Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №696/1233/23 — Кам'янський районний суд Черкаської області

11.02.2026

Справа № 696/1233/23

Провадження № 2/696/6/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року м. Кам`янка

Кам`янський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Білопольської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання Старущенко Н.П.,

представника позивача Герасимової Т.І.,

представника відповідачів та третьої особи Цвіркуна Ю.А., Каменської Н.П.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про витребування майна із чужого незаконного володіння, -

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Герасимову Т.І. звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати майно із чужого незаконного володіння: у ОСОБА_3 - автомобіль SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та у ОСОБА_6 - автомобіль VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 липня 2008 року вона зареєструвала шлюб із ОСОБА_1 , який є сином відповідачів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року шлюб між нею та ОСОБА_1 розірвано.

Під час шлюбу позивач набула право власності на автомобіль SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та автомобіль VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску.

23 лютого 2022 року ОСОБА_1 переоформив транспортні засоби на своїх батьків - відповідачів у справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач стверджує, що не укладала жодних правочинів по відчуженню належних їй автомобілів та не надавала довіреностей на право зняття з обліку належних їй транспортних засобів.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та витребувано докази.

Водночас ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2023 року про виправлення описки, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказані автомобілі.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 21 лютого 2024 року до участі у справі залучено ОСОБА_1 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2024 року у справі призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 07 червня 2024 року провадження у справі поновлено, оскільки на адресу Кам`янського районного суду Черкаської області надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів для проведення експертизи.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 11 вересня 2024 року цивільну справу направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для продовження проведення судово-почеркознавчої експертизи. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою судді Кам`янського районного суду Черкаської області від 05 серпня 2025 року провадження у справі поновлено, оскільки на адресу Кам`янського районного суду Черкаської області надійшов висновок експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2025 року № 12559/24-32.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України відповідач ОСОБА_4 25 січня 2024 року подав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Водночас відповідач ОСОБА_3 14 лютого 2024 року подала до суду відзив, в якому просила у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_1 19 квітня 2024 року подав до суду письмові пояснення щодо позову, в яких просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 – адвокат Герасимова Т.І. позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Водночас, посилаючись на вибуття транспортних засобів, на які згідно з ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року (з урахуванням ухвали Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2023 року) накладено арешт, із володіння відповідачів у справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з метою вирішення спору вбачала підстави для повернення до підготовчого провадження з метою встановлення належного складу відповідачів.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про повернення до підготовчого провадження у справі відмовлено.

За таких обставин представник позивача просила залишити позов без розгляду.

Ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 04 лютого 2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду відмовлено.

У зв`язку з відмовою судом у залишенні позову без розгляду представник позивача просила надати правову оцінку спірним правовідносинам за результатами з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та представник третьої особи ОСОБА_1 – адвокат Каменська Н.П. в судовому засіданні просила відмовити у позові як у безпідставному з підстав, зазначених у відзивах відповідачів та поясненнях третьої особи.

Представник третьої особи ОСОБА_5 – адвокат Кущ Д.С. 22 вересня 2025 року надіслав до суду заяву про розгляд справи без участі третьої особи, зазначивши про необґрунтованість позовних вимог.

Суд, заслухавши учасників справи, допитавши свідка, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 25 липня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб та дружині після реєстрації шлюбу присвоєно прізвище « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції в м. Києві, актовий запис № 737 (том 1, а.с. 223).

Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2023 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року у цивільній справі № 369/11744/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_9 про розірвання шлюбу, яким позов ОСОБА_2 задоволено, залишено без змін (том 1, а.с. 224-227).

Як вбачається з повідомлення Головного сервісного центру МВС від 22 вересня 2023 року № 31/4-1249-74аз-2023, транспортний засіб VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, 22 лютого 2022 року було зареєстровано на ОСОБА_2 ; 23 лютого 2022 року на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2041, укладеного у суб`єкта господарювання — ФОП ОСОБА_5 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_4 Транспортний засіб SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, 17 жовтня 2013 року зареєстрований на ОСОБА_2 ; 23 лютого 2022 року на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2039, укладеного у суб`єкта господарювання — ФОП ОСОБА_5 , перереєстровано на нового власника ОСОБА_3 (том 1, а.с. 11-12).

Із витребуваних судом доказів у Територіального сервісного центру МВС № 1249 Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпровській та Запорізькій областях Головного сервісного центру МВС вбачається, що згідно із заявою № 483621593 від 23 лютого 2022 року ОСОБА_4 просив перереєструвати на нового власника за договором купівлі-продажу транспортний засіб марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, дата першої реєстрації: 22 лютого 2022 року (том 1, а.с. 78).

