Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №554/15959/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 р.Справа № 554/15959/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.12.2025, головуючий суддя І інстанції: Сініцин Е.М., вул. Навроцького, 5, м. Полтава, Полтавська, 36002, по справі №554/15959/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України

про визнання протиправними дій та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Полтави з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просила:

- скасувати постанови: №3АВ03716713 від 02.10.2023, №4АВ05441386 від 31.03.2024, №4АВ06541034 від 05.07.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення ПДР частково, а саме в частині особи, яка вчинила адміністративне правопорушення;

- видалити відомості з державних реєстрів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за порушення ПДР за постановами: №3АВ03716713 від 02.10.2023, №4АВ05441386 від 31.03.2024, №4АВ06541034 від 05.07.2024.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.12.2025 позовну заяву повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.12.2025 та направити справу для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що всі недоліки вказані в ухвалі від 20.11.2025 було усунуто і, на думку апелянта, суд не мав права повертати позовну заяву. Більше того, в ухвалі від 20.11.2025 року суд не вказував на необхідність подання доказів реєстрації позивача в м. Полтава. Тим більше, що саме позивач визначає, які саме докази подати разом з позовом на обґрунтування своїх вимог, а суд лише оцінює ці докази. Довідка з місця реєстрації не є доказом на обґрунтування позовних вимог. Також, звертає увагу суду на те, що КАС України не містить таких вимог до позову як подання доказів реєстрації позивача за певним місцем проживання та лише зобов`язує вказувати в позовній заяві адресу реєстрації, що позивач зробила. Отже, висновок суду про невиконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху вважає помилковим, а ухвала про повернення позовної заяви є незаконною та має бути скасована.

Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу в якому заперечує доводи викладені в апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 308 КАС України та керуючись ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши увалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.11.2025 позовну заяву було залишено без руху з наданням 10-денного строку позивачу для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії такої ухвали.

Зокрема, позивачу необхідно обґрунтувати звернення з позовною заявою до Шевченківського районного суду м. Полтави та надати докази, оскільки у позовній заяві, ОСОБА_1 вказала свою адресу для листування: АДРЕСА_1 , така сама адреса вказана в Скарзі направленої до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в Постановах про адмінправопорушення також м. Кременчук, в той же час, адреса відповідача - м. Київ вул. Федора Ернста, 3.

Позовна заява не містить відомості про відомі номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Всупереч вказаним нормам, позивачем не сплачено судового збору у розмірі 1211,20 гривень.

Позивачем на виконання вимог вказаної ухвали в межах встановленого строку - 25.11.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що на виконання вимог ухвали направлено примірник позовної заяви з усуненням недоліків, підписаний з допомогою сервісу "ДІЯ Підпис" та платіжну інструкцію про сплату судового збору від 25.11. 2025 року. Звернуто увагу суду на те, що при обчисленні судового збору застосовано коефіцієнт 0,8, оскільки позовну заяву подано через систему "Електронний суд". Крім того, проінформовано суд про те, що позивач мешкає та зареєстрована в м. Полтава адресою: АДРЕСА_2 , що ж до зазначеної адреси для листування- АДРЕСА_3 то дана адреса є місцем реєстрації діяльності адвоката Гонтара В.М і зазначена просто як адреса для листування з позивачем для зручності поштової комунікації.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, що зазначені в ухвалі суду від 20.11.2025 року, оскільки позивачем не підтверджено доказами факт реєстрації у місті Полтаві, так як у електронних додатках до позовної заяви під порядковими номерами 12-13, ОСОБА_1 надала копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу AUDI Q2 номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , де адреса реєстрації власника автомобіля - ОСОБА_2 , зазначена АДРЕСА_3 , в той же час, адреса відповідача - м. Київ вул. Федора Ернста, 3, а тому наявні підстави, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви позивачеві.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із частиною 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.

Частинами 1 та 2 статті 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків (частина 5 статті 169 КАС України).

Отже, чинним законодавством передбачено повернення позовної заяви, якщо у встановлений судом строк позивачем не виконано вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху. Повернення позовної заяви - це процесуальна дія, яка припиняє розгляд конкретної позовної заяви на стадії відкриття провадження без вирішення спору по суті, у випадку неможливості її розгляду з підстав, які можуть бути усунуті особою, яка звернулася до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не усунуті недоліки, що зазначені в ухвалі суду від 20.11.2025 року, оскільки позивачем не підтверджено доказами факт реєстрації у місті Полтаві, так як у електронних додатках до позовної заяви під порядковими номерами 12-13, Шуба Д.В. надала копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу AUDI Q2 номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , де адреса реєстрації власника автомобіля - ОСОБА_2 , зазначена АДРЕСА_3 , в той же час, адреса відповідача - м. Київ вул. Федора Ернста, 3, а тому наявні підстави, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 169 КАС України для повернення позовної заяви позивачеві.

З позовної заяви апеляційним судом встановлено, що позивачем є - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_3 .

Позовну заяву подано за допомогою системи "Електронний суд" представником - Гонтарем Валерієм Миколайовичем, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_5 .

Колегія суддів вважає помилковим посилання суду першої інстанції, як підставу не усунення недоліків позовної заяви, на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу AUDI Q2 номерний знак НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , де адреса реєстрації власника автомобіля - ОСОБА_2 зазначена АДРЕСА_3 , з огляду на те, що позивачем в цій справі є інша особа - ОСОБА_1 , як і підтверджено проживання позивача за адресою: АДРЕСА_4 , рнокпп НОМЕР_3 .

Крім того, представником позивача у встановлений ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20.11.2025 подано заяву про усунення недоліків адміністративного позову, в котрій зокрема зазначено, що позивач мешкає та зареєстрована в м. Полтава адресою: АДРЕСА_2 , що ж до зазначеної адреси для листування - АДРЕСА_3 то дана адреса є місцем реєстрації діяльності адвоката Гонтара В.М і зазначена просто як адреса для листування з позивачем для зручності поштової комунікації.

Враховуючи, що повернення позовної заяви відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, з підстав не усунення позивачем недоліків позовної заяви в установлений судом строк, може бути тільки за умови, якщо такі недоліки пов`язані з недотриманням позивачем вимог статей 160 та 161 КАС України, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Приписами частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Також, Європейський Суд з прав людини сформував правову позицію, відповідно до якої, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції», «Ільхан проти Туреччини», «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» тощо).

Колегія суддів звертає увагу на те, що у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»).

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також, у справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також, з норм міжнародного права, повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги колегією суддів приймаються в якості належних.

Згідно із статтею 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Відповідно до частини третьої статті 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи наведені вище правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому ухвалене судове рішення на підставі вимог статті 320 КАС України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 286, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 01.12.2025 по справі №554/15959/25 скасувати.

Справу №554/15959/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправними дій та скасування рішення - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич