Рішення від 22 січня 2026 р. у справі №570/5036/24 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/5036/24

Номер провадження 2-др/570/4/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

д о д а т к о в е

23 січня 2026 року м.Рівне

Рівненський районний суд Рівненської області в особі судді Гладишевої Х.В.,

за участю: секретаря судових засідань Ярошик І.Р.,

представника позивача — адвоката Вотави І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області заяву представника заявника ОСОБА_1 — адвоката Коновалової Аліси Василівни про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, -

в с т а н о в и в :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі №570/5036/24 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, відмовлено.

05.01.2026 року представник заявника ОСОБА_1 — адвокат Коновалова А.В. в системі «Електронний суд» звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області з заявою про долучення доказів на підтвердження понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги у справі №570/5036/24, в якій просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 750,00 грн.

Заяву представник заявника — адвокат Коновалова А.В. обгрунтовує наступним.

Так, ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву було заявлено очікуваний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн., в подальшому було зроблено заяву про намір подати докази протягом п`яти днів з дати ухвалення рішення та збільшення розміру очікуваних судових витрат. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвокатом подано Договір про надання професійної правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року та Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року від 31.12.2025 року, рахунок-фактура №30-12-25 від 31.12.2025 року. Загальна вартість послуг згідно п.3.1, 3.2 Договору склала 10 750,00 грн.

Таким чином, адвокат Коновалова А.В. як представник ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 750,00 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

22.01.2026 року від представника відповідача - адвоката Коновалової А.В. надійшла заява, в якій вона просить проводити розгляд заяви про стягнення витрат на оплату професійної правничої допомоги з долученими доказами за відсутності представника відповідача.

22.01.2026 року від представника позивачки - адвоката Вотави І.Л. надійшли заперечення на заяву представника відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які представник мотивує наступним. Так, представник позивачки зазначає, що заявлені стороною відповідача витрати є безпідставними, необгрунтованими та надмірними. Так, представником відповідача подано лише відзив на позовну заяву та клопотання про долучення доказів, в подальшому судові засідання відкладалися через неявку як відповідача так і представника відповідача. Таким чином, на думку представника позивача, судовий розгляд справи затягувався з ініціативи сторони відповідача, що зумовило тривалий розгляд справи. Крім того, час, який зазначається в Акті виконаних робіт, поданих представником відповідача, як час участі адвоката в судових засіданнях не відповідає дійсності та насправді він є значно меншим ніж заявлений. Отже, з огляду на процесуальну поведінку сторони відповідача заявлені до стягнення витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10 750,00 грн. є завищеними та не відповідають критеріям їх дійсності, необхідності та розумності. Крім того, таке стягнення з позивачки витрат на оплату правничої допомоги зумовить надмірний фінансовий тягар для останньої, зокрема з огляду на те, що на утриманні позивачки перебуває малолітня донька, яка потребує постійного та стабільного фінансового забезпечення, а аліментів, які сплачує відповідач не достатньо для належного забезпечення доньки. З огляду на викладене, просила відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Коновалової А.В. про стягнення на користь відповідача витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 750,00 грн.

Так, згідно ч.3 ст.270 ЦПК України, суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У частині 4 статті 270 ЦПК України зазначається про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розгляд заяви представника заявника ОСОБА_1 — адвоката Коновалової Аліси Василівни про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, яке було призначено на 22.01.2026 року було відкладено у зв`язку із зайнятістю судді в іншому провадженні до 23.01.2026 року.

В судове засідання 23 січня 2026 року заявник та його представник — адвокат Коновалова А.В. не з`явилися, повідомлялися про час та дату судового засідання завчасно та належним чином.

Представник позивачки — адвокат Вотава І.Л. в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення заяви представника Бебка адвоката Коновалової А.В. про стягнення з ОСОБА_2 витрат на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 10 750,00 грн. з підстав, вказаних у письмових запереченнях від 22.01.2026 року, просила відмовити у задоволенні такої заяви.

Дослідивши заяву про стягнення понесених судових витрат та додані до неї докази, заслухавши позицію адвоката Вотави І.Л., вивчивши матеріали справи №570/5036/24, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Зі змісту ч.ч. 1-3 ст.134 ЦПК України вбачається, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п.п. 2, 3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Підсумовуючи можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Судом встановлено, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 грудня 2025 року у справі №570/5036/24 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, відмовлено.

05.01.2026 року представником відповідача ОСОБА_1 — адвокатом Коноваловою А.В. подано заяву про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 10 750,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги представником заявника надано Договір про надання правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року; ордер про надання правничої допомоги №ВК1157333 від 29.04.2025 року; Акт №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року від 31.12.2025 року, згідно якого ОСОБА_1 надано правову допомогу згідно умов пунктів 3.1-3.3 Договору загальною вартістю 10 750,00 грн., зокрема здійснено аналіз доказів, формування правової позиції з предмету позову та підготовка відзиву на позовну заяву у справі №570/5015/24 на суму 2 500,00 грн., що є фіксованою вартістю; збір додаткових доказів, підготовка заяв та подання до суду на суму 4 500,00 грн., на що адвокат витратила 3 години; підготовка до судового розгляду та представництво інтересів в суді першої інстанції на суму 3 750,00 грн., на що адвокат витратила 2,5 години.

Перерахунок вказаної суми коштів за надання правничої допомоги ОСОБА_1 підтверджується рахунком-фактурою №30-12-25 від 31.12.2025 року згідно Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року від 31.12.2025 року.

Разом з тим, представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Вотава І.Л. заперечувала щодо заявленої суми понесених витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму завищеною, оскільки саме через неналежну процесуальну поведінку відповідача та його представника було відкладено більшість засідань у справі. Представником відповідача фактично подано відзив на позовну заяву та одне клопотання про долучення доказів. Крім того, представник відповідача взяла участь фактично в одному судовому засіданні на яке витратила не 2,5 години, як про це вказано в Акті, а 54 хвилини. Водночас, представник зазначала про те, що кошти, сплачені в рахунок правничої допомоги відповідачем, сплачені на рахунок ФОП ОСОБА_3 , що суперечить податковому законодавству.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст.19 вказаного вище Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату гонорару адвокату, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 .11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19), від 08.01.2024 у справі № 642/4993/17 (провадження №61-3789св23) зроблено висновки, що: «суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг».

Верховний Суд у справі № 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Зважаючи на викладені правові висновки Верховного Суду, суд вправі самостійно з власної ініціативи, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Водночас, суд звертає на увагу на те, що представник позивачки — адвокат Вотава І.Л. заперечувала щодо вказаної заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та вважає такі витрати завищеними та такими, що не відповідають критеріям їх дійсності, необхідності та розумності їх розміру, посилаючись також на те, що вони є неспівмірними зі складністю такої справи.

Суд погоджується з такими доводами представника позивача, оскільки зазначена адвокатом Коноваловою А.В. сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 750,00 грн., на думку суду, є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Так, суд погоджується з сумою нарахованих витрат за п.1 Акту №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг, а саме у розмірі 2 500,00 грн. за аналіз доказів, формування правової позиції з предмету позову та підготовка відзиву на позовну заяву, що є фіксованою вартістю.

При цьому, суд вважає за необхідне застосувати співмірність щодо виконаних робіт щодо збору додаткових доказів, підготовки та подання заяв, а також підготовки до судового розгляду та представницво інтересів в суді першої інстанції та зменшити на суму 3 750,00 грн., з огляду на те, що такий обсяг робіт очевидно не потребує такого часового ресурсу, який вказано в Акті №1 приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг за договором про надання професійної правничої допомоги №49-11/24 від 05.11.2024 року.

Крім того, судом не встановлено заборон, передбачених податковим законодавством, для отримання ОСОБА_3 коштів на оплату правничої допомоги на рахунок фізичної-особи підприємця.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу на посилання представника позивача на те, що стягнення судових витрат з позивачки стане надмірним фінансовим тягарем для неї, з огляду на те, що вона несе значні витрати на утримання їх спільної з відповідачем доньки.

Приймаючи до уваги, що рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30.12.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів відмовлено, однак при його ухваленні не вирішено питання розподілу витрат на правову допомогу, оскільки сторони про це не заявляли, суд вважає, що в даній справі є підстави для ухвалення додаткового рішення.

З огляду на викладене, з урахуванням складності справи, часу, витраченого на виконання робіт з надання правничої допомоги, в тому числі реального часу, витраченого на представництво інтересів клієнта в суді, обсягу наданих адвокатом послуг відповідачу, значення справи для сторін, суд вважає можливим зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути їх з позивачки на користь відповідача в розмірі 7 000,00 грн., що на переконання суду, відповідатиме принципу розумності та співмірності за даних обставин.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 270 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника заявника ОСОБА_1 — адвоката Коновалової Аліси Василівни про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів — задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , РНОКПП — НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП — НОМЕР_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп.

На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому додатково рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Гладишева Х.В.