Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №400/2439/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/2439/25

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 20.06.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ) та просила:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини ВЧ щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день часткового розрахунку 11.02.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;

- зобов`язати ВЧ нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день часткового розрахунку 11.02.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року, а саме:

- за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу га окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року № 294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року № 1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року № 1928-ІX на 1 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року №2710-ІХ на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядовою і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі Постанова №704), з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 15.01.2004 року №44 (далі Порядок №44);

- грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік та за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошовою забезпечення з урахуванням розмірів посадовою окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року № 294-1Х на 1 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року № 1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року № 1928-ІХ на 1 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року № 2710-ІX на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошовою забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44;

- матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, виходячи з розміру одного окладу за військовим званням, який визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на 1 січня 2020 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 року №100 (далі Порядок №100) із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 провадження № 11-1329апп18 та постанові Верховного Суду від 30.04.2024 року у справі № 400/8493/23 адміністративне провадження № К/990/11549/24.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року адміністративний позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивачкою подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що судове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянтка просить його скасувати та направити справу до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка

просить нарахувати та виплатити середній заробіток у даній справі (по день часткового розрахунку 11.02.2025 року) за період, який є предметом розгляду по справі №400/14750/23, за результатами якої відповідачем було здійснено перерахунок грошового забезпечення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено матеріалами справи, 05.06.2025 року відповідачем подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.240 КАС України.

В наведеному клопотанні, серед іншого, ВЧ зазначає, що 24.04.2025 року Миколаївським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі №400/3450/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВЧ про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день розрахунку 07.03.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року. Отже, вбачається, що позовні вимоги щодо нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день часткового розрахунку 11.02.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року у справі №400/2439/25 входять до складу і є частиною позовних вимог щодо нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день розрахунку 07.03.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року у справі №400/3450/25.

Так, судом було встановлено, що відповідно до комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" 09.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до ВЧ з позовом (справа №400/3450/25).

У вказаній справі позивачка просить суд:

- визнати протиправними дії ВЧ щодо не проведення ОСОБА_1 нарахування та виплати середнього заробітку (середнього грошового забезпечення) за весь час затримки по день розрахунку 07.03.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року;

- зобов`язати ВЧ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток (середнє грошове забезпечення) за весь час затримки по день розрахунку 07.03.2025 року по виплаті грошового забезпечення за час проходження військової служби у ВЧ за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року, а саме:

за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року № 294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року № 1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року № 1928-ІХ на 1 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року № 2710-ІХ на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44;

грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020 рік, за 2021 рік, за 2022 рік та за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” від 14.11.2019 року № 294-ІХ на 1 січня 2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” від 15.12.2020 року № 1082-ІХ на 1 січня 2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 року № 1928-ІХ на 1 січня 2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 року № 2710-ІХ на 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44;

матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 та 2021 роки, виходячи з розміру одного окладу за військовим званням, який визначається шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” на 1 січня 2020 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору, та із одночасною грошовою компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу згідно пункту 2 Порядку №44, відповідно до Порядку №100 із застосуванням істотності частки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з врахуванням висновків щодо застосування норм права викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 року у справі № 821/1083/17 провадження № 11-1329апп18 та постанові Верховного Суду від 30.04.2024 року у справі № 400/8493/23 адміністративне провадження № К/990/11549/24.

Відтак, як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивачка, відповідач, предмет позову та підстави, заявлені в обґрунтування позову по даній справі, є тими самими, що й у справі №400/3450/25.

Різниться лише у періоді, за який позивачка просить нарахувати та виплати середній заробіток: у даній справі за весь час затримки по день часткового розрахунку 11.02.2025 року, натомість у справі №400/3450/25 - за весь час затримки по день розрахунку 07.03.2025 року.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 року по справі №400/14750/23, відповідачем здійснено перерахунок грошового забезпечення та виплачено грошові кошти ОСОБА_1 у загальному розмірі 194706,46 грн., що підтверджується відповідними платіжними інструкціями №141 від 10.02.2025 року та №248 від 06.03.2025 року.

Зазначена обставина позивачкою не заперечується.

Таким чином період, за який позивачка просить нарахувати та виплати середній заробіток у даній справі (по день часткового розрахунку 11.02.2025 року) охоплюється періодом, за який позивачка просить нарахувати та виплати середній заробіток у справі №400/3450/25 - по 07.03.2025 року, оскільки саме 06.03.2025 року позивачці у повному розмірі виплачено грошове забезпечення за період з 01.01.2020 року по 19.05.2023 року на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 року у справі №400/14750/23.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Отже, працівникові виплачується його середній заробіток за весь час затримки (по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців), натомість, виплата середнього заробітку при частковому виконанні, як в даній справі, КЗпП України не передбачає.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Резюмуючи усе вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що оскільки особи позивача та відповідача, предмет позову та підстави, заявлені в обґрунтування позову у даній справі, є тими самими, що й у справі №400/3450/25, наявні підстави для залишення даного позову без розгляду.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, відповідно до ст.316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст.308, 311, 312, 316, 321, 325, 327, 329 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк