризації забезпечується власником (власниками) або уповноваженим органом (посадовою особою), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів, який створює необхідні умови для її проведення, визначає об`єкти, періодичність та строки проведення інвентаризації, крім випадків, коли проведення інвентаризації є обов`язковим. Проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

Відповідно до вищевказаного законодавства, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, однак проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником платником податків, тоді як контролюючий орган може лише вимагати її проведення. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що підприємство повинно направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників контролюючого органу (така присутність у відповідності до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 є правом, а не обов`язком контролюючого органу).

Як слідує із матеріалів справи, у відповідності до пп. 20.1.9 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України від 02.10.2010 року №2755 (із змінами і доповненнями) ГУ ДПС в Івано-Франківській області надано вимогу листом від 11.04.2024 (отримано під підпис 11.04.2024 року представником ТОВ «ВЛАСТА-2018» за довіреністю Костильовою Оксаною Анатоліївною) «Щодо проведення інвентаризації залишків товарно-матеріальних цінностей» в присутності головного державного інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Юрія Осадчука, головного державного інспектора відділу планових перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Івано-Франківській області Мар`яни Чернецької, завідувача Ізюмського сектору перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Максима Григор`єва та головного державного інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Олександра Антонова та надання в термін не пізніше 16.04.2024 року копій наказів та інвентаризаційних відомостей (т.1, а.с.31).

ТОВ «ВЛАСТА-2018» видано наказ від 12.04.2024 №21-п щодо проведення інвентаризації залишків ТМЦ станом на 15.04.2024 за місцем їх зберігання м. Харків, Холодногірський район, вулиця Беркоса, буд. 86А, в присутності працівників ДПС України та надало його представникам контролюючого органу (т.1, а.с.36).

12.04.2024 листом № 18 від 11.04.2024 року ТОВ «Власта-2018» повідомило через електронний кабінет платника податку ГУ ДПС в Івано-Франківській області про те, що ТОВ «ВЛАСТА-2018» ні в якому разі не відмовляється від проведення інвентаризації та виконання обов`язків покладених на підприємство Податковим кодексом України (т.1, а.с.33).

В зв`язку з викладеним повідомлено ГУ ДПС у Івано-Франківській області, що інвентаризація буде проводитись за адресою, м. Харків, вул. Беркоса, 86- А, 15.04.2024 о 08.00 годині».

15.04.2024 о 08:00, комісія, визначена наказом директора ТОВ ТОВ «ВЛАСТА-2018» №21-п від 12.04.2024 розпочала свою роботу по проведенню інвентаризації.

Представники контролюючого органу - завідувач Ізюмського сектору перевірок платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Максим Григор`єв та головного державного інспектора відділу позапланових перевірок ризикових платників управління податкового аудиту ГУ ДПС у Харківській області Олександра Антонова прибули за адресою проведення інвентаризації о 10.07, 15.04.2024 (представники ГУ ДПС України в Івано - Франківській області так і не з`явились на складі). Після прибуття представників контролюючого органу, комісія з інвентаризації позивача продовжила свою роботу. На момент прибуття представників податкової інвентаризаційна комісія порахувала 319 позицій. Представники ГУ ДПС України в Харківській області почали вимагати розпочати інвентаризацію спочатку, але для цього не було законних підстав, тому комісія продовжила свою роботу далі.

Позивач зауважив, що через проведення інвентаризації він зупинив роботу на складі, належним чином повідомив про дату та час проведення інвентаризації, запросив представників ДПС України та діяв в рамках чинного законодавства. Через постійні обстріли та вимкнення світла позивач не мав можливості перераховувати товар на складі, через дії працівників ДПС України. Представники ГУ ДПС у Харківській області вчасно не прибули на місце проведення інвентаризації, що і призвело до виникнення цього спору.

Під час проведення перевірки позивачем запропоновано представникам контролюючого органу приймати участь у підрахунку товару, здійснювати відповідні розрахунки та виміри наявних товарно-матеріальних цінностей, але вони відмовились, пославшись на те, що інвентаризацію повинна проводити комісія товариства, а вони лише присутні під час здійснення заходу.

Листом № 21 від 17.04.2024 позивач надіслав ГУ ДПС України в Івано - Франківській області, ГУ ДПС України в Харківській області завірений інвентаризаційний опис станом на 15.04.2024, складений за результатами проведеної інвентаризації, який складається з 786 пунктів на загальну суму 13 525 912,63 грн (без ПДВ) (т.1, а.с.38).

Проаналізувавши акт перевірки від 26.04.2024 № 8610/09-19-07-02/41985134, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, що податковий орган під час здійснення позивачем підрахунку товару з 320 по 786 позицію, не знайшов порушень у наявності та кількості товару.

При цьому, колегія суддів зауважує, що представники податкового органу вчасно не приїхали на проведення інвентаризації та не були присутніми під час підрахунку товару з 1 по 319 позицію.

Листом № 27 від 17.04.2024 позивач звернувся до ФОП ОСОБА_1 , який був присутній на інвентаризації, а також були присутні його працівники. Листом від 24.04.2024 ФОП ОСОБА_1 повідомив, що інвентаризація розпочалася о 08:00 15.04.2024 на складі за адресою: м. Харків, Холодногірський район, вулиця Беркоса, буд. 86А, представники контролюючого органу прибули на склад о 10.07 15.04.2024 та надав позивачу відео з камер спостереження на вході у приміщення складу, що підтверджує твердження позивача (т.1, а.с.34).

Позивачем під час розгляду цієї справи доведено, що товар, з позицій 1-319, придбавався в іноземних та українських постачальників, що підтверджується договорами постачання та первинними документами по придбанню даних товарів. У матеріалах справи наявні копії первинних документів, які також підтверджують придбання та наявність у позивача даних видів товару. Договори були укладені з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Імпорт Траст- Компані», ТОВ «Лайтком Продакшн», ТОВ «Ньютон - Промсервіс», ТОВ «ВП «Інєгва», ТОВ «Профсталь», ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Фірма «Техніка монтажу», ТОВ «Укрметизметал», ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Фрі ко» та низкою іноземних постачальників.

Доказом наявності товару на складі за адресою м.Харків, вулиця Беркоса, буд. 86А є також підписаний на виконання Договору ГР - 08 від 01.08.2022 року, між ТОВ «Власта-2018» та ФОП ОСОБА_1 «Реєстр наявного на складі майна ТОВ «Власта-2018», станом на 31.03.2024. В даному реєстрі с 1 по 6 сторінку наведено перелік товарів, який вказаний в Інвентаризаційному описі від 15.04.2024, з 1 по 319 позицію. Зважаючи на вищевикладене, підтверджується фактична наявність товарних залишків які обліковувались за даними бухгалтерського обліку ТОВ «ВЛАСТА-2018» по рах 281 «Товари на складі» (т.1, а.с.88-254).

Відповідно до ст. 78.1.8. ПК України - платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис гривень.

При цьому, документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис грн.

По суті відповідач в квітні 2024 року зробив висновки по наявності чи відсутності товару станом на січень 2024 року, є припущеннями і не підтверджені належними доказами.

Верховний Суд у постанові по справі № 1.380.2019.004529 від 28.09.2022 прийшов до наступного висновку: «Під час проведення планової документальної перевірки посадовими особами ТОВ «Факро-ТЛ» не надано жодного акту інвентаризації попередніх періодів, за результатами якої встановлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 1064672,67 грн (без ПДВ). Твердження відповідача про те, що товарно-матеріальні цінності, відсутність яких була встановлена актом інвентаризації від 22.03.2018 № Ф-00000004, також були відсутні і в червні 2017 року є лише припущеннями та не підтверджені належними доказами».

У справі, що розглядається, відповідач жодним чином не обґрунтував та не підкріпив доказами відсутність товару станом на січень 2024 року.

Відповідно до абз. 4 п. 1 Розділу ІІ наказу Міністерства фінансів № 879 від 02.09.2014 «Про затвердження Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань» - у разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Посилання скаржника на судову практику, викладену в апеляційній скарзі є нерелевантними до спірних правовідносин з огляду на наступне.

У постанові від 18.11.2021 у справі №640/5213/19 Верховний Суд прийшов до висновків на підставі такого: «Як встановлено судами позивач взагалі не повідомив податковий орган про призначення та проведення інвентаризації». Натомість, у справі, що розглядається, контролюючий орган був належним чином повідомлений про час та дату проведення інвентаризації.

У справі №2040/6315/18 від 05.08.2024 встановлені такі обставини: «Однак всупереч процитованих норм Положення №879, ні один документ з наведених вище, не був наданий скаржником під час перевірки, більше того останнім не підтверджено фізичну наявність ТМЦ/ списання ТМЦ під час проведення інвентаризації первинними документами, більше того не надано жодного обґрунтування/пояснення з боку ТОВ «ІФТГ» щодо проведення інвентаризації без участі працівників контролюючого органу та не у терміни встановлені ГУ ДПС в області». Натомість, у справі № 300/4612/24 контролюючий орган належним чином повідомлений про час та дату проведення інвентаризації, представники були присутні під час її проведення.

По справі № 160/2155/20 від 15.02.2022 Верховний Суд прийшов до таких висновків: «Водночас нестача товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена». Натомість, в справі, що розглядається, факту нестачі не було виявлено, товар містився на складі, через те, що представники податкової спізнилися на початок інвентаризації, вони прийшли до висновку про відсутність товару з 1 по 319 позицію.

В справі № 826/14081/15 від 09.11.2022, від 02.06.2022 по справі 160/70/19, також була виявлена нестача товарів, якої в даному випадку не було.

Натомість, Верховний Суд неодноразово висловлював свою позицію щодо спірних правовідносин, зокрема, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 липня 2020 року у справі № 640/5215/19, від 6 лютого 2020 року у справі № 807/1556/17, а саме: «При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що Підприємство повинно направляти лист (повідомлення) про призначення та проведення інвентаризації фактично наявних товарно-матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представників».

В даному випадку, податковим органом самостійно визначено коли повинна розпочатися інвентаризація, однак проігноровано початок такої інвентаризації, також контролюючий орган був належним чином проінформований, але вчасно не прибув на проведення інвентаризації.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 24.05.2024 за №012634/0702, 012632/0702.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 300/4612/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

О. П. Мандзій