Постанова від 04 лютого 2026 р. у справі №280/6134/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 лютого 2026 року м. Дніпросправа № 280/6134/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Максименко Л.Я.) в адміністративній справі №280/6134/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо неповного нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті військовослужбовця ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_1 за його заявою від 23 січня 2023 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 50% сум грошового забезпечення (в тому числі додаткової грошової винагороди) зниклого безвісті ОСОБА_3 починаючи з 23.01.2023 року по дату виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що ним було подано заяву командиру військової частини НОМЕР_2 , в якій він просив здійснювати йому виплати грошового забезпечення належні безвісті відсутньому синові ОСОБА_3 та перераховувати на банківський особовий рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк”. Зазначає, що ніяких виплат позивач не отримував. Зазначає також, що у кінці 2023 року позивачу стали надходити виплати, однак не в повному обсязі і не регулярно. Стверджує, що той факт, що відповідачу іншою військовою частиною не була передана його заява, а також, що виплати відбувались матері військовослужбовця ОСОБА_2 в розмірі 100%, не є підставою для невиплати позивачу грошового забезпечення та додаткової винагороди зниклого безвісти сина.

Ухвалою суду від 28.07.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6134/25.

Ухвалою суду від 10.10.2025 провадження у справі закрито відповідно до п. 1 ч.1 ст. 238 КАС України.

Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати її, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд неправомірно поклав обов`язок на позивача відновлювати порушене його права на виплати шляхом ініціювання цивільного спору в судовому порядку. Наполягає, що він звернувся до суду із позовом про визнання протиправними дії відповідача, які є виключно його компетенцією, стосовно нарахування та виплати належних йому сум.

Відповідачем – ВЧ НОМЕР_1 поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначено, що військовою частиною НОМЕР_2 (в якій проходив службу син позивача та яка розформована) виплата грошового забезпечення належного зниклому безвісти ОСОБА_3 була здійснена в повному обсязі, а тому, відповідач вважає задоцільне стягувати саме з ОСОБА_2 (мати військовослужбовця) 50% отриманих нею коштів грошового забезпечення належного зниклому безвісти ОСОБА_3 за період з січня 2023 по 31.10.2025 року.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 311 КАС України.

Перевіривши обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції ухвалою від 13.10.2025 закриваючи провадження у справі, з посиланням на ч. 1 ст. 238 КАС України, зазначив, що до юрисдикції адміністративного суду не належить вирішення спорів щодо перерозподілу фізичними особами грошових коштів, що набуті у власність, у зв`язку із чим суд зазначає про помилковість обраного способу захисту порушеного права.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо закриття провадження у цій справі за приписами п.1 ч. 1 ст. 238 КАС України з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ч. 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обов`язковою умовою надання правового захисту є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Право на захист має особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність.

Як свідчать матеріали справи, позивач є батьком ОСОБА_3 , стрільця 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини, який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та 11.12.2022 зник безвісти.

Позивачем було подано заяву командиру військової частини НОМЕР_2 , в якій він просив здійснювати йому виплати грошового забезпечення належні безвісті відсутньому синові та перераховувати на банківський особовий рахунок, відкритий в АТ “Ощадбанк”, проте ніяких виплат не отримував. У кінці 2023 року позивачу стали надходити виплати, однак не в повному обсязі і не регулярно. Пізніше було встановлено, що військовою частиною не була передана за належність заява позивача про виплату, а також те, що виплати відбувались матері військовослужбовця ОСОБА_2 в розмірі 100%.

Саме дії щодо неналежного нарахування та здійснення відповідачем, за позицією позивача, належних йому сум грошового забезпечення належні безвісті відсутньому синові, послугували підставою звернення до суду із цим позовом.

За змістом ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Враховуючи вищезазначене, заявлений спір є публічно-правовим, а отже висновки суду першої інстанції про необхідність закриття провадження у справі є помилковими.

Висновки суду про те, що цей спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів, а в даному випадку існує спір про право цивільне, оскільки всі сум коштів вже були виплачені, та належним способом захисту є їх перерозподіл по суті є тими, які б за позицією суду були б біль ефективними для захисту прав та інтересів позивача.

Проте отримання іншим членом сім`є більшої суму грошового забезпечення належні безвісті відсутньому військовослужбовця, з тих чи інших підстав, та відсутність заборгованості з виплат у військової частини, не виключає можливість звернення до адміністративного суду позивачем із цим позовом.

Певні факти і обставини справи можуть бути покладені у мотивацію суду при прийнятті рішення по суті заявлених позовних вимог.

Згідно з вимогами ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 317, 320, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року в адміністративній справі №280/6134/25 - скасувати, матеріали справи направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення на не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак