Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №541/134/26 — Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/134/26

№ провадження 1-кп/541/155/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2026 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025170550001060 від 27 жовтня 2025 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кишинів, Молдова, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні п`ять неповнолітніх дітей, не працює, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого в силу ст.89 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

16 квітня 2025 року постановою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області, у справі №541/1349/25, яка набрала законної сили 29 квітня 2025 року, ОСОБА_5 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п`ять років.

В подальшому ОСОБА_5 , будучи обізнаним про те, що вищевказаним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 1 ст. 129 Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.

Так, 27 жовтня 2025 року, близько 15.30 год. ОСОБА_5 , керуючи транспортним засобом - мотоциклом марки «Viper», д.н.з. НОМЕР_1 , в селищі Комишня Миргородського району Полтавської області, біля будинку №55 по вул. Миру був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції Миргородського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області за порушення останнім Правил дорожнього руху України.

Умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

У даному кримінальному провадженні 09 січня 2026 року між прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_5 , за участю захисника ОСОБА_4 , укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

Відповідно до змісту угоди про визнання винуватості прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 , за участю його захисника ОСОБА_4 , дійшли згоди щодо формулювання підозри і кваліфікації дій за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. Обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні і зобов`язався під час судового провадження беззастережно визнати свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення.

Сторони угоди про визнання винуватості також погодились на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за ч.1 ст.382 КК України – у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Крім того, прокурор ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_5 визначили наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості і окремо, умисного невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 зазначив, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України, КК України, просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_5 узгоджене в угоді про визнання винуватості покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, дав згоду на призначення узгодженого виду та міри покарання у разі затвердження угоди про визнання винуватості та заявив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди про визнання винуватості зобов`язання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити та призначити узгоджене покарання.

В підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_4 також просив затвердити угоду про визнання винуватості з огляду на те, що вона відповідає інтересам його підзахисного.

Суд, заслухавши доводи сторін кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно з ч. 2 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

Абзацом 5 ч. 4 ст. 469 КПК України передбачено, що угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до нетяжких злочинів. Обвинувачений свою вину у скоєнні злочину визнав. Встановлено, що укладення угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості є добровільним. Зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення в підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором ОСОБА_3 , за участі захисника – адвоката ОСОБА_4 , і призначення йому узгодженої сторонами міри покарання.

Долю речових доказів по кримінальному провадженню суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду від 09 січня 2026 року про визнання винуватості, укладену між обвинуваченим ОСОБА_5 та прокурором Миргородської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 .

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, та призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

Речові докази: DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних камер працівників СРПП Миргородського РВП – зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_1