Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №420/14710/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/14710/25

Перша інстанція: суддя Караван Р.В.,

повний текст судового рішення

складено 29.10.2025, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

У травні 2025 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» (далі – відповідач), в якому просив (з урахуванням ухвали суду від 26.05.2025):

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку розміру грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.06.2021 до 18.07.2022, з урахуванням визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званнями, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премій, надбавок, індексацій) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 гривень) та 01 січня 2022 року (2481 гривень) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції від 01.03.2018);

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок розміру грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 01.06.2021 по 18.07.2022 з урахуванням визначення розмірів посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званнями, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (премій, надбавок, індексацій) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року (2270 гривень) та 01 січня 2022 року (2481 гривень) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції від 01.03.2018 року) та здійснити виплату різниці між сумою фактично виплаченого та сумою перерахованого грошового забезпечення та матеріальною грошовою допомогою на оздоровлення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що в період проходження ним служби в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» грошове забезпечення йому нараховувалося та виплачувалося із суттєвими порушеннями, а саме, при розрахунку грошового забезпечення застосовувався показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що призвело до суттєвого заниження розміру грошового забезпечення, яке отримував позивач.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Зокрема, апелянт зазначає, що у період проходження ним військової служби у вказаній військовій частині, відповідачем не нараховувалось та не виплачувалось грошове забезпечення в повному розмірі.

Апелянт зазначає, що визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 з 25.01.2021 до 01.05.2023 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України на посаді старшого інженера (з інформатизації та зв`язку) відділу інженерно-технічних засобів охорони, зв`язку та інформатизації Державної установи «Одеський слідчий ізолятор», у званні капітан внутрішньої служби.

Наказом начальника Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» №89/ОС-23 від 01.05.2023 капітана внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби за пунктом 7 (за власним бажанням), вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 13 (тринадцять) років 00 (нуль) місяців 07 (сім) днів, у пільговому обчисленні 17 (сімнадцять) років 04 (чотири) місяці 09 (дев`ять) днів.

Як свідчать матеріали справи, 25.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» з заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення, в якій просив здійснити перерахунок грошового забезпечення за 2021-2023 роки з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

10.04.2025 адвокату надійшла письмова відповідь із вкладенням запитуваних документів (вих. №5-11/7104 від 10.04.2025 року), в якій було повідомлено, що відповідно до п.4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 (із змінами, внесеними постановою КМУ №103) «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу ОСОБА_1 визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до цієї Постанови.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що застосування положень пункту 4 постанови КМУ від 30.08.2017 №704 в редакції від 27.12.2017 не буде відповідати вимогам правової визначеності, конституційному принципу збалансованості бюджету, а також може свідчити про втручання суду в дискреційні повноваження Кабінету Міністрів України.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов такого висновку.

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704), яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови №704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови №704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова №103).

Пунктом 6 постанови №103, внесені зміни постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови №704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, судова колегія враховує, що пунктом 3 розділу II «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття Постанови №704, так і станом після 29.01.2020 неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Крім того, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, судова колегія доходить висновку, що п.4 Постанови №704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції:

Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Матеріалами справи підтверджено та визнається сторонами, що з 01.06.2021 відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення, виходячи з посадового окладу обчислюючи його розмір в порядку, визначеному п.4 постанови №704 в редакції, яка втратила чинність, а саме виходячи із прожиткового мінімуму 2018 року, чим допустив протиправну бездіяльність, а тому, позовні вимоги в даній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» 2270 грн, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» - 2481 гривні, в той час коли Законом України «Про Державний бюджет України на 2018 рік», прожитковий мінімум встановлювався у розмірі 1 762 грн..

З вищевикладеного слідує, що з 01.06.2021 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Стосовно необхідності застосування у спірний період постанови №704 саме в редакції, відповідно до якої грошове забезпечення повинно обраховуватись виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01 січня календарного року свідчить стала правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 31.08.2022 у справі №120/8603/21, від 22.09.2022 у справі №500/3840/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 16.11.2022 у справі №120/648/22, від 05.04.2023 у справі №340/3604/22, від 15.12.2023 у справі №380/17639/22, від 28.03.2024 у справі №160/3235/23, від 02.04.2024 у справі №340/608/23, від 02.04.2024 у справі №300/6337/21, від 04.04.2024 у справі №160/16602/21, від 09.05.2024 у справі №340/4085/23, від 12.09.2024 у справі №260/9408/23 та від 17.10.2024 у справі №160/11051/22, від 22.11.2024 у справі №380/9113/23, від 16.04.2025 року у справі №300/3722/23 тощо.

Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення позивача за спірний період, зокрема, матеріальної допомоги на оздоровлення, апеляційний суд враховує, що відповідно до приписів Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом міністерства юстиції України №925/5 від 28.03.2018, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення особи рядового чи начальницького складу (пункти 1та 3 глави 14 вказаного порядку). Отже, всі види грошового забезпечення, які нараховані і виплачені позивачу, виходячи з його місячного грошового забезпечення (не більше місячного грошового забезпечення), також підлягають перерахунку.

За таких обставин, апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, враховуючи приписи ст. 139 КАС України, сплату позивачем судового збору за подання адміністративного позову в сумі 968,96 грн (а.с.13), за подання апеляційної скарги – 1453,44 грн (а.с.49), апеляційний суд вважає, що з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у загальній сумі 2422,40 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 242, 257, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 327-329 КАС України, апеляційний суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року – скасувати та ухвалити нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» щодо проведення перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 червні 2021 року по 18 липня 2022 рік, та виплаченої у вказаний період матеріальної допомоги на оздоровлення з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званнями, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року, та 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язати Державну установу «Одеський слідчий ізолятор» здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 за період з 01 червня 2021 року по 18 липня 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564162) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Одеський слідчий ізолятор» (код ЄДРПОУ 08564162).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія