Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №340/6963/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2026 року м.Дніпросправа № 340/6963/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 340/6963/25 (суддя Петренко О.С.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернуся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) щодо не здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 01.01.2023 року включно, відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 01.01.2023 включно у загальній сумі 328 560,12 грн., відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати з 01.01.2016 по 01.01.2023 рік належних сум грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань без врахування індексації та з урахуванням проведених раніше виплат;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату за 2016-2022 рік, належних сум грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань з врахування з врахуванням індексації та з урахуванням проведених раніше виплат.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.10.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 позов залишено без руху, відповідно до приписів ч.13 ст.171 КАС України та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду та підтверджуючих доказів.

06.11.2025 представник позивача подав заяву про поновлення пропущеного строку. В обґрунтування пропущення строку зазначено, що в даних правовідносинах строк не застосовується, з огляду на судову практику, яка сформована Верховним Судом. Крім того, представник позивача вказав на відсутність у позивача спеціальних знань у сфері права, що свідчить про обізнаність про порушення його прав саме з моменту отримання відповіді на адвокатський запит.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду, на підставі ч.3 ст.123 КАС України.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом процесуальних норм, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог скарги зазначає, що при звільненні з військової служби (виключення зі списків особового складу) позивача не було проінформовано та не були надані відомості про нараховані йому суми грошового забезпечення.

Суд розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження, відповідно до статті 311 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Втім, положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норми, які б врегульовували строк звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належною їм грошового забезпечення або його складових у разі порушення законодавства про оплату праці.

Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22 сформував висновок щодо строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці військовослужбовців, відповідно до якого, вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, суд, зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, наголошує, що положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19 липня 2022 року) було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року №2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року (далі Закон України №2352-ІХ), назву та частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено у новій редакції.

Так частиною 1 статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України №2352-ІХ) встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

При цьому відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України відмінено карантин.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшов таких висновків:

"Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин"). З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року." (пункти 65.1 65.2 пункту 65 постанови).

Таким чином, з 01 липня 2023 року відновлено перебіг строку звернення до суду з вимогами про стягнення належної працівнику заробітної плати або її складових.

Таким чином, 01 жовтня 2023 року був останнім днем строку звернення для позовних вимог, що заявлені за період часу в межах строку дії карантину.

В даному випадку позовні вимоги заявлено за наступні періоди:

- період з 01.01.2016 по 28.02.2018 – індексація з застосуванням січня 2008 року, як місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації

- період з 01.03.2018 по 01.12.2023 – проведення індексації, з урахуванням вимог абз.4,6 п.5 Порядку №1078.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину, натомість у цій справі на момент звернення позивача до суду – 10.10.2025 з позовом про виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.01.2023, в Україні не діяв карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а тому до спірних правовідносин застосовуються строки, встановлені ст.233 КЗпП України (у редакції від 01.07.2022) - три місяці з дати коли позивач знав або повинен був знати про порушення свого права на оплату праці. Враховуючи зміну редакції ст.233 КЗпП України та дію карантину до 30.06.2023 позивач мав право звернутися до суду протягом трьох місяців з дати закінчення карантину в Україні, пов`язаного з COVID-19, тобто до 30.09.2023 з позовними вимогами, право на які в нього виникло до вказаного часу.

Водночас, позивач зазначав про те, що він при звільненні з військової служби (виключення зі списків особового складу) не отримував позивач письмове повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати.

Так, згідно з положеннями частини другої статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить затвердженої форми повідомлення про нараховані і виплачені працівнику суми при звільненні, водночас приписи статті 116 КЗпП України конкретизують, що в ньому повинно бути зазначено, а саме: окремо кожен вид виплати – основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні.

Отже, головним акцентом повідомлення про нараховані і виплачені суми при звільненні є розмір кожної виплати, як єдиний індикатор, що дозволяє визначити правильність виплачених сум, та, відповідно, наявність/відсутність порушеного права.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, таке ознайомлення відбувається шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, в якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/виключенні зі списків особового складу частини).

В постанові Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі №420/33039/24 зазначено про необхідність з`ясування судом отримання позивачем письмового повідомлення про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні із зазначенням окремо кожного виду виплати.

Водночас, матеріали справи не містять доказів повідомлення позивача про нараховані і виплачені йому суми при звільненні.

Як вбачається зі змісту оскарженої ухвали, судом першої інстанції в рамках даної справи не з`ясовувалося, коли саме позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, зокрема вручення останньому грошового атестата.

З огляду на зазначене, висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є передчасними, оскільки з наявних матеріалів справи неможливо достовірно встановити, коли позивач дізнався про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для задоволення апеляційної скарги позивача, оскаржена ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.311, п.п.1,4 ч.1 ст.317, ст.ст.322, 325, 328,329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 340/6963/25 - скасувати.

Справу № 340/6963/25 направити для продовження розгляду до Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак