Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №160/19890/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 160/19890/25

Суддя І інстанції – Бондар М.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", у період з 05.05.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", за період з 05.05.2025 пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 05.05.2025 по 01.07.2025.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення та додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 05.05.2025 по 01.07.2025.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Вказує на правомірність призупинення виплат грошового забезпечення позивачу з 05.05.2025 року. Зазначає, що грошове забезпечення зберігається за військовослужбовцем під час лікування не більше ніж 12 місяців з дня вибуття з військової частини, а подальша виплата понад зазначений строк законодавством не передбачена.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи те, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, то в силу положень частини 1 статті 308 КАС України, в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Згідно з довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 12.02.2024 №22/4/482 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) молодшого лейтенанта ОСОБА_1 24.01.2024, останній отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) обох гомілок.

За обставин: з журналу ведення бойових дій НОМЕР_2 омбр №28т від 01.07.2023 стало відомо що 24.01.2024 приблизно о 15 годині 45 хвилин під час захисту територіальної цілісності України від російських окупаційних військ, виконуючи бойове завдання з відбиття агресії окупаційних військ поблизу н.п. Іванівка Куп?янського району Харківської області внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою противником на позицію ПВ «ГРОЗА» 2 механізованої роти, військовослужбовець за призовом під час мобілізації командир 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 отримав вогнепальне осколкове поранення (ВОС) обох гомілок. Евакуйований до ПХГ К2 24.01.2024.

Військовослужбовець перебував у засобах індивідуального захисту.

Травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини, не правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З долучених до матеріалів справи копій медичних документів вбачається, що позивач:

- з 26.01.2024 по 17.02.2024, з 18.02.2024 по 21.02.2024, з 23.02.2024 по 22.03.2024, з 23.03.2024 по 08.04.2024, з 08.04.2024 по 22.04.2024, з 22.04.2024 по 29.04.2024, з 29.04.2024 по 22.05.2024, з 22.05.2024 по 28.05.2024, з 28.05.2024 по 19.06.2024, з 20.06.2024 по 05.07.2024, з 05.07.2024 по 10.07.2024, з 10.07.2024 по 15.07.2024, з 15.07.2024 по 24.09.2024, з 25.09.2024 по 08.10.2024 перебував у закладах охорони здоров`я на лікуванні та реабілітації;

- з 09.10.2024 по 07.11.2024 перебував у відпустці за станом здоров`я;

- з 08.11.2024 по 12.05.2025, з 13.05.2025 по 02.07.2025 перебував у закладах охорони здоров`я на лікуванні.

Відповідно до довідки т.в.о. начальника відділення гнійної хірургії в/ч НОМЕР_4 від 05.07.2025, позивач з 04.07.2025 знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні гнійної хірургії в/ч НОМЕР_4 та потребує подальшого стаціонарного лікування.

Згідно з довідкою ВЛК від 25.04.2025 №2025-0425-1451-4854-7 госпітальною ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_4 проведено медичний огляд ОСОБА_1 . Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Т93.0 Стан після ВТ (24.01.2024) вогнепальних уламкових сліпих поранень обох гомілок ускладнених розвитком компартмент-синдрому лівої гомілки, відмороження дистальних відділів обох нижніх кінцівок 3-4ст, з некрозом 1-5 пальців лівої стопи, лікованого оперативно: 26.01.2024 - хірургічна обробка ран стоп та обох гомілок; 01.02.2024 - ревізія ран, некректомія дистальних відділів правої ступні; 14.02.2024 - повторна хірургічна обробка ран, некректомія; 21.02.2024 - аутодермопластика; 26.02.2024 - некректомія на обох стопах, резекція голівки першої плюсневої кістки лівої стопи; 07.03.2024 - вільна дермопластика ран стоп ксеношкірою; 25.03.2024 - хірургічна обробка ран стоп та гомілок, ускладнених значними розладами периферійного кровотоку та іннервації лівої стопи у вигляді прогресуючого некрозу м?якотканинного компоненту кукси лівої стопи, розвитку остеомієліту плюсневих кісток дистального відділу лівої стопи з формуванням довгонезаживаючих нагноєних ран лівої стопи, лікованих оперативно: 08.11.2024 - вторинна хірургічна обробка ран лівої стопи; 14.02.2025 - реампутація лівої стопи; 09.04.2025 - аутодермопластика ран лівої стопи у вигляді частково приживленого аутодермотрансплантату лівої стопи, нагноєних в?ялогранулюючих ран ліної стопи зі значним порушенням функції.

Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

За ступенем тяжкості (наказ МОЗ України від 04.07.2007 №6370): травма відноситься до тяжких.

Довідка про обставини травми: №22/4/482 від 12.02.2024.

На підставі статті 81 графи III розкладу хвороб потребує тривалого лікування протягом 90 календарних днів.

На відповідне звернення позивача, відповідач листом від 05.06.2025 №4698/23/30/1206 повідомив позивача, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 26.02.2023 №23 молодший лейтенант ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу частини та на всі види забезпечення. Згідно з абзацом 1 пункту 11 статті 10-1 Закону №2011-ХІІ, загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Відповідно до окремого доручення Міністра оборони України №3740/уд від 22.06.2024, для обчислення грошового забезпечення зазначеним військовослужбовцям датою початку та закінчення строку лікування слід вважати направленими на лікування в межах України: до 04.05.2024 - з 04.05.2024; після 04.05.2024 - день початку та закінчення лікування, що зазначені у виписних епікризах закладів охорони здоров`я. Виходячи з вищевказаного, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_5 від 05.05.2025 №128 молодшому лейтенанту ОСОБА_1 призупинено виплату грошового забезпечення з 05.05.2025.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди за спірний період, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок про наявність у позивача права на нарахування грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди під час перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я понад 12 місяців, а саме за період з 05.05.2025 по 01.07.2025.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженого рішення, виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статті 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно із частиною 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 9 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що за військовослужбовцями, виведеними у розпорядження командира (начальника) військової частини у зв`язку з потребою у тривалому лікуванні, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення протягом усього строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, зокрема іноземних держав, та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), встановленого абзацом першим пункту 11 статті 10-1 цього Закону.

Згідно частини 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров`я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.

Не пізніше закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Після закінчення встановленого абзацом першим цього пункту строку безперервного перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про придатність його до військової служби.

Після видання наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби відпустка для лікування у зв`язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) не надається.

В свою чергу, Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України встановлено Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Наказ № 260, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 розділу 1 Наказу №260 встановлено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Зокрема, до одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану.

Згідно пункту 8 розділу 1 Наказу № 260, грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до пункту 9 розділу 1 Наказу № 260, виплата грошового забезпечення за останніми займаними посадами зберігається за час відряджень, а також надання оплачуваних відповідно до чинного законодавства України відпусток.

Грошове забезпечення за останніми займаними посадами виплачується за період звільнення від виконання службових обов`язків у зв`язку з хворобою та перебуванням на лікуванні в лікарняних закладах та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою (відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва)) (далі - відпустка для лікування у зв`язку з хворобою), але не більше чотирьох місяців із дня вибуття з військової частини (крім випадків, передбачених чинним законодавством України, більш тривалих строків перебування на лікуванні).

Грошове забезпечення після чотирьох місяців безперервного перебування на лікуванні в лікарняних закладах виплачується на підставі висновку лікарняного закладу (військово-лікарської комісії), рішення командира військової частини про продовження перебування в лікарняних закладах та відповідно до вимог чинного законодавства.

За приписами пункту 14 розділу 1 Наказу №260, грошове забезпечення, не виплачене своєчасно або виплачене в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Пунктом 15 розділу 1 наказу №260 передбачено, що грошове забезпечення не виплачується:

за час надання військовослужбовцям відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати;

якщо виплачуються академічні стипендії;

за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше;

за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки;

за час тимчасового виконання обов`язків понад два місяці за новими посадами у зв`язку з переведенням військової частини на інший штат (внесення змін до штату);

за час тримання військовослужбовців під вартою чи перебування під цілодобовим домашнім арештом;

за час відбування покарання на гауптвахті військовослужбовцями строкової військової служби.

Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

З аналізу наведеного вбачається, що законодавцем передбачена можливість зупинення виплати грошового забезпечення за час перебування на лікуванні в лікарняних закладах понад встановлені чинним законодавством строки. При цьому, в силу положень частини 11 статті 10-1 Закону № 2011-ХІІ, не пізніше закінчення строку безперервного перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовець підлягає огляду військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби.

Однак, доказів проведення огляду позивача військово-лікарською комісією для вирішення питання про його придатність до військової служби, або направлення позивача для проведення військово-лікарською комісією огляду про його придатність до військової служби до закінчення строку безперервного перебування його на лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) матеріали справи не містять та відповідачем не було надано.

Натомість, з довідки госпітальної ВЛК хірургічного профілю ВЧ НОМЕР_4 від 25.04.2025 №2025-0425-1451-4854-7 вбачається, що позивач на підставі статті 81 графи III розкладу хвороб потребує тривалого лікування протягом 90 календарних днів.

У такому випадку, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на нарахування грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди під час перебування на безперервному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я понад 12 місяців.

При цьому, як правильно було встановлено судом першої інстанції, після повернення зі шпиталю до Військової частини 02.07.2025 ОСОБА_1 призначено з розпорядження командира ВЧ НОМЕР_6 на посаду офіцер резерву запасної роти ВЧ НОМЕР_1 (наказ командира ВЧ НОМЕР_1 по стройовій частині від 02.07.2025 №185) та поновлену виплату грошового забезпечення з 02.07.2025.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок, що позивач мав право на отримання грошового забезпечення та додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за період невиплати грошового забезпечення та додаткового винагороди: з 05.05.2025 по 01.07.2025.

Доводи апеляційної скарги зазначеного не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов

суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун