Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №548/2642/25 — Хорольський районний суд Полтавської області

Справа № 548/2642/25

Провадження № 2/548/197/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.02.2026 Хорольський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Старокожка В.П.,

за участі секретаря судового засідання - Скрипніченко М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хорола в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позиція позивача та відповідача, процесуальні дії, вчинені по справі.

Позивачка 27.11.2025 звернулася до Хорольського районного суду з вищевказаним позовом.

На обґрунтування позову зазначила, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб між сторонами розірваний.

Позивачка вказує, що на даний час неповнолітній син проживає з нею та перебуває на повному її утриманні, оскільки відповідач добровільно матеріальну допомогу на утримання дитини не надає, порушуючи тим самим вимоги ст. 180 Сімейного Кодексу України, яка передбачає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Просить суд стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, а також судові витрати, пов`язані із оплатою професійної правничої допомоги в розмірі 3500,00 грн.

Ухвалою судді від 01.12.2026 у справі було відкрито провадження та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено відповідачу строк 15 днів для подання відзиву на позов.

Відповідач протягом строку, встановленого судом, не подав до суду відзив на позовну заяву чи будь-які інші клопотання або заяви.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач та/або позивачка чи її представник до суду не подавали.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 6 ст.128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Пунктом 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, слід вважати відповідача ОСОБА_2 належним чином повідомленим про відкриття провадження у справі, оскільки відповідні судові документи, а саме копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками, що повернулися до суду із відміткою про відсутність адресата, були надіслані безпосередньо за місцем його реєстрації - АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом.

З наданих до суду доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком, а позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - матір`ю неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою, що підтверджується копією свідоцтва про народження останнього серії НОМЕР_1 та довідкою виконавчого комітету Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області від 24.11.2025 про склад сім`ї ОСОБА_1 . Добровільно допомоги на утримання дитини відповідач не надає, доказів протилежного суду не надано. Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Хорольського районного суду від 28.05.2025 (справа № 548/791/25), яке набрало чинності 01.07.2025.

Норми права, застосовані судом та мотивована оцінка аргументів сторін.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на її фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Згідно із ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;Відповідно до ч. 2 ст.182 СК УкраїниЗгідно із ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України Відповідно до п.п. 3 п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , який є батьком малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працездатний, матеріальної допомоги на утримання дитини добровільно не надає.

Відповідно до ст. 5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Принцип рівноправності подружжя також передбачає рівність їх обов`язків щодо матеріального забезпечення їхніх дітей, яке, з огляду на вимоги сімейного законодавства не може бути меншим від рівня, необхідного дитині для гармонійного розвитку, а тому з огляду на наявність матеріального обов`язку батька, який є працездатним та має можливість надавати мінімальну фінансову допомогу дитині, суд не може прийняти недостатній заробіток відповідача, як обставину, що є підставою для зменшення розміру аліментів.

Згідно із ст. 6 Європейської конвенції з прав людини визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст.13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

У пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України», в п.48 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мала проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Правова природа аліментів у розумінні глави 15 СК України є такою, що, з одного боку, вони є правом, а з іншого обов`язком, і надаються тим із батьків, хто проживає окремо від дитини, на її утримання тому з батьків, з ким проживає дитина.

Отже, з аналізу наведених норм закону вбачається, що необхідною передумовою виникнення права батьків на отримання аліментів на утримання дитини є її проживання з цим із батьків.

Згідно з ч. 2 ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги той факт, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги ґрунтуються на положеннях Сімейного кодексу України, відповідають інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку і визначення указаного позивачем способу та розміру стягнення аліментів призведе до реалізації прав дитини на утримання від батька відповідно до положень Закону.

Отже, аналізуючи вищезазначені обставини та факти, враховуючи принципи об`єктивності та справедливості, суд доходить висновку, що з відповідача ОСОБА_2 слід проводити стягнення у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття, на користь позивачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , тому позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України ''Про судовий збір'' від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.

Зважаючи на викладене, суд доходить висновку про стягнення з відповідача судового збору в сумі 1211,20 грн на користь держави.

Крім цього, під час звернення до суду з позовною заявою, позивачкою заявлено вимогу про стягнення з відповідача на її користь понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн на підставі: копії договору про надання правничої допомоги б/н від 25.11.2025, укладеного між позивачкою та адвокатом Винниченко Л.П., акту приймання-передачі виконаних робіт по вказаному договору від 25.11.2025, попереднього розрахунку суми гонорару за надану професійну правничу допомогу; квитанції № 30 про фактичну оплату наданих послуг в сумі 3500 грн; копії ордеру на надання правничої допомоги серія ВІ № 1352711 від 24.11.2025, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 590.

Суд, проаналізувавши надані докази, доходить висновку про таке.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Витрати позивачки на правову допомогу наведені в орієнтовному розрахунку судових витрат в тексті позовної заяви та, на думку суду, підтверджуються належними та допустимими вищенаведеними доказами, розмір вказаних витрат відповідає характеру та обсягу дій, вчинених представником позивачки у справі, не є завищеними чи необґрунтованими та є цілком пропорційними предмету спору та складності справи. Мотивованого клопотання про зменшення розміру заявлених судових витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило.

Оскільки позов задоволено повністю, тому понесені та документально підтверджені позивачкою такі судові витрати в розмірі 3500 грн підлягають стягненню із відповідача на користь позивачки.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 180 - 183 СК України, ст. ст. 4, 76-81, 141, 263-265, 268, 274, 279, 352, 355, 430 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 27 листопада 2025 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь його матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Рішення в частині стягнення аліментів із ОСОБА_2 в сумах платежів за 1 місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 грн на користь держави.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3500 (три тисячі п`ятсот) грн 00 коп понесених нею і документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення шляхом подачі відповідної заяви до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий