Суд: Обухівський районний суд Київської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
Дата: 08 лютого 2026 р.
Справа: №372/5310/25
Суддя: Рабчун Р. О.
Справа № 372/5310/25
Провадження № 1-кп-143/26
В И Р О К
іменем України
09 лютого 2026 року м. Обухів
Обухівський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 , (на відеоконференції),
обвинуваченого ОСОБА_5 , (на відеоконференції з Черкаською Старобабанівською виправною колонією № 92 зал 2),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025116230000233 від 11.07.2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Харків, українець, громадянин України, не працюючий, не одружений, з середньою освітою, зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений на підставі вироку Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2025 до покарання у вигляді позбавлення волі строком на п`ять років,
у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого за ч. 1 ст. 309 КК України,
ВСТАНОВИВ:
10.07.2025, близько 18 години 30 хвилин, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, діючи умисно, з метою придбання та зберігання психотропної речовини для особистого вживання, без мети збуту, знайшов та підібрав з поверхні землі пакет з полімерного матеріалу з пазовим замком обгорнутий ізолентою чорного кольору, із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, що містить у своєму складі психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, яку поклав до внутрішнього карману нагрудної сумки, тим самим незаконно придбав та став зберігати при собі психотропну речовину, обіг якої заборонено, для особистого вживання, без мети збуту.
Того ж дня, близько 18 години 50 хвилин, ОСОБА_5 , знаходячись по вулиці Миру в парковій зоні поблизу будинку АДРЕСА_1, на підставі ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» був зупинений працівниками поліції та в ході спілкування з якими останній повідомив, що зберігає при собі психотропну речовину та в подальшому, 10.07.2025 у період часу з 19 години 15 хвилин по 19 годину 22 хвилин, в ході огляду місця події, за адресою: АДРЕСА_1, у останнього виявлено та вилучено психотропну речовину, обіг якої заборонено -- PVP, яку ОСОБА_5 незаконно придбав та зберігав при собі для особистого вживання без мети збуту, за вище вказаних обставин.
Згідно з висновком експерта №СЕ-19/111-25/43645-НЗПРАП від 05.08.2025 року, відповідно до Списку № 2 "Особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено" Таблиці 1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 "Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів", надана на дослідження кристалоподібна речовина, вилучена у ОСОБА_5 , містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP в речовині становить 0,658 г.
В судовому засіданні ОСОБА_5 винним себе у вказаному кримінальному правопорушенні визнав повністю, дав показання, що відповідають обставинам вчинення вказаного кримінального правопорушення, зокрема показав, що 10.07.2025, близько 18 години, перебуваючи біля будинку АДРЕСА_1, де він проживає, знайшов в парковій зоні пакет з полімерного матеріалу, із вмістом речовини білого кольору, яку взяв з собою, для особистого вживання, без мети збуту, У вчиненому щиро кається та просив суд суворо його не карати та призначити мінімальне покарання.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснивши обвинуваченому положення цієї статті, роз`яснивши, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, і немає сумнівів у добровільності їх позиції, обмежився допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують обвинуваченого, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі, оскільки жодним учасником процесу не оспорено винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального проступку та визначені обвинуваченням обставини.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повністю доведена.
Суд вважає, що дії ОСОБА_5 , вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні та зберіганні психотропної речовини без мети збуту, вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, його особу та відношення до скоєного, обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Пом`якшуючі обставини це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним злочину й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом`якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об`єктивні та суб`єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу злочину і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом`якшення покарання.
Щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з`явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
Тож, при встановленні обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку.
Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого згідно з ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 50 КК України встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а відповідно до ст. 65 КК України встановлено, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком, наявність обставини, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, з врахуванням особи обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, не працює, не має офіційних джерел доходу, не має сім`ї, має постійне місце проживання, суд вважає необхідним призначити покарання обвинуваченому в межах передбаченої санкцією ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі, оскільки такий вид покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Також, під час судового розгляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 засуджений вироком Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2025 року за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Зазначена вимога має імперативний характер і унеможливлює (за умови встановлення судом таких обставин) будь-який інший порядок та правила призначення остаточного покарання.
Разом з тим, аналіз конструкції норми, передбаченої ч. 1 ст. 71 КК, дозволяє дійти висновку, що для застосування закріплених у ній правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначив і відповідні спеціальні умови, що мають бути встановлені судом в їх нерозривній єдності:
- перша з яких стосується моменту вчинення кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент, визначений у ч. 1 ст. 71 КК, - момент призначення судом покарання за новим вироком (з огляду на те, що правило про приєднання невідбутої частини покарання адресоване саме суду, який постановлятиме новий вирок).
Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України, ОСОБА_5 скоїв після постановлення попереднього вироку Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2025 року, яким його засуджено за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років.
Отже, за таких підстав суд до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 71 КК України.
Крім того, відповідно до пп. б) п. 1 ч. 1 ст. при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Оскільки за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, суд призначає покарання обвинуваченому у виді обмеження волі, то при визначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, з урахування того, що за попереднім вироком ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі, при складанні покарань менш суворий вид покарання (обмеження волі) слід перевести в більш суворий вид (позбавлення волі) виходячи з такого їх співвідношення - одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Цивільний позов не пред`являвся.
Відповідно до ст. 124 КПК України документально підтверджені процесуальні витрати по кримінальному провадженню підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Доля речових доказів вирішується відповідно ст.100 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,
ПОСТАНОВИВ:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого за ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України та п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частини покарання за вироком Обухівського районного суду Київської області від 28.04.2025 року, із попереднім перерахуванням покарання у виді обмеження волі в покарання у виді позбавлення волі (із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі), остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня ухвалення вироку з 09.02.2026 року.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати, витрачені на залучення експерта, у зв`язку з проведенням судової експертизи в розмірі 3565 грн. 60 коп.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили не обирати.
Речові докази:
- зіп пакет з кристалоподібною речовиною білого кольору, яку було вилучено та поміщено до спецпакету № 3632356, в якій згідно висновку експерта, міститься особливо небезпечна психотропна речовина, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 0,658 г. після проведення експертного дослідження запакованого до спецпакету «Україна МВС Експертна служба» № 3013868, з наявними пояснювальними написами,- передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Обухівського РУП - знищити.
- оптичний DVD-R диск без серійного номеру, на якому міститься відеозапис огляд місця події який упаковано у білий паперовий конверт - залишити при матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua