Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №520/29438/23 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 р. Справа № 520/29438/23

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.07.24 по справі № 520/29438/23

за позовом ОСОБА_1

до Військова частина НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач), в якому, з урахуванням уточнення, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 за січень 2023 року основного грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди (100 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 за лютий 2023 року основного грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди (30 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 за березень 2023 року основного грошового забезпечення, додаткової грошової винагороди (30 000 грн) в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо недонарахування і недовиплати ОСОБА_1 за травень 2023 року додаткової грошової винагороди (30 000 грн) в повному обсязі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо недонарахування і недовиплати ОСОБА_1 за червень 2023 року додаткової грошової винагороди (30 000 грн) в повному обсязі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо недонарахування і недовиплати ОСОБА_1 за липень 2023 року додаткової грошової винагороди (30 000 грн) в повному обсязі, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за січень 2023 року основне грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду (100 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за лютий 2023 року основне грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду (30 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за березень 2023 року основне грошове забезпечення, додаткову грошову винагороду (30 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 донарахувати та довиплатити ОСОБА_1 за травень 2023 року додаткову грошову винагороду (30 000 грн) в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 донарахувати та довиплатити ОСОБА_1 за червень 2023 року додаткову грошову винагороду (30 000 грн) в повному обсязі в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 донарахувати та довиплатити ОСОБА_1 за липень 2023 року додаткову грошову винагороду(30 000 грн) в повному обсязі в повному обсязі відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану".

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у справі № 520/29438/23 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено в повному обсязі.

Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог, не вказавши при цьому на жоден доказ, який би підтверджував факт нарахування та виплати позивачу спірних виплат. Крім того, судом не надано жодної оцінки обставинам не нарахування та не виплати позивачу основного грошового забезпечення та додаткової винагороди за січень-березень 2024 року та грошового забезпечення за травень, червень 2024 року, хоча такі вимоги було заявлено у позові. Також зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що в наказі командира ВЧ НОМЕР_2 № 352 щодо нарахування додаткової винагороди за травень 2023 року відсутні відомості щодо періоду з 07.05.2023 по 21.05.2023. З урахуванням викладеного, вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідач у поданих до суду поясненнях просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції – залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року по справі № 520/29438/23 задоволено клопотання представника військової частини НОМЕР_1 та замінено відповідача у справі № 520/29438/23 - військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) на його правонаступника - військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 ).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 2015 року.

Позивачем 06 січня 2022 року укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах сержантського складу з Міністерством оборони України в особі військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З березня 2022 року позивач проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_2 .

З 07 березня 2022 року по 09 січня 2023 року ОСОБА_1 перебував у полоні в Російській Федерації.

Як стверджує позивач, протягом 10 місяців полону його дружина ОСОБА_2 неодноразово зверталася до командування військової частини НОМЕР_2 стосовно виплат їй грошового забезпечення позивача та інших виплат, пов`язаних з полоном. Проте, військова частина НОМЕР_2 з березня 2022 року по січень 2023 року взагалі нічого не виплачувала.

Повернувшись з полону позивач перебував на лікуванні в медичному центрі "Нові Санжари" Національної гвардії України з 08.01.2023 по 06.02.2023, що підтверджується виписками із медичних карт № 159 та № 2.

Відповідно до довідки ВЛК при військовій частині НОМЕР_5 від 24 січня 2023 року № 78 встановлено ОСОБА_1 наступний діагноз: затяжний антено - невротичний сидром помірно виражений, фаза клініко - функціонального відновлення, захворювання пов`язане з проходженням військової служби та потребує відпустки за станом здоров`я на 30 діб.

Проте, 12 лютого 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 № 43 від 11.02.2023 позивача відправлено у відрядження у м. Ізюм Харківської області, в якому він перебував по 15 березня 2023 року.

Позивач, вважаючи, що ВЧ НОМЕР_2 було протиправно не нараховано та не виплачено додаткову грошову винагороду за січень 2023 року у розмірі 100000 грн, за лютий, березень 2023 додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн, нараховано та виплачено не в повному обсязі додаткову грошову винагороду в розмірі 30 000 грн за травень-липень 2023 року, звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи наявні в матеріалах докази щодо нарахування та виплати відповідачем спірних виплат, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

За правилом частини 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначений “Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам”, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі Порядок № 260), за змістом пункту 2 розділу І якого (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення (посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років); щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги).

У пункті 8 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє по теперішній час.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 168.

У пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії;

Таким чином, аналіз наведених норм, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що встановлена Постановою №168 додаткова винагорода в розмірі 100000 гривень є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, що виплачується їм на період дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, за нормами Постанови № 168 право на виплату збільшеної до 100000 гривень винагороди за час перебування у відпустці для лікування військовослужбовець має якщо дотримано двох умов, а саме: отримане поранення (контузія, травма, каліцтво) військовослужбовця пов`язане із захистом Батьківщини; таке поранення є тяжким за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Колегією суддів, дослідивши надані до матеріалів справи докази, було встановлено, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_5 № 78 від 24.01.2023 (додаток 4 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України) молодшому сержанту ОСОБА_1 , за результатом проведеного медичного огляду (24.01.2023) було встановлено захворювання: затяжний астено-невротичниий синдром помірно виражений, фаза клініко-функціонального відновлення (F43.8). Вказано, що захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням служби (а.с. 24).

Тобто, обставинами, які на думку позивача свідчать про наявність підстав для нарахування та виплати йому передбаченої вказаними нормами збільшеної до 100000 грн грошової винагороди є отримання ним захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Разом з цим, відповідно до вказаних вище норм, такими обставинами є отримання саме поранення (контузія, травма, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не захворювання, пов`язаного з проходженням служби. А також кваліфікація військово-лікарською комісією такого поранення як тяжкого.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність доказів отримання позивачем саме поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини та висновку військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії про те, що таке поранення є тяжким, що в силу вимог Постанови № 168 є обов`язковими умовами для виникнення у військовослужбовця права на виплату збільшеної до 100000 гривень винагороди, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 за січень 2023 року додаткової грошової винагороди (100 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу за січень 2023 року вказану додаткову грошову винагороду.

Доводи позивача про не надання ВЧ НОМЕР_6 довідки про обставини отримання ОСОБА_1 захворювання, які на думку останнього, свідчать про ухилення відповідача від обов`язку з нарахування та виплати спірної грошової допомоги, колегія суддів вважає недоречними, оскільки, як зазначено вище, в спірних правовідносинах має значення саме довідка про обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини. Наявність довідки про обставини отримання позивачем захворювання не зумовить появу у нього права на отримання спірної грошової допомоги.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 основного грошового забезпечення за січень - березень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пунктів 2, 3, 8 розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

Підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є:

штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина);

накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження;

накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення;

накази про присвоєння військових звань;

грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців.

Грошове забезпечення виплачується:

щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;

одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Грошове забезпечення командиру військової частини виплачується за місцем перебування на грошовому забезпеченні на підставі наказу вищого командира за підпорядкованістю.

Так, з наданих до матеріалів справи довідки про доходи ОСОБА_1 № 1574/1468 від 31.05.2025, виданої Військовою частиною НОМЕР_2 , довідки про розміри видів грошового забезпечення № 1571/2565 від 23.01.2026, картки особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік, вбачається, що позивачу в січні 2023 року нараховано грошове забезпечення в розмірі 29 625,75 грн, а виплачено - 29 181,36 грн, в лютому 2023 року – 00 грн, в березні 2023 року нараховано 23 621,30 грн, а виплачено – 23 266,98 грн.

Отже, з огляду на наведені дані бухгалтерських документів, у лютому 2023 року грошове забезпечення позивачу нараховано та виплачено не було.

Відповідно до довідки Медичного центру “Нові Санжари” Національної гвардії України № 62 від 06.02.2023 ОСОБА_1 перебував у медичному центрі на лікуванні з 08.01.2023 по 06.02.2023 (а.с. 33), що також підтверджується витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13 від 13.01.2023 згідно з яким молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що повернувся з полону та перебуває на лікуванні.

Згідно з посвідченням про відрядження № 47 від 11.02.2023, виданим Військовою частиною НОМЕР_2 в період з 12.02.2023 по 21.02.2023 (10 діб) ОСОБА_1 було відряджено до м. Ізюм для виконання службових завдань на підставі наказу командира в/ч НОМЕР_2 № 43 від 11.02.2023 (а.с. 26).

Тобто, з наведеного слідує, що в лютому 2023 року, зокрема, в період з 12.02.2023 по 21.02.2023 ОСОБА_1 перебував на службі у ВЧ НОМЕР_2 та виконував службові завдання.

Однак, у вказаних вище довідці про доходи, про розміри видів грошового забезпечення та картці особового рахунку військовослужбовця за 2023 рік відсутні відомості про нарахування йому грошового забезпечення за вказаний період.

Доводи відповідача про те, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в період з 13.01.2023 по 17.03.2023 включно, а тому грошове забезпечення за лютий 2023 року, зокрема, не було йому нараховано та, відповідно, виплачено, на підтвердження яких до суду надано копію витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 13 від 13.01.2023 згідно з яким молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що повернувся з полону та перебуває на лікуванні та витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 76 від 17.03.2023, відповідно до якого молодшого сержанта ОСОБА_1 на час виведення до розпорядження допущено до тимчасового виконання службових обов`язків за вакантною посадою снайпера (2 категорії) відділення снайперів роти вогневої підтримки ВЧ НОМЕР_2 , ВОС – 110751А, з 17 березня 2023 року зараховано на всі види грошового забезпечення і він вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків, колегія суддів сприймає критично. Надані документи не містять жодних відомостей про перебування позивача на лікуванні саме до 17.03.2023 включно, а наказ командира ВЧ НОМЕР_2 № 76 від 17.03.2023 лише фіксує допущення його до тимчасового виконання службових обов`язків та зарахування на всі види грошового забезпечення з цієї дати, проте не підтверджує факт безперервного лікування упродовж усього періоду з 13.01.2023 по 17.03.2023, зокрема у лютому 2023 року, коли позивач фактично перебував у відрядженні та виконував службові завдання.

З огляду на викладене, враховуючи не нарахування та не виплату відповідачем ОСОБА_1 основного грошового забезпечення за лютий 2023 року, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в цій частині, шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 основного грошового забезпечення за лютий 2023 року та зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 (як правонаступника) нарахувати та виплатити позивачу основне грошове забезпечення за вказаний період.

Щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди (30 000 грн) відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" за лютий, березень, травень, червень, липень 2023 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, як зазначалось вище в пункті 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

З наявних в матеріалах справи документів колегією суддів встановлено:

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №285 від 04.05.2023 сержанту ОСОБА_1 наказано: виплатити за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.04.2023 по 30.04.2023; виплатити сержанту ОСОБА_1 додаткову винагороду в 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 17.03.2023 по 31.03.2023 (а.с. 110-112);

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №352 від 03.06.2023 наказано виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.05.2023 по 07.05.2023 та з 21.05.2023 по 31.05.2023 (а.с. 106 зворот);

- відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №451 від 03.08.2023 наказано молодшому сержанту ОСОБА_1 виплатити за період виконання бойових (спеціальних) завдань згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) додаткову винагороду у розмірі 30 000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань за період з 01.07.2023 по 31.07.2023; виплатити молодшому сержанту ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 16.06.2023 по 30.06.2023 (а.с. 107-109).

Відповідно до довідки про розмір додаткової винагороди № 1574/1176 від 30.04.2024, виданої позивачу Військовою частиною НОМЕР_2 та картки особового рахунку позивача за 2023 рік, розмір нарахованої та виплаченої додаткової грошової винагороди за лютий 2023 року становить – 0,00 грн, за березень 2023 року - 13 548,39 грн, за квітень 2023 року - 30 000 грн, за травень 2023 року - 17 419,35 грн, за червень 2023 року - 27 000 грн, за липень 2023 року - 30 000 грн.

Аналіз наведених доказів у їх сукупності свідчить про те, що за березень, травень, червень та липень 2023 року позивачу додаткова грошова винагорода, передбачена пунктом 1 Постанови № 168, була нарахована та виплачена у відповідних розмірах пропорційно часу проходження служби та виконання бойових (спеціальних) завдань, що підтверджується витягами з наказів командира військової частини та даними його особового рахунку.

Водночас за лютий 2023 року нарахування та виплата спірної додаткової винагороди позивачу не здійснювалися, при цьому матеріалами справи не встановлено наявності передбачених Постановою № 168 підстав для її нарахування за вказаний період. Сам по собі факт перебування позивача у відрядженні в період з 12.02.2023 по 21.02.2023 (відрядження № 47 від 11.02.2023) не є безумовною підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 30 000 грн, оскільки така винагорода виплачується на підставі відповідного наказу командира та за умови виконання визначених нормативним актом завдань.

За таких обставин підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди у розмірі 30 000 грн за лютий, березень, травень, червень, липень 2023 року, а також для зобов`язання відповідача здійснити її нарахування та виплату за цей період, колегія суддів не вбачає, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Доводи позивача, викладеній в апеляційній скарзі, щодо протиправності бездіяльності відповідача в частині не нарахування та не виплати йому додаткової грошової винагороди за період з 01.03.2023 по 17.03.2023 та з 07.05.2023 по 21.05.2023 року колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки ані відповідачем, ані самим позивачем до матеріалів справи не надано доказів залучення ОСОБА_1 у вказані періоди до виконання бойових завдань, які б свідчили про наявність підстав для отримання спірної винагороди.

Крім того, відповідно до витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 № 128 від 07.05.2023 молодший сержант ОСОБА_1 вважається таким, що вибув у відрядження з 08 травня 2023 року до АДРЕСА_1 з метою фахової підготовки снайперів терміном на 14 діб з 08 по 21 травня 2023 року (а.с. 99), що додатково підтверджує неможливість залучення позивача в період з 07.05.2023 по 21.05.2023 до виконання бойових завдань.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України”(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені всі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи, що суд першої інстанції, неповно з`ясувавши обставини справи, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, тоді як матеріалами справи підтверджено факт не нарахування та невиплати позивачу основного грошового забезпечення за лютий 2023 року, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 у справі № 520/29438/23 підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основного грошового забезпечення за лютий 2023 року та про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу основне грошове забезпечення за лютий 2023 року, з ухваленням у цій частині нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ч.4 ст.229, ч.4 ст.241, ст.ст.243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі № 520/29438/23 - в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 основного грошового забезпечення за лютий 2023 року та зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати і виплатити позивачу основне грошове забезпечення за лютий 2023 року - скасувати.

Ухвалити постанову, якою в скасованій частині задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування і не виплати ОСОБА_1 основного грошового забезпечення за лютий 2023 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) основне грошове забезпечення за лютий 2023 року з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 липня 2024 року по справі № 520/29438/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін