Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №440/8566/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 р. Справа № 440/8566/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун) від 27.10.2025 по справі № 440/8566/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області

про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та скасування розпорядження

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд: скасувати розпорядження ГУПФ № 2277/1600-0203-11 від 06.06.2025; визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 28.05.2025 у встановленому законодавством порядку та неприйняття за результатами розгляду відповідного рішення; зобов`язати ГУПФ розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті порушеного у ній питання та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Відділу з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надання житлових субсидій та пільг Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті з урахуванням висновку суду про необхідність врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 № ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та за результатами розгляду заяви прийняти відповідне рішення. В решті вимог позов залишено без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що розмір пенсії позивачки у разі втрати годувальника, призначений відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (4722,00 грн) менший за отримувану пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (6454,27 грн). Вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду у Полтавській області правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 без змін. Зазначає, що апелянт при призначенні пенсії в разі втрати годувальника визначає розмір грошового забезпечення померлого годувальника значно менший, виходячи з Постанови № 103, замість 14016,00 грн, що відображений у довідці від 19.09.2024 № ФП60866/14498, виданої з урахуванням приписів Постанови № 704. Вважає, що має право на отримання пенсії в разі втрати годувальника згідно з довідкою від 19.09.2024 № ФП60866/14498 та щомісячних доплат у розмірі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 308, п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (у дівоцтві - ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на обліку в ГУПФ, де отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

02.10.1971 позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , про що свідчать відмітки у свідоцтві про шлюб серії НОМЕР_1 , виданому Котелевським райбюро ЗАЦС 02.10.1971, та паспорті громадянина України.

ОСОБА_2 за життя перебував на обліку в ГУПФ, де отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

19.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» на ім`я ОСОБА_2 складено довідку № ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення станом на 03.05.2019 за прирівняною посадою військовослужбовця (14 016,00 грн).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 440/13534/24, яке набрало законної сили 14.01.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 № ФП60866/14498, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.

На підставі вищевказаної довідки та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 440/13534/24, ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, після чого розмір пенсії останнього визначено в сумі 7989,23 грн, до виплати з 01.03.2025 - 13694,48 грн.

Також, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.05.2025 у справі № 440/4289/25, яке набрало законної сили 07.06.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01 березня 2025 року ОСОБА_2 щомісячну доплату до пенсії відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 помер, факт чого засвідчено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 21.05.2025, виданим Київським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

28.05.2025 позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії у разі втрати годувальника, надавши відповідний пакет документів, у т.ч. копію паспорта, копію ідентифікаційного коду, копію свідоцтва по смерть ОСОБА_2 , реквізити картки, копію свідоцтва про шлюб, довідку про склад сім`ї, копію трудової книжки.

Відділ з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надання житлових субсидій та пільг Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг ГУПФ своїм розпорядженням від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11 відмовив гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_2 у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Мотивуючи своє рішення, відповідач зазначив, що в ході аналізу представлених документів та обрахунку пенсії з`ясовано, що розмір пенсії в разі втрати годувальника, призначений відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (4722,00 грн) менший за отримувану нею пенсію за віком згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (6454,27 грн).

13.06.2025 позивачка знову звернулася до ГУПФ із заявою, в якій просила повідомити розмір пенсії, яку отримував її чоловік ОСОБА_2 на день смерті. Зазначила, що при обчисленні їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника слід було робити розрахунок з розміру пенсії, яку чоловік отримував на день смерті.

За результатами розгляду цієї заяви ГУПФ своїм листом від 24.06.2024 № 10475-10048/Г-02/8-1600/25 повідомило, що гр. ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». На виконання рішення суду у справі № 440/13534/24 гр. ОСОБА_2 отримував пенсію з урахуванням грошового забезпечення станом на 01.04.2019. Обчислення пенсії ОСОБА_1 в разі втрати годувальника згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» проводилося з грошового забезпечення відповідно до Постанови № 103.

Позивачка вважає розпорядження ГУПФ від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11 протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом, в якому також просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви від 28.05.2025 та зобов`язати ГУПФ здійснити розгляд заяви по суті порушеного питання з прийняттям відповідного рішення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності розпорядження відповідача від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11, яке підлягає скасуванню.

У зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивачки буде зобов`язання відповідача здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті з урахуванням висновку суду про необхідність врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 № ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та за результатами розгляду заяви прийняти відповідне рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 у встановленому законодавством порядку та неприйняття за результатами її розгляду відповідного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 прийняв розпорядження від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11, яким фактично відмовив у призначенні пенсії позивача, тобто прийняв рішення, тому підстав визнавати його поведінку пасивною у суду немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволення позовних вимог, отже, в межах розгляду цієї справи надається правова оцінка рішенню суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон № 1058-IV).

За приписами ч.1 ст.9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною 1 ст.10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, та деяких інших осіб, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за № 2262-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2262-ХІІ), згідно з яким держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом ст.29 Закону України № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст.30 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.

Згідно зі ст. 31 Закону № 2262-ХІІ члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до статті 36 Закону № 2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах:

а) членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків;

б) сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї.

Пенсія в разі втрати годувальника (або частина спільної пенсії кожного непрацездатного члена сім`ї), що призначається членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, з розрахунку на кожного непрацездатного члена сім`ї не може бути меншою ніж два визначені законом розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (ст. 37 Закону № 2262-ХІІ).

Частиною 3 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 18 ст. 43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Частиною 1 ст. 45 Закону № 2262-XII передбачено, що сім`ям пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії в разі втрати годувальника обчислюються з того ж грошового забезпечення (заробітку), з якого було обчислено пенсію годувальникові.

Вказані норми Закону № 2262-ХІІ структурно розміщені в розділі V «Обчислення пенсії», тобто в загальному розділі, та безпосередньо визначають складові грошового забезпечення для обчислення пенсій. При цьому під обчисленням слід розуміти процес отримання результату за допомогою дій над числами, кожне з яких є конкретним цифровим вираженням розміру складових грошового забезпечення.

З огляду на положення наведених норм суд зазначає, що розмір пенсії в разі втрати годувальника обчислюється виходячи із грошового забезпечення (заробітку), з якого розраховується пенсія годувальникові.

Судом встановлено, що 19.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_2 видано довідку № ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на 05.03.2019 (день, з якого змінено розмір грошового забезпечення особам, які проходять військову службу) згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 за прирівняною посадою військовослужбовця у розмірі 14016,00 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 440/13534/24, яке набрало законної сили 14.01.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 № ФП60866/14498, за вирахуванням фактично виплачених сум пенсії.

На підставі вищевказаної довідки та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 440/13534/24, ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2019, після чого розмір пенсії останнього визначено в сумі 7989,23 грн, до виплати з 01.03.2025 - 13694,48 грн.

Однак, у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 20.05.2025 та поданням позивачкою заяви від 28.05.2025 про призначення пенсії у разі втрати годувальника, пенсійний орган визначив розмір грошового забезпечення померлого годувальника в сумі 6420,00 грн, тобто виходячи з постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», замість 14016,00 грн, що відображено у довідці ІНФОРМАЦІЯ_5 від 19.09.2024 № ФП60866/14498, виданої з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704.

Такі дії відповідача є протиправними, оскільки з 05.03.2019, тобто з дня набрання чинності судовим рішенням у справі №826/3858/18, виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ, з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, відтак з цієї дати померлий чоловік позивачки набув право на отримання пенсії, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону № 2262-ХІІ та статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ, що підтверджено рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 у справі № 440/13534/24.

Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області при розрахунку позивачці розміру пенсії в разі втрати годувальника та її порівняння з розміром пенсії по інвалідності, виходило з грошового забезпечення, що не відповідає грошовому забезпеченню померлого годувальника, тобто, всупереч вимогам ст.30 Закону № 2262-ХІІ.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правомірно зазначив про помилковість вказаної відповідачем підстави для відмови у призначенні позивачці пенсії в разі втрати годувальника з посиланням на те, що розмір пенсії позивачки після переходу на пенсію в разі втрати годувальника зменшиться, оскільки відповідач невірно визначає розмір грошового забезпечення годувальника, з якого має визначатися пенсія позивачки.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що розпорядження від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11 прийнято відділом з питань призначення пенсій управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, надання житлових субсидій та пільг Управління пенсійного забезпечення, надання житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не на підставі та не у спосіб, що визначені законодавством України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказане розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню.

За цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування розпорядження від 06.06.2025 № 2277/1600-0203-11 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 від 28.05.2025 по суті з урахуванням висновку суду про необхідність врахування довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 № ФП60866/14498 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 та за результатами розгляду заяви прийняти відповідне рішення.

Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в оскаржуваній відповідачем частині.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. В апеляційній скарзі також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведених аргументів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.10.2025 по справі № 440/8566/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий

Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко