Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №460/6181/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 рокуЛьвівСправа № 460/6181/24 пров. № А/857/2941/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Пліша М. А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №460/6181/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій, -

суддя в 1-й інстанції – Нор У. М.,

час ухвалення рішення – 03 грудня 2024 року,

місце ухвалення рішення – м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення – 03 грудня 2024 року,

в с т а н о в и в:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів – Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-1 від 19 вересня 2023 року №182850000665 про відмову у переведенні її на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII; зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути її заяву від 19 вересня 2023 року про переведення її на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року по 09 серпня 2023 року, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% заробітної плати, відображеної у довідках Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради від 15 вересня 2023 року №08-2899, від 08 квітня 2024 року №08-1026, що видані на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/28486/23.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 вересня 2023 року №182850000665 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком, яка призначається відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 вересня 2023 року про переведення її на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року по 09 серпня 2023 року, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% заробітної плати, відображеної у довідках Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради від 15 вересня 2023 року №08-2899, від 08 квітня 2024 року №08-1026, що видана на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/28486/23. В задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 01 травня 2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" №889-VIII, п.11 ч.3 ст.3 якого визначено органи, на які поширюється дія Закону та посади на які не поширюється дія Закону, зокрема, дія цього закону не поширюється на депутатів місцевих рад, посадових осіб місцевого самоврядування. Таким чином, періоди роботи посадових осіб в органах місцевого самоврядування не зараховуються до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ. На думку апелянта, дії пенсійного органу є правомірними та підстави для задоволення позову відсутні. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без виклику учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , 19 вересня 2023 року звернулася до Рівненського відділення обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про її переведення із пенсії за віком, яка обчислюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII.

Надані ОСОБА_1 документи разом із заявою про переведення на інший вид пенсії передані для розгляду та прийняття рішення про призначення/відмову в призначенні пенсії Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 19 вересня 2023 року №182850000665 відмовив у переведенні на пенсію державного службовця з однієї підстави, що час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, до 04 липня 2001 року по дату набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Вважаючи протиправним рішення про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію державного службовця, позивач звернулася у суд з позовною заявою.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 вересня 2023 року №182850000665 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки всі періоди роботи (служби) позивача підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Крім того, з урахуванням положень ст.37 Закону №3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а тому з метою ефективного поновлення порушених прав позивача необхідно визнати протиправним та скасувати вищевказане рішення, зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19 вересня 2023 року про переведення її на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, зарахувавши до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування з 04 липня 2001 року по 09 серпня 2023 року, обчисливши таку пенсію виходячи із 60% заробітної плати, відображеної у довідках Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради від 15 вересня 2023 року №08-2899, від 08 квітня 2024 року №08-1026, що видана на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №460/28486/23.

Колегія суддів зазначає, що відповідач оскаржує рішення в частині задоволених позовних вимог, тому з врахуванням ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Даючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 №1058-IV (далі Закон №1058), який набрав чинності 01 січня 2004 року.

За змістом ст.1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України "Про державну службу" №889-VIII від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.

Відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Починаючи з 28 грудня 1993 року (дати набрання чинності Законом України №3723-XII від 16 грудня 1993 року) і до 01 травня 2016 року (дати набрання чинності Закону №889-VIII), визначення загальних засад діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, регулювалось Законом України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року.

Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993, передбачені розділом XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII.

Згідно з п.2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII з 01 травня 2016 втратив чинність Закон України "Про державну службу" №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

За змістом п.10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №889 передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Колегія суддів зазначає, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби: 10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 на держслужбі така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 №622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі Порядок №622).

Пунктом 2 Порядку №622 встановлено, що згідно із пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу»:

- мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

- займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, відповідно до наведених правових норм Законів України №3723-XII, №889-VIII, Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» мають жінки, а саме:

- державні службовці та особи, за наявності не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців;

- державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом (01 травня 2016 року), займали посади державної служби (працювали на посадах державних службовців), та мають не менш як 10 років стажу на посадах державної служби у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців та на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» працювали на посадах державних службовців;

- особи, які на день набрання чинності цим Законом (01 травня 2016 року), мали не менш як 20 років стажу на посадах державної служби, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- державні службовці та особи, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: за наявності страхового стажу 30 років;

- особи, яким не призначали пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993 до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» за умови наявності достатнього страхового стажу, стажу державної служби та досягнення певного віку.

Як вбачається зі змісту трудової книжки Серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 14 жовтня 1977 року та вкладки до трудової книжки, дата заповнення від 09 серпня 2001 року: запис №20 від 09 серпня 1999 року прийнята на посаду спеціаліста ІІ категорії відділу соціальних компенсацій та гарантій малозабезпечених громадян Управління соціального захисту населення Рівненського міськвиконкому, як таку, що пройшла конкурсний відбір згідно зі ст.15 Закону України «Про державну службу» (наказ №103-к від 11 серпня 1999 року); запис №21 від 09 серпня 1999 року присвоєно 13 ранг державного службовця відповідно до ст. 26 Закону України «Про державну службу» (наказ №103-к від 11 серпня 1999 року); запис №22 від 09 серпня 1999 року прийнято Присягу державного службовця (занесено до особової справи); запис №23 від 09.08.2001 складено Присягу посадової особи місцевого самоврядування (занесено до особової справи); запис №24 від 02.01.2002 присвоєно черговий 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування 2 межах 6 категорії посад (наказ №222-вк від 14.12.2001); запис №25 від 01.02.2002 переведена на посаду спеціаліста І категорії відділу соціальних компенсацій та гарантій малозабезпечених громадян, увільнившись з посади спеціаліста ІІ категорії цього відділу (наказ №29-вк п. 5 від 22.02.2002); запис №26 від 05.09.2002 управління соціального захисту населення реорганізовано в Управління праці та соціального захисту населення (рішення міської ради №41 від 02.07.2002); запис №27 від 03.01.2004 відповідно до ст. ст. 14, 15 Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування присвоєно черговий 11 (одинадцятий) ранг посадової особи місцевого самоврядування (розпорядження №3824 від 23.12.2003); запис №28 від 03.09.2007 переведена на посаду провідного спеціаліста відділу з призначення державних допомог (розпорядження №128-ос від 31.08.2007); запис №29 від 03.12.2012 переведена на посаду головного спеціаліста відділу з призначення державних допомог, як така, що успішно пройшла стажування (розпорядження №249-ос); запис №30 від 01.12.2021 управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Рівненської міської ради реорганізовано шляхом перетворення в Департамент соціальної політики Рівненької міської ради (рішення Рівненської міської ради №1069 від 20.08.2021); запис №31 від 01.12.2021 переведена на посаду спеціаліста І категорії відділу з призначення державних допомог управління державних соціальних програм без конкурсу та стажування (розпорядження міського голови №472-ос від 30.11.2021); запис №32 від 09 серпня 2023 року звільнена з посади спеціаліста І категорії відділу з призначення державних допомог управління державних соціальних програм у зв`язку із скороченням чисельності працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України (розпорядження №268-ос від 02 серпня 2023 року).

Таким чином, записами трудової книжки підтверджується, що позивач у період з 09 серпня 1999 року по 09 серпня 2023 року обіймала посади спеціаліста ІІ категорії, спеціаліста І категорії, провідного спеціаліста, головного спеціаліста органу соціального захисту населення Рівненської міської ради.

Зі змісту оскаржуваного рішення пенсійного органу вбачається, що період роботи позивача з 09 серпня 1999 року до 04 липня 2001 року підлягає зарахуванню до категорії посад державного службовця, а робота з 04 липня 2001 року на посадах службовця органу місцевого самоврядування не є категоріями посад державної служби. Таким чином, відсутній спеціальний стаж, оскільки весь її період в органах місцевого самоврядування з 19 січня 2001 року не зараховується до спеціального стажу.

Разом з тим, як правильно звернув увагу суд першої інстанції, рішенням Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/28486/23, зокрема, встановлено, що станом на 01 травня 2016 року (дату набрання чинності Законом №889-VІІІ) позивач працювала на посаді головного спеціаліста відділу з призначення державних допомог Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Рівненської міської ради, яка відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 р. №229, належала до посад державних службовців.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 09 серпня 2023 року була звільнена з посади спеціаліста І категорії відділу з призначення державних допомог управління державних соціальних програм Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради та згідно з ч.2 ст.46 Закону №889-VIII від 10.12.2015 до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001.

Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229).

Згідно з п.4 Порядку №229 до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

За змістом п.8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Відповідно до п.2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі Порядок №283) до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

За змістом п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у спірних правовідносинах необхідно керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року №283.

Крім того, суд першої інстанції правильно зауважив, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування зараховувався до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, лише до 04 липня 2001 року є необґрунтованими, такі спростовуються наведеними вище мотивами щодо зарахування стажу набутого в органам місцевого самоврядування до стажу державної служби, а тому період проходження такої служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

Колегія суддів зазначає, що посадові особи органів місцевого самоврядування, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в органах місцевого самоврядування має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Доводи апелянта про те, що чинним законодавством не передбачено права та підстав для перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про державну службу», є необґрунтованими та не можуть братись судом до уваги, оскільки позивач звернулася до відповідача із заявою про перехід на інший вид пенсії- пенсію державного службовця відповідно до Закону №889-VIII. На момент звернення із цією заявою вона отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.

Колегія суддів звертає увагу, що спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.

Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на переведення її на пенсію за віком відповідно пункту 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII та статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 вересня 2023 року №182850000665 про відмову позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» є протиправним та підлягає скасуванню.

Доводи апелянта колегія суддів у цій частині відхиляє, оскільки такі спростовуються наведеними вище мотивами.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що час перебування ОСОБА_1 на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-III від 07.06.2001 зараховується до стажу державної служби згідно з ч.2 ст.46 Закону №889-VIII від 10.12.2015 до дати набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII (01 травня 2016 року).

Матеріалами справи стверджується, що позивач станом на 01 травня 2016 року займала посаду державної служби, мала 10 років державного стажу, а тому для призначення пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Суд першої інстанції не звернув на вказані обставини належної уваги, не дослідив їх належним чином та не надав їм відповідної правової оцінки, а тому дійшов передчасного висновку щодо підстав для задоволення позову повністю.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції в частині зобов`язання зарахувати до стажу державної служби період роботи в органах місцевого самоврядування по 09 серпня 2023 року дійшов помилкового висновку, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду в цій частині підлягає зміні; в решті суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, правильно і повно встановив обставини справи, тому відповідно до ст.316 КАС України рішення суду в цій частині необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №460/6181/24 змінити, замінивши в абзаці 3 резолютивної частини судового рішення дату «09.08.2023» на правильну дату «30.04.2016».

У решті рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року у справі №460/6181/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула

судді А. Р. Курилець

М.А. Пліш

Повне судове рішення складено 11 лютого 2026 року.