Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №160/13234/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13234/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року (головуючий суддя Голобутовський Р.З.)

в адміністративній справі №160/13234/25 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася 07.05.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просила:

- визнати рішення №047250025189 від 28.04.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 неправомірним;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 28.04.2025 з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 2.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення». Позивач послалася на те, що набуття нею права на призначення згаданої пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, яким зміни до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ щодо збільшення пенсійного віку, внесені Законом № 213-VІІІ, були визнані неконституційними. Проте, пенсійний орган відмовив у призначенні пільгової пенсії, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, посилаючись на пункт 2 частини другої статті 114 Закону.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047250025189 від 28.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити з 21.04.2025 ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 згідно з пунктом «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV, відтак рішення про відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , яка на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 53 років, мала страховий стаж 34 роки 10 місяців 5 днів та пільговий стаж за Списком №2 становить 20 років 0 місяців 18 днів, з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню. Отже, ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ. Дійшов висновку, що покласти обов`язок щодо призначення позивачу пенсії саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, як визначений суб`єкт призначення. Таким чином, вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Вказує, що норми Закону №1788-ХІІ в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 2 не підлягають застосуванню, так як, з 11.10.2017 року порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 регулюється Законом №1058-IV, а тому умови призначення пільгової пенсії ОСОБА_1 мають визначатися на підставі ст.114 Закону №1058-IV, а не на підставі пункту «а» ст.13 Закону1788-ХІІ.

В частині відмови рішення суду першої інстанції не оскаржується

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.04.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

28.04.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення №047250025189 про відмову в призначенні пенсії.

В обґрунтування відмови у призначенні пенсії відповідачем-1 зазначено, що вік заявниці становить 53 роки, при встановленому пенсійному віці відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Список №2) - 55 років. Під час розгляду поданих документів для призначення пенсій на пільгових умовах (за списком №2) встановлено, що страховий стаж позивача складає 34 роки 10 місяців 5 днів, пільговий стаж за Списком №2 становить 20 років 0 місяців 18 днів. Крім того, у вказаному рішенні вказано, що за доданими документами до страхового стажу та до пільгового стажу за Списком №2 зараховані всі періоди роботи.

Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 пунктом 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9.07.2003 року №1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

При цьому, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, а не Закону № 1058-ІV.

Таким чином, рішення про відмову пенсійного органу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 , яка на момент звернення із заявою про призначення пенсії досягла 53 років, мала страховий стаж 34 роки 10 місяців 5 днів та пільговий стаж за Списком №2 становить 20 років 0 місяців 18 днів, з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналіз вказаних обставин справи та норм законодавства дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у справі №360/3611/20.

Відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №047250025189 від 28.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивач досягла пенсійного віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах 21.04.2022, при цьому, матеріали справи свідчать, що із заявою про призначення пенсії вона звернулася 21.04.2025, то пенсія має бути призначена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з дня звернення за пенсією з відповідною заявою, а саме, з 21.04.2025. Ураховуючи те, що в частині відмови у задоволенні позову рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, тому в цій частині апеляційний перегляд не здійснювався.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Вищезазначене є мотивом для відхилення судом апеляційної інстанції аргументів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки аргументи відповідача спростовуються доводами, викладеними позивачем та нормами законодавства, що регулює дані правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись 241-245, 250, 311, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 13.01.2026 та в силу ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова