Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №240/16166/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/16166/25

Головуючий у 1-й інстанції: Семенюк Микола Миколайович

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

10 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 09.03.2024 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року №2710-IX станом на 01 січня 2023 року та Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року №3460-IX станом на 01 січня 2024 року.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 09.03.2024 грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 №1928-ІХ Про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 №2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік на 01.01.2023 та Законом України від 09.11.2023 №3460-IX Про Державний бюджет України на 2024 рік на 01.01.2024, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 19.07.2022 по день фактичної виплати.

За наслідками розгляду позову суд 25.12.2025 рішенням:

"Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнив частково.

Визнав протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 19.05.2023, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких він мав право у вказаний період) шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2481 гривень (за період з 19.07.2022 по 31.12.2022), 2684 гривень (за період з 01.01.2023 по 19.05.2023) гривень на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

В задоволенні решти позовних вимог відмовив."

Позивачем подана до суду заява (вх. від 06.01.2026) про ухвалення додаткового рішення, в якій зазначає, що судом не вирішено позовну вимогу згідно пункту 3 прохальної частини позовної заяви про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення.

Судом визначено, що оскільки рішення щодо заявленої похідної позовної вимоги: "зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 19.07.2022 по день фактичної виплати" не було ухвалено, то заява позивача судом прийнята до розгляду.

Додатковим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати з 19.07.2022 по день фактичної виплати.

Відмову суд мотивував тим, що на момент звернення до суду з позовом права позивача на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати перерахованого за період з 19.07.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення відповідачем порушені не були, тому суд вважав, що позов в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки відсутні протиправні дії відповідача щодо виплати вказаної компенсації позивачу.

Не погоджуючись з прийнятим додатковим рішення, Позивач у справі звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій з підстав порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове - про задоволення заявленої вимоги.

На обгрунтування заявленого позивач зазначив, що відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”. Вказує, що задоволення вимоги про виплату компенсації, відповідатиме завданню адміністративного судочинства, забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача без необхідності повторного звернення до суду.

Дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Стаття 2 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі - Закон №2050-ІІІ) визначає, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно зі ст.4 Закону №2050-ІІІ виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.

Використане у ст.3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 вказаного Закону №2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Отже, відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати”.

Задоволення вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів відповідає завданню адміністративного судочинства, забезпечить ефективне поновлення порушених прав позивача без необхідності повторного звернення до суду, що кореспондується з принципом процесуальної економії, згідно якого будь-який юридичних спір має бути вирішений в рамках одного судового провадження.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, у зв`язку із цим додаткове рішення суду першої інстанції необхідно скасувати з прийняттям нової постанови - про задоволення позовної вимоги.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Додаткове рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року скасувати.

Прийняти нову постанову якою задовольнити позовну вимогу.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" з 19.07.2022 по день фактичної виплати.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 лютого 2026 року

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.