Постанова від 10 лютого 2026 р. у справі №200/4768/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року справа №200/4768/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Деркач Наталії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 200/4768/25 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом Деркач Наталії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Деркач Наталія Анатоліївна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 10.07.2025, просила:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил»;

- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн гривень, передбаченою пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у задоволенні позову - відмовлено.

Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та задовольнити позов через порушення норм матеріального, процесуального права.

Апелянт зазначив, що позивач в період з 12.09.2023 по 13.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п. Роботине Запорізької області. Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №221 від 02.08.2024 року звільненого наказом начальника НОМЕР_2 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №139-РС від 02 серпня 2024 року відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас за підпунктом «б» (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що 02 серпня 2024 року справи та посаду здав.

За позицією Чернігівського окружного адміністративного суду (рішення від 25 серпня 2025 року по справі №620/6914/25) Постанова № 153 не містить жодних обмежень чи застережень відносно отримання одноразової грошової винагороди колишніми військовослужбовцями за умови дотримання інших, передбачених умов. Суд також зазначає, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови подальшого проходження ними військової служби (тобто визнання таких осіб придатними до військової служби), буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали інвалідність, пов`язану із захистом Батьківщини та є непридатними до військової служби.

Донецьким окружним адміністративним судом не взято до уваги довідку до акту огляду МСЕК (серія 12 ААГ № 633673) з визначенням позивача особою з інвалідністю третьої групи, причина інвалідності: поранення, так, пов`язане із захистом Батьківщини та звільнений з військової служби саме: за станом здоров`я. Тобто, позивач був вимушений звільнитися з військової служби з незалежних від нього обставин, за станом здоров`я у зв`язку з наявністю інвалідності третьої групи, причина інвалідності: поранення, так, пов`язаної із захистом Батьківщини.

Донецький окружний адміністративний суд зазначає, що станом на дату набрання чинності Постанови №153 та на дату подання позивачем рапорту від 11.04.2025, щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, він не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Також, суд звертає увагу на те, що на дату набрання чинності Постанови №153, кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, становить менше шести місяців. Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач не відповідає вимогам, які визначені Постановою №153 для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, а отже відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати такої винагороди.

Суд взагалі не врахував наявність поранення у позивача, яке отримане під час захисту Батьківщини та не застосував належну норму права.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Позивач відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 є учасником бойових дій.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_4 , Позивач 28.11.2022 року на підставі Указу Президента України №65/2022 “Про загальну мобілізацію” призваний у Збройні Сили України.

За витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 324 від 30.11.2022 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 Десантно-штурмових військ Збройних Сил України з 30 листопада 2022 року.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №5 від 05.01.2023 ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби в розпорядження командира військової частини НОМЕР_5 .

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №55 від 24.02.20224 року ОСОБА_1 призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 .

За витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №221 від 02.08.2024 року ОСОБА_1 , звільненого наказом начальника НОМЕР_2 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №139-РС від 02 серпня 2024 року, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” у запас за підпунктом “б” (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що 02 серпня 2024 року справи та посаду здав.

За довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 року № 2972 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, позивач дійсно в період з 12.09.2023 по 13.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п. Роботине Запорізької області.

Листом №117/Вих3ВГ/5493 від 04.06.2025 командувач Десантно-штурмових військ Збройних Сил України повідомив позивача, що опрацьовано його звернення стосовно реалізації права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень. За результатами опрацювання повідомили, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” (далі – Постанова № 153) передбачено виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі – Винагорода) у розмірі 1 млн. грн. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини. Враховуючи зазначене, що відповідно до пункту 4 Постанови № 153, право на Винагороду мають виключно особи рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які до набрання чинності Постановою (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі – військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025. З метою реалізації положень Постанови № 153 у Міністерстві оборони видано окреме доручення Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд, яким врегулювано порядок отримання Винагороди у розмірі 1 млн. грн. З огляду на викладене, так як Ви згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.08.2024 № 221 звільнені з військової служби, право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі один мільйон гривень – немає.

Військова частина НОМЕР_1 листом від 07.06.2025 року № 812/23562 на адвокатський запит за вих. № 03-06/25 від 03.06.2025 року, щодо надання інформації стосовно результатів розгляду звернення позивача від 11.04.2025 року про нарахування та виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, повідомила, що на теперішній час та на момент набрання чинності Постанови №153 позивач не проходить/не проходив військову службу у лавах Збройних Сил України. Враховуючи вищевикладене, відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень.

Докази притягнення позивача за період проходження ним служби до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився в матеріалах справи відсутні, відповідачами не оспорюються.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11 лютого 2025 року № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану” (далі - Постанова № 153), якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - Порядок).

Спірні правовідносини виникли з приводу розгляду рапортів позивача від 11.04.2025 року, відповіді на які надано 04.06.2025 року та 07.06.2025 року, у зв`язку з чим судом застосовано редакцію Постанови № 153, чинну на час виникнення спірних правовідносин, тобто до внесення до неї змін Постановою Кабінету Міністрів України № 387 від 01.04.2025, оскільки повторні рапорти позивачем не подавались.

За пунктом 3 Постанови №153 установлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

За пунктом 4 Постанови №153 особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Аналізуючи норми Постанови № 153, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн. надається у зв`язку з дотриманням таких вимог:

- військовослужбовці повинні бути особами рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- особи проходять військову службу, тобто є діючими військовослужбовцями на дату набрання чинності Постанови № 153;

- особи брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

За матеріалами справи, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №221 від 02.08.2024 року, позивача, звільненого наказом начальника НОМЕР_2 навчального центру Десантно-штурмових військ Збройних Сил України (по особовому складу) №139-РС від 02 серпня 2024 року відповідно до пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” у запас за підпунктом “б” (за станом здоров`я – за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що 02 серпня 2024 року справи та посаду здав.

Тобто, станом на дату набрання чинності Постанови №153 та на дату подання позивачем рапорту від 11.04.2025 року, щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, він не проходив військову службу та не був діючим військовослужбовцем.

Крім того, згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 28.02.2024 року № 2972 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, позивач дійсно в період з 12.09.2023 по 13.09.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, перебуваючи в н.п. Роботине Запорізької області.

Отже, на дату набрання чинності Постанови №153, кількість днів безпосередньої участі позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, становить менше шести місяців.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не відповідає вимогам, які визначені Постановою №153, для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, тому відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати такої винагороди.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про відмову у задоволенні позову.

Крім того, апеляційний суд не враховує висновки Чернігівського окружного адміністративного суду, на які посилається апелянт, враховуючи вимоги ч. 5 ст. 242 КАС України.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Деркач Наталії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 вересня 2025 року у справі № 200/4768/25 за позовом Деркач Наталії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними відмов, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 11 лютого 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко