Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №560/20339/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/20339/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Божук Д.А.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

11 лютого 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2025 року позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 13.11.2025 ВП № 78343999 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що в органів Пенсійного фонду України відсутні повноваження щодо самостійного визначення розміру суддівської винагороди для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. При цьому, для належного виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №560/5868/24 позивачем направлено запит до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо витребування довідки про суддівську винагороду ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, у видачі якої було відмовлено через відсутність для цього правових підстав.

Крім того, апелянт вказує, що в межах виділених коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 , перераховано частину нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час – 31.10.2025 в сумі 187,35 грн., 28.11.2025 в сумі 187,35 грн. Виплата залишку пенсійних коштів, нарахованих на виконання рішень суду буде проводитися в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням за джерелами їх фінансування.

Враховуючи викладене, апелянт вважає, що його позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову.

Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 КАС України не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №560/5868/24, яке набрало законної сили згідно постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06.01.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді половину строку його навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1969 по 30.06.1973;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з врахуванням раніше виплачених сум.

На виконання даного судового рішення судом видано виконавчий лист.

У подальшому старшим державним виконавцем за заявою стягувача ОСОБА_1 постановою від 12.06.2025 відкрито виконавче провадження № 78343999 з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.03.2025 №560/5868/24.

З матеріалів справи також встановлено, що виконуючи судове рішення у справі №560/5868/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зараховано до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1969 по 30.06.1973 та з 01.01.2024 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 84%. Розмір щомісячного довічного грошового утримання після перерахунку станом на 01.01.2024 склав 101233,44 грн. За період з 01.01.2024 по 28.02.2025 нарахована доплата в сумі 67095,84 грн.

Окрім цього Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області направлено запит до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо витребування довідки про суддівську винагороду за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, у наданні якої було відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду в частині проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з врахуванням раніше виплачених сум, у той спосіб та порядок, який передбачено виконавчим документом не виконано, а боржник всупереч судовому рішенню на власний розсуд втручається у реалізацію особою свого права на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, 13.11.2025 старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн. на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за невиконання рішення суду.

Вважаючи вказану постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 наявний висновок про те, що розмір суддівської винагороди визначений статтею 135 Закону №1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитись лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється законом України про бюджет на відповідний рік. Отже, Пенсійний фонд України та/або його органи повинні проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Водночас, згідно наданих пенсійним органом пояснень, боржник фактично проводить переоцінку обставин, які були встановлені судом, а тому його твердження про виконання в повному обсязі рішення суду є безпідставним.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки позивач не виконав в повному обсязі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №560/5868/24, оскаржувана постанова про накладення штрафу є правомірною та скасуванню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII).

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Відтак, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення.

Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами.

Досліджуючи матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №560/5868/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області:

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу судді половину строку його навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1969 по 30.06.1973;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 84% з 01.01.2024, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, встановленого на 01.01.2024 абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", з врахуванням раніше виплачених сум.

Після відкриття виконавчого провадження Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 25.11.2025 проінформувало державного виконавця, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №560/5868/24, Головним управлінням зараховано до стажу, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку його навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01.09.1969 по 30.06.1973 та з 01.01.2024 проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 в розмірі 84%.

Також Головне управління вказало, що враховуючи норми Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року № 3-1, відсутність довідок про суддівську винагороду та неможливість головним управлінням самостійно визначати складові суддівської винагороди, розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 з 01.01.2024 розраховано в розмірі 84% суддівської винагороди, зазначеної в довідці від 13.03.2020 №116, виданої територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області:

63060,00 грн (посадовий оклад) + 50448,00 грн (доплата за вислугу років) + 6306,00 грн (доплата за перебування на адміністративній посаді в суді) = 119814,00 грн (суддівська винагорода) х 84% = 100643,76 грн (довічне грошове утримання) + 66,43 грн (підвищення дітям війни) + 523,25 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною, 25% від 2093,00 грн) = 101233,44 грн.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями щодо самостійного визначення розміру суддівської винагороди, у зв`язку з чим було направлено запит до територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області щодо витребування довідки про суддівську винагороду за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, в наданні якої було відмовлено.

Тобто, позивач переконує, що рішення суду у справі № 560/5868/24 виконано ним у відповідності до вимог чинного законодавства.

Надаючи оцінку цим доводам колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі № 560/5868/24 вже встановлено, що розмір суддівської винагороди визначається відповідно до статті 135 Закону України №1402-VIII, а розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає зміні виключно у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, стягував має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн, встановленого станом на 01.01.2024, без необхідності отримання окремої довідки про розмір суддівської винагороди за 2024 рік.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зі змісту наданих пенсійним органом пояснень вбачається, що боржник фактично здійснює переоцінку обставин, уже встановлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, що є неприпустимим.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання, а держава забезпечує його виконання у визначеному законом порядку.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, їх посадовими та службовими особами на всій території України, а невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v Ukraine no 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v Ukraine 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Відповідно до пунктів 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі Христов проти України одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу Брумареску проти Румунії, п. 61).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу rеs judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, або надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності; суд, за загальним правилом, не повинен брати до уваги посилання сторони у справі в обґрунтування своєї позиції на фактичні обставини, виникнення яких стало наслідком невиконання такою стороною судового рішення.

В даному випадку суд враховує, що рішення суду у справі № 560/5868/24 в його резолютивній частині містить припис про конкретний спосіб та порядок його виконання для Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, що не зумовлюють вчинення з боку останнього інших дій, таких як звернення до відповідних органів про видачу нової довідки про розмір суддівської винагороди, тощо. А відтак невиконання цього рішення боржником (позивачем) у той спосіб та порядок, який ним визначений, не може мати виправдання посиланням на переоцінку уже встановлених обставин.

За таких обставин колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності повноважень на самостійне визначення розміру суддівської винагороди та необхідності отримання відповідної довідки, оскільки вказані обставини вже були предметом оцінки суду під час розгляду справи №560/5868/24.

Матеріали справи не містять належних доказів, які б дійсно підтверджували обставини виконання позивачем в повному обсязі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржувану постанову від 13.11.2025 ВП №78343999 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн відповідач діяв у спосіб і порядку, визначеному Законом №1404-VIII, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з ч. 4 ст.272, 328, 329 КАС України.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.