Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №580/9130/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9130/24 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:

Олексій РІДЗЕЛЬ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 лютого 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішення і наказу та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1; ІНФОРМАЦІЯ_2 ), комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (далі - відповідач-2; Комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ), військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач-3; в/ч НОМЕР_1 ), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом №25 від 14 серпня 2024 року, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.13 ч. 1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити та видати довідку про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі п.13. ч.1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у зв`язку з тим, що останній має матір ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю 2 групи;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28 серпня 2024 року № 228 в частині призову на військову службу за мобілізацією згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 та направлення до військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 № 245 від 28.08.2024 в частині призначення на посаду Курсанта ОСОБА_1 та зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 прийняти наказ по особовому складу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив про наявність у нього права на отримання відстрочки від мобілізації на підставі п.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 05.07.2024 ОСОБА_1 подав на ім`я голови комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації заяву про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивач додав копії: власного паспорта, РНОКПП, свідоцтва про народження; паспорта, пенсійного посвідчення та довідки МСЕК ОСОБА_2 ; заяву ОСОБА_2 щодо здійснення за нею догляду позивачем; витяг про місце реєстрації позивача та витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні.

За наслідками розгляду вказаної заяви, рішенням комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 , оформленим протоколом від 14.08.2024 №25, відмовлено позивачу у наданні відстрочки.

Підставою зазначено, що не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Надати документи щодо: військовозобов`язаного ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ); зміни прізвища ОСОБА_4 на ОСОБА_2 ; сімейного стану ОСОБА_2 ; відомостей про батька ОСОБА_1 .

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.08.2024 №228 позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2024 №245 позивача з 29.08.2024 зараховано до особового складу військової частини та на продовольче забезпечення. Призначено на посаду курсант.

Вважаючи рішення про надання відстрочки та накази про мобілізацію ї зарахування до списків особового складу військової частини протиправними, ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав відповідачу достатніх документів, з урахуванням вимог Додатку 5 до Порядку №560, щодо підтвердження підстав для надання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а спірні накази про призов позивача на військову службу та зарахування до списків особового складу військової частини є похідними від рішення про відмову у наданні відстрочки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Цей конституційний обов`язок реалізується через проходження громадянами України військової служби відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб.

На даний час строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.93 №3543-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-XII визначені категорії військовозобов`язаних які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону №3543-XII).

Процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 57-58 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплексування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

- голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплексування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

- члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплексування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Згідно п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Додатком 5 до Порядку №560 передбачено Перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку, згідно Переліку для осіб, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю:

- для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «;Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання;

- для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження);

- для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); - для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Отже, колегія апеляційного суду наголошує, що наведеними вище положеннями для військовозобов`язаних, які претендують на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, передбачено обов`язок подання до районного (міського) територіального центру комплексування та соціальної підтримки один із документів, що підтверджує інвалідність I чи II групи батьків військовозобов`язаного або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного (далі - батьків), документів, що підтверджують родинні зв`язки, і документів на підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати.

Таким чином, першою умовою є наявність одного з батьків з І або II групою інвалідності.

При цьому, у випадку наявності в батьків інших осіб, які не є військовозобов`язаними та які відповідно до закону зобов`язані їх утримувати, військовозобов`язаний повинен подати документи, що підтверджують неможливість цих інших осіб утримувати батьків військовозобов`язаного. В разі підтвердження такої обставини, варто констатувати про відсутність невійськовозобов`язаних осіб які можуть здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи.

Отже, другою умовою є факт доведення відсутності невійськовозобов`язаних осіб, які відповідно до закону зобов`язані утримувати таких батьків.

Надалі, у разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

При цьому суд врахував, що п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII містить загальні підстави та умови для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, натомість перелік документів, необхідних для її надання встановлює Порядок №560, який не суперечить вищевказаній нормі Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що 05.07.2024 ОСОБА_1 подав на ім`я голови комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації заяву про оформлення йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивач додав копії:

- власного паспорта та РНОКПП, свідоцтва про народження;

- паспорта, пенсійного посвідчення, РНОКПП та довідки МСЕК ОСОБА_2 ;

- заяву ОСОБА_2 щодо здійснення за нею догляду позивачем;

- витяг про місце реєстрації позивача та витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні.

З наявного в матеріалах справи свідоцтва про народження ОСОБА_1 вбачається, що його матір`ю є ОСОБА_4 , в той час як з наданих позивачем до заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» останнім додано копії документів ОСОБА_2 .

Відповідач у спірному випадку мав обов`язок перевірити наявність переліку документів, наведених у додатку 5 Порядку № 560, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, встановити наявність підстав для надання відстрочки позивачу, та прийняти рішення щодо надання відстрочки чи про відмову у наданні відстрочки.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів зміни його матір`ю прізвища, а саме з ОСОБА_4 на ОСОБА_2 .

Окрім того, як вірно вказано в оскаржуваному рішенні про відмову у наданні відстрочки, позивач не надав відомостей (документів) щодо військовозобов`язаного ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та батька - ОСОБА_1 .

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач не надав відповідачу достатніх документів у т.ч. з урахуванням вимог Додатку 5 до Порядку №560, щодо підтвердження підстав для надання відстрочки відповідно до п.13 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме щодо належного підтвердження родинних зв`язків із особою з інвалідністю (в частині надання доказів зміни прізвища матері), а також щодо можливості інших осіб здійснювати догляд (в частині військовозобов`язаного ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та батька - ОСОБА_1 ).

Враховуючи встановлені вище обставини справи та їх правове регулювання, відмова відповідача у наданні відстрочки від призову ґрунтувалася на вимогах закону.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки оспорюваний позивачем наказ про призов на військову службу та зарахування до списків особового складу є похідними від рішення про відмову у наданні відстрочки, яке є обґрунтованим, то згадані накази скасуванню не підлягають.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року -без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя Є.В. Чаку