Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №760/26936/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 760/26936/24 Суддя (судді) першої інстанції: Букіна О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: О.Г. Попової,

суддів: О.О. Беспалова, О.М. Оксененка,

при секретарі: Кущенко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2025 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 324759,

В С Т А Н О В И ЛА:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва із позовом до Департаменту патрульної поліції в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 3247592 від 12.10.2024 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 12.10.2024 інспектором 1 взводу 7 роти 1 батальону УПП в м. Києві лейтенантом поліції Коргуном Владиславом Святославовичем, винесено постанову серії ЕНА № 3247592 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Відповідно до змісту постанови ОСОБА_1 , 12.10.2024 о 10 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом, рухався зі швидкістю 76 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає, що відповідачем порушено встановлений законом процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема: йому не було роз`яснено його права та обов`язки, не досліджено докази по справі. Також, у пункті 7 оскаржуваної постанови взагалі не зазначено засіб, яким здійснено фіксацію, його модель, а також не зазначено докази на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив із того, що постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення, з дотриманням правил чинного законодавства, на підставі наявних доказів про адміністративне правопорушення, на основі яких було встановлено винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та немає підстав для скасування відповідної постанови, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставини, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи не надано.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції проігнорував те, що у пункті 7 оскаржуваної постанови взагалі не зазначено засіб, яким здійснено фіксацію, його модель, а також не зазначено та не долучено докази на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху. Вважає, що оскаржувана постанова є необґрунтованою на момент її прийняття, а інспектором поліції у процесі винесення постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не дотримано визначеної КУпАП України процедури, що призвело до порушення права позивача на участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, а також порушення інших прав, визначених статтею 268 КУпАП України, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання на розгляд справи судом апеляційної інстанції з`явився ОСОБА_1 , який надав свої пояснення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився та явку свого представника не забезпечив. З урахуванням належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, оглянувши в судовому засіданні відеозапис з портативної боді камери поліцейського, заслухавши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено та підтверджується, що 12.10.2024 інспектором 1 взводу 7 роти 1 батальону УПП в м. Києві лейтенантом поліції Коргуном Владиславом Святославовичем, винесено постанову серії ЕНА № 3247592 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до змісту вказаної постанови, ОСОБА_1 12.10.2024 о 10 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом рухався зі швидкістю 76 км/год, чим порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Також, перевищення водієм швидкості зафіксовано за допомогою нагрудної камери поліцейського, ID реєстратора 476459.

У зв`язку з такими обставинами, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною позивач звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закон 3353-XII) поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Згідно частини п`ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

В постанові зазначається: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за №1395, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Пунктом 5 розділу ІV зазначеної Інструкції встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, складається у письмовій формі і заповнюється відповідно до вимог пункту 10 розділу ХІV цієї Інструкції або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом справи про адміністративне правопорушення, встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач, як представник державного органу, наділений повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, зазначені докази на підставі яких грунтуються висновку уповноваженої особи щодо вини правопорушника.

Згідно з статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Лише доказ фіксації, який долучений до постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а не сама постанова, без зазначення у ній належних доказів вчинення такого правопорушення, підтверджує обставини та подію щодо вчинення правопорушення та накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним по справі.

Дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює чи унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Аналогічна позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 05.03.2020 у справі №607/7987/17.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою.

На обов`язок та важливість доведення саме відповідачем як суб`єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2019 року (справа №537/4012/16-а), від 08 листопада 2018 року (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15 листопада 2018 року (справа № 524/7184/16-а).

Частиною першою статті 122 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення в тому числі і за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до частин першої статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, зокрема передбачені статтею 122 цього Кодексу.

Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати ст.283 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції проігнорував те, що у пункті 7 оскаржуваної постанови взагалі не зазначено засіб, яким здійснено фіксацію, його модель, а також не зазначено докази на підтвердження факту порушення правил дорожнього руху.

Дослідивши матеріали справи та оскаржувану постанову, судова колегія зазначає, що у частині 2 пункту 5 «Час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення» вказано наступне: « 12.10.2024 10:10:44 м. Київ, проспект Соборності (Возз`єднання) . Водій керуючи ТЗ рухався зі швидкістю 76 км/год в місті Києві де дозволена максимальна швидкість руху 50 км/год, перевищив встановлене обмеження швидкості на 26 км/год. Зафіксовано приладом TruCam TC008389, чим порушив п.12.4 ПДР - Порушення швидкісного режиму в населених пунктах».

При цьому, пункт 7 оскарженої постанови: «До постанови додаються» не заповнений та не містить жодної інформації щодо доказів, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про вчинення адміністративного правопорушення.

Так, відповідач в якості доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення покликається на відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора (а.с. 25), проте, як це встановлено з оскаржуваної постанови від 12.10.2024 серії ЕНА №3247592, інформацію щодо здійснення фото- або відеофіксації правопорушення, яке ставиться у вину позивачу, з технічних записів з нагрудного відеореєстратора поліцейського, яким, як зазначає відповідач, здійснено таку відеофіксацію, встановити не можливо, оскільки в графі 7 «До постанови додаються» відповідна інформація відсутня, а відтак такі відеозаписи, не можна вважати належними та допустимими доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Статтями 73, 74 КАС України належними та допустими визнаються докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови до об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Дослідивши в судовому засіданні відеозапис з нагрудного відеореєстратора поліцейського, колегія суддів встановила, що на ньому зафіксовано рух транспортного засобу, після зупинки якого поліцейський представився, вказав, що водій рухався зі швидкістю 76 км/год, скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, роз`яснив порядок сплати штрафу та строки оскарження такої постанови. Після цього склав та вручив позивачу постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності.

В порушення вищевказаних вимог закону поліцейський не роз`яснив позивачу його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, не з`ясував наявність або відсутність клопотань, не запропонував надати пояснення, Постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи (стаття 285 КУпАП), чим грубо порушив визначену законом процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, позбавивши позивача можливості реалізувати свої права зокрема, право на отримання правової допомоги, право надання пояснень, заявлення клопотань, що мало б передувати факту складання постанови.

Апеляційний суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Недотримання упорноваженою особою у процесі прийняття постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності визначеної процедури, призводить до порушення права особи приймати участь у розгляді його справи, що є підставною для скасування постанови про адміністративне правопорушення.

За відсутності доказів додержання процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення колегія суддів дійшла висновку, що поліцейський порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, що є самостійною підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

За приписами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.07.2019 року у справі № 524/832/17, який в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковим для врахування судом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необгрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки усім обставинам справи, зокрема дотриманню поліцейським порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно і заповненню самої постанови у відповідності до вимог чинного законодавства.

З урахуванням встановлених у справі обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА № 3247592 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. прийнята з порушенням порядку та вимог, передбачених чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про застосування ст.122 КУпАП поза межами розгляду справи про адміністративне правопорушення, розглядаючи адміністративно-правовий спір в порядку, визначеному КАС України.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апелянта щодо порушення вимог порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного по суті вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статті 317 КАС України - підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 08.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 324759 - скасувати.

Ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 324759 від 12.10.2024, складеної відносно ОСОБА_1 за порушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Судді О.В. Беспалов

О.М. Оксененко