Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №503/127/26 — Кодимський районний суд Одеської області

Справа № 503/127/26

Провадження №3/503/152/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року м. Кодима

Суддя Кодимського районного суду Одеської області Вороненко Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від відділу поліцейської діяльності №1 Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП,

встановив:

23 січня 2026 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573922, згідно змісту якого 23.01.2025 року о 19:15 годині в м. Кодима на вулиці Соборна (колишня Леніна) ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 211440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без посвідчення водія, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом, при цьому протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП, у зв`язку з чим ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.1(а) Правил дорожнього руху та тим самим своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав факт керування ним транспортним засобом не маючи права керування, оскільки після закінчення строку позбавлення його права керування не встиг отримати посвідчення водія наслідок зайнятості на службі. Водночас просив суд, у разі якщо суд прийде до висновків про наявність в його діянні правопорушення та у зв`язку з цим про притягнення його адміністративної відповідальності, то з огляду на його матеріальне становище, яке не дозволяє йому одразу сплатити розмір штрафу, відстрочити йому сплату штрафу на 5 місяців.

Вислухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд встановив наступне.

Відповідно до положень пункту 2.1(а) Правил, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті. При цьому, ч.2 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Суд додатково відзначає те, що диспозиція ч.5 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за «повторне протягом року вчинення порушення», а не за «вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню» (як в ч.3 ст. 1213 КУпАП), за «повторне протягом року вчинення порушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню» (як в ч.11 ст. 1331 КУпАП), за «дію, вчинену особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке саме правопорушення» (як в ч.3 ст. 1272 КУпАП).

Таким чином саме набрання чи не набрання законної сили постановою адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення за попереднє правопорушення не впливає на наявність ознаки повторності діяння, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

29.12.2025 року у відношенні ОСОБА_1 було застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення 29.12.2025 року правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, про що свідчить копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6428353 (а.с.4).

В матеріалах справи відсутні відомості, що згадана постанова скасована або принаймні була оскаржена ОСОБА_1 в порядку, передбаченому КАС України, а сам ОСОБА_1 протягом всього строку перебування справ на розгляді в суді не подав до суду таких відомостей. Окрім того, суд додатково відзначає те, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень та офіційному веб-сайті судової влади України, які знаходяться у публічному доступі, не міститься відомості про пред`явлення ОСОБА_1 відповідного позову в порядку адміністративного судочинства.

23.01.2026 року о 19:15 годині ОСОБА_1 , після вчинення порушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, керував транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом, що підтверджується доказами наявними в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, що були досліджені судом під час судового розгляду, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573922 від 23.01.2026 року (а.с.2), який підписаний ОСОБА_1 без яких-небудь заперечень викладених в ньому обставин; письмовим поясненням самого ОСОБА_1 від 23.01.2026 року (а.с.3), в яких останній визнавав ту обставину, що 23.01.2026 року близько 19.00 години по вул. Соборній в м. Кодима керував автомобілем ВАЗ 211440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та був зупинений працівниками поліції, під час перевірки документів у нього було відсутнє водійське посвідчення, а також відзначив, що 29.12.2025 року відносно нього вже було складено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 126 КУпАП; а також відеозапис «0000000_0000002026123190827_0005.MP4» (проміжок часу запису 0:00:00-0:04:30), нагрудної камери поліцейського 0000000_000000, що був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення на DVD-R диску (а.с.6) і досліджений судом під час судового розгляду шляхом демонстрації, на якому зафіксовано факт руху транспортного засобу під керування ОСОБА_1 до його зупинки поліцією.

Водночас із цим суд відзначає, що у пункті 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року у справі № 208/712/19 висловлено позицію про те, що положення КУпАП не містять заборони використовувати у судовому рішенні письмові пояснення, надані службовій особі правоохоронного органу.

Відтак суд вважає вище наведені письмові пояснення допустимими, належними, достатніми і достовірними доказами, внаслідок узгодженості їх внутрішнього змісту та відсутності суперечностей між ним та іншими доказами.

Відеозапис «0000000_0000002026123193609_0006.MP4», що зроблений на нагрудну камеру поліцейського 0000000_000000, що був долучений до протоколу про адміністративне правопорушення на диску (а.с.6) і досліджений судом під час судового розгляду шляхом демонстрації містить фіксацію обставин виключно вже про саме оформлення поліцією матеріалів про адміністративне правопорушення, а саме складення процесуальних документів, відібрання пояснень та ознайомлення із ними ОСОБА_1 .

В свою чергу зазначення у пункті 7 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573922 від 23.01.2026 року (а.с.2) дати діяння «23.01.2025», тобто 2025 рік, а не 2026 рік, як було судом встановлено на підставі вище зазначених документів доданих до цього протоколу, зокрема дати на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського про подію саме 23.01.2026 року, суд оцінює як явну описку у зазначенні року, яка в свою чергу не перешкоджає можливості суду встановити дійсні обставини події.

Також надаючи оцінку розбіжності у зазначені часу відповідних подій, які зазначені у складених процесуальних документах, а саме час керування ОСОБА_1 транспортним засобом без посвідчення водія зафіксований у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573922 від 23.01.2026 року (а.с.2) «19:15» година, в той час як на відеозаписі «0000000_0000002026123190827_0005.MP4» зробленому на нагрудну камеру поліцейського 00000-000000 зафіксований час зупинки транспортного засобу та перебування ОСОБА_1 ззовні поза межами транспортного засобу «19:08:27» годині, то суд надає перевагу саме часу зафіксованому на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського 00000_000000, який є неупередженим і достовірним засобом фіксації подій, зокрема часу, а також з огляду на те, що положеннями підпункт 3 пункту 1 і пункт 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року, передбачено, що зміна дати та часу на портативних відеореєстраторах покладається на відповідальну особу з числа працівників органу, підрозділу поліції, призначену наказом керівника органу, підрозділу поліції, а у процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Тому суд вважає, що дійсними часом керування транспортним засобом є до 19:08 години. В свою чергу зазначена розбіжність жодним чином не впливає на кваліфікацію діяння ОСОБА_1 , оскільки згаданий вище відеозапис дозволяє встановити чітку послідовність і час відповідних обставин, які мають значення для розгляду даної справи.

Згідно ч.2 ст. 30 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року № 580-VIII (надалі за текстом – Закон) поліція для охорони прав і свобод людини, запобігання загрозам публічній безпеці і порядку або припинення їх порушення також застосовує в межах своєї компетенції поліцейські превентивні заходи та заходи примусу, визначені цим Законом.

При цьому, згідно пункту 9 ч.1 ст. 31 Закону, поліція може застосовувати такі превентивні заходи застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст. 40 Закону передбачено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, автоматичну фото і відеотехніки, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1026 від 18.12.2018 року, передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського.

В свою чергу відеозаписи «0000000_0000002026123190827_0005.MP4», «0000000_0000002026123193609_0006.MP4», зроблені на нагрудну камеру поліцейського 0000000_000000, що були долучені до протоколу про адміністративне правопорушення на диску (а.с.6), є належними, допустимими, достовірними і достатніми джерелами доказів з огляду на положення ст. 251, 266 КУпАП.

Таким чином суд вважає, що в діянні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, а саме повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

У зв`язку з вище викладеним суд вважає, що вина особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення повністю доказана, що підтверджується вище зазначеними матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб, який був затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та в подальшому неодноразово продовжений Указами Президента України від 14.03.2022 року № 133/2022, від 18.04.2022 року № 259/2022, від 17.05.2022 року № 341/2022, від 12.08.2022 року № 573/2022, від 07.11.2022 року № 757/2022, від 06.02.2023 року № 58/2023, від 01.05.2023 року № 254/2023, від 26.07.2023 року № 451/2023, від 06.11.2023 року № 734/2023, від 05.02.2024 року № 49/2024, від 06.05.2024 року № 271/2024, від 23.07.2024 року № 469/2024, від 28.10.2024 року № 740/2024, від 14.01.2025 року № 26/2025, від 15.04.2025 року № 235/2025, від 14.07.2025 року № 478/2025 та від 20.10.2025 року № 793/2025, які в свою чергу були затверджені Законами України від 15.03.2022 року № 2119-IX, від 21.04.2022 року № 2212-IX, 22.05.2022 року № 2263-IX, 15.08.2022 року № 2500-IX, 16.11.2022 року № 2738-IX, 07.02.2023 року № 2915-ІХ, від 02.05.2023 року 3057-IX, від 27.07.2023 року № 3275-IX, від 08.11.2023 року № 3429-IX, від 06.02.2024 року № 3564-IX, від 08.05.2024 року № 3684-IX, від 23.07.2024 року № 3891-IX, від 29.10.2024 року № 4024-IX, від 15.01.2025 року № 4220-IX, від 16.04.2025 року № 4356-IX, від 15.07.2025 року № 4524-IX та від 21.10.2025 року 4643-IX.

З урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, не знаходячи обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаючи обставиною, що обтяжує відповідальність за адміністративне правопорушення, вчинення останнього в умовах надзвичайної обставини – воєнного стану, суд вважає необхідним застосувати до порушника основне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі передбаченому санкцією, яка передбачає відповідальність за вчинення даного правопорушення, а саме двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без застосування додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу.

Матеріали справи, зокрема відповідна графа протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573922 від 23.01.2026 року (а.с.2), містить запис про те, що транспортний засіб ВАЗ 211440, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був засобом вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, належить ОСОБА_2 . Водночас матеріали справи не містять в собі довідки про належність транспортного засобу, додання якої хоча і не передбачено для справ даної категорії пунктом 4 розділу «VII. Особливості оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, вчиненні повторно» Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 року № 1395, але долучення якої є необхідним з огляду на зазначене вище та наявність у санкції додаткового адміністративного стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу, так само як і у санкції ч.2 ст.130 КУпАП.

На час вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не мав права керування транспортними засобами, згідно відповідної довідки інспектора САП Подільського РУП ГУНП в Одеській області від 26.01.2026 року (а.с.5), а відтак, до нього не може бути застосовано обов`язкове додаткове адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.5 ст. 126 КУпАП, у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

– щодо відстрочення виконання постанови в частині стягнення у виді штрафу:

Згідно ч.2 ст. 301 КУпАП, відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до першого речення ч.1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII, за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Верховний Суд у своїй постанові від 21.02.2019 року у справі № 2-54/08 (провадження № 61-15140св18) зазначив, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому.

Ураховуючи розмір штрафу у 40800 грн, який є значною грошовою сумою в порівнянні з розмірами як прожиткового мінімуму для працездатної особи так і мінімальної заробітної плати, то суд приходить до висновку, що сплата порушником штрафу в такому розмірі одним платежем не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови становитиме для останнього надмірний тягар, а тому заява правопорушника про відстрочку виконання постанови суду в частині сплати штрафу є обґрунтованою та підлягає задоволенню на строк п`ять місяців із відрахуванням перебігу строку цієї відстрочки з дня набрання даною постановою законної сили.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

– щодо стягнення судового збору:

Крім цього, згідно вимог ст. 401 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. В свою чергу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI передбачає, що ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюються у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ст. 23-24, 27, 33-35, 401, 126 ч.5, 213, 221, 246, 251-252, 280, 283-284, 301 ч.2, 303 КУпАП, суд

постановив:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн.

Відстрочити ОСОБА_1 сплату суми штрафу в розмірі 40800 грн строком на 5 (п`ять) місяців, з дня набрання даною постановою законної сили.

Роз`яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п`ятнадцять днів після закінчення строку відстрочки, з наданням суду документу, що підтверджує таку сплату, а у разі несплати штрафу та/або ненадання до суду документу, що підтверджує згадану сплату, то постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Д.В. Вороненко