Водночас із акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6944/22/000536 від 23 лютого 2022 року вбачається, що у відомостях про власника транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, зазначено ОСОБА_2 , у відомостях про покупця - ОСОБА_4 (том 1, а.с. 79).

22 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір комісії № 2041 щодо транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску (том 1, а.с. 81-82).

22 лютого 2022 року на підставі договору комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року було складено акт технічного стану транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, або його складової частини, що має ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , за підписом ОСОБА_2 (том 1, а.с. 80).

23 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_5 , який діяв на підставі договору комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року, та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу № 2041 транспортного засобу VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску (том 1, а.с. 83-84).

Водночас із акту огляду реалізованого транспортного засобу № 6944/22/000545 від 23 лютого 2022 року вбачається, що у відомостях про власника транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, зазначено ОСОБА_2 , у відомостях про покупця - ОСОБА_3 (том 1, а.с. 85).

При цьому 22 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладено договір комісії № 2039 щодо транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску (том 1, а.с. 87-88).

Як вбачається із акту технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6944/22/1/014522 від 22 лютого 2022 року, який складений на підставі договору комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року щодо транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, був проведений огляд технічного стану, комплектності та оцінки транспортного засобу, за підписом ОСОБА_2 (том 1, а.с. 86).

23 лютого 2022 року між ФОП ОСОБА_5 , який діяв на підставі договору комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року, та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу № 2039 транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску (том 1, а.с. 90).

Окрім того, суду надано висновок експертного дослідження від 23 лютого 2022 року № 04/1249/2497, згідно з яким номер кузова транспортного засобу SKODA OCTAVIA А7 - TMBAJ9NE7EB007078, номерний знак НОМЕР_5 не змінювалися. Бланк наданого на дослідження документа «Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу» серії НОМЕР_6 відповідає бланкам, які знаходяться в офіційному обігу (том 1, а.с. 91). Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно з ч. 1 ст. 319 та ч. 1 ст. 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Як передбачено до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідачів.

У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 757/61314/18-ц вказано, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК України. Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке в подальшому відчужене набувачем третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387 та 388 ЦК України.

Таким чином, як зазначено вище, право власника, згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України, на витребування майна від добросовісного набувача пов`язане з тим, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування майна від добросовісного набувача, є вичерпним. Й однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що застосовуючи положення ст. 387 ЦК, суди повинні виходити з того, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.

Пунктом 23 цієї постанови визначено, що відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. При цьому суди повинні мати на увазі, що право власності на рухоме майно доводиться за допомогою будь-яких передбачених процесуальним законодавством доказів, що підтверджують виникнення такого права у позивача.

У п. 26 постанови надано роз`яснення, що відповідно до положень ч. 1 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року № 1200 (далі - Порядок № 1200), та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2009 року № 1371), які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Згідно з п.п. 12, 16, 17 Порядку № 1200 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитися в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС. У разі продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, філією суб`єкта господарювання або уповноваженим дилером, крім акта приймання-передачі підприємства-виробника, покупцеві видається акт приймання-передачі, що укладається між суб`єктом господарювання (його філією) та уповноваженим дилером. Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією - свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану. У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічного паспорта).

Судом встановлено, що реєстрація транспортного засобу марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, відбулася 22 лютого 2022 року на підставі договору комісії № 2041, укладеного між комітентом ФОП ОСОБА_5 та комісіонером ОСОБА_2 , та договору купівлі-продажу № 2041 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Окрім того, реєстрація транспортного засобу марки SKODA OCTAVIA, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, відбулася 22 лютого 2022 року на підставі договору комісії № 2039, укладеного між комітентом ФОП ОСОБА_5 та комісіонером ОСОБА_2 , та договору купівлі-продажу № 2039 від 23 лютого 2022 року, укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Водночас позивач стверджує, що не укладала договори комісії з ФОП ОСОБА_5 та не уповноважувала останнього вчиняти будь-які дії, в тому числі відчужувати спірні автомобілі, у зв`язку з чим звернулася до відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області (том 1, а.с. 13-15).

Натомість сторона відповідача стверджує про те, що позивачем особисто укладалися договори комісії, на підставі яких вона уповноважила комісіонера ФОП ОСОБА_5 укласти договори купівлі-продажу належних їй транспортних засобів, та передано усі документи на автомобілі.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Під час розгляду справи по суті стороною позивача не спростовано належними та допустимими доказами правомірності укладених договорів комісії від 22 лютого 2022 року та договорів купівлі-продажу від 23 лютого 2022 року, та, як наслідок, не доведено того, що спірні автомобілі вибули з власності позивача поза за її волею.

Так, відповідно до ч. 1 ст76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані можуть встановлюватися, зокрема, висновками експертів (п. 2 ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

За приписами ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта відповідно до положень ст. 110 ЦПК України є доказом, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Незгода сторони з висновком експерта, неповні відповіді на поставлені питання є підставою для надання пояснень експертом щодо свого висновку, або для призначення додаткової чи повторної експертизи у межах справи, по якій призначалася судова експертиза, відповідно до вимог ЦПК України.

Із висновку експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 22 липня 2025 року № 12559/24-32 вбачається, що встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься праворуч друкованого тексту « ОСОБА_2 » у графі «Комітент (довірена особа)» в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6944/22/1/014526 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим; встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься у графі «КОМІТЕНТ» на другому аркуші договору комісії № 2041 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим; встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься праворуч друкованого тексту « ОСОБА_2 » у графі «Комітент (довірена особа)» в акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер 6944/22/1/014522 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим; встановити, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_2 , що міститься у графі «КОМІТЕНТ» на другому аркуші договору комісії № 2039 від 22 лютого 2022 року, не виявилося можливим (том 3, а.с. 122-131).

За результатами розгляду судом висновку експертизи з`ясовано, що для проведення експертизи не було надано достатнього обсягу графічних матеріалів для проведення почеркознавчої експертизи, що може бути підставою для розширення експертного дослідження. У зв`язку з цим суд роз`яснив стороні позивача про право на подачу клопотання щодо приєднання додаткових матеріалів, де маються підписи позивача, для проведення додаткової судової почеркознавчої експертизи.

Додана стороною позивача до позову заява про вчинення кримінального правопорушення на адресу відділення поліції № 5 Бучанського РУП ГУНП в Київській області сама по собі не є достатнім доказом на підтвердження доводів сторони позивача про те, що належними їй транспортними засобами марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, та марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, незаконно заволоділи, оскільки станом на час розгляду справи суду не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення, відомостей про те, що будь-якій особі у кримінальному провадженні повідомлено про підозру або ухвалено обвинувальний вирок, або в рамках кримінального провадження проведено відповідні експертизи. Не надано й доказів вибуття арештованих транспортних засобів з володіння власників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь третіх осіб, про що стверджувала представник позивача в ході судових дебатів.

Таким чином, стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами те, що підписи ОСОБА_2 у документах, які стосуються продажу транспортних засобів, є підробленими, виконані не позивачем, а отже не доведено відсутність волі позивача на вчинення правочинів, на підставі яких транспортні засоби марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, та марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, вибули з її власності.

Показання свідка ОСОБА_10 , допитаного у судовому засіданні 04 листопада 2025 року, як не підтверджують обставин, на які посилається сторона позивача в обгрунтування заявлених позовних вимог, так і не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи вимоги ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

За загальним правилом, встановленим у ст.ст. 89, 264 ЦПК України, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, з огляду на те, що стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами те, що транспортні засоби: автомобіль марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, та марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, вибули з володіння позивача не з її волі і судом не встановлено обставин, які могли б свідчити про недобросовісність відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , що, у свою чергу, є необхідною умовою для витребування майна з чужого незаконного володіння, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову про витребування у відповідачів на користь позивача спірних транспортних засобів.

Інші доводи сторін не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ст. 141 ЦПК України витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60 грн, 6 130,43 грн, 2 104,45 грн суд покладає на позивача.На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 16, 328 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 89, 141, 158, 259, 263-265, 352ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , про витребування майна із чужого незаконного володіння відмовити. Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кам`янського районного суду Черкаської області від 08 листопада 2023 року, з урахуванням ухвали Кам`янського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2023 року про виправлення описки, у вигляді накладення арешту на автомобілі марки VOLVO S80, номер кузова: НОМЕР_2 , 2014 року випуску, який на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2041 від 23 лютого 2022 року, укладеного у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_5 , зареєстрований за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , та марки SKODA OCTAVIA А7, номер кузова: НОМЕР_1 , 2013 року випуску, який на підставі договору купівлі-продажу СГ № 2039 від 23 лютого 2022 року, укладеного у суб`єкта господарювання - ФОП ОСОБА_5 , зареєстрований за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 лютого 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно з п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_9 .

Відповідач-1 – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_8 .

Відповідач-2 – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Третя особа-1 – фізична особа-підприємець ОСОБА_5 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ: НОМЕР_10 .

Третя особа-2 – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_11 .

Суддя Н.А. Білопольська