Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №620/12893/25 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року Чернігів Справа № 620/12893/25

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з самостійним вихованням дитини (дітей) віком до 18 років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з самостійним вихованням дитини (дітей) віком до 18 років;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з самостійним вихованням дитини (дітей) віком до 18 років з урахуванням висновку суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач неналежним чином розглянув рапорт позивача на звільнення з військової служби.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначив, що поданий 23.03.2025 молодшим сержантом ОСОБА_1 рапорт про її звільнення було розглянуто командуванням військової частини НОМЕР_1 у відповідності до чинного законодавства України. Вказує, що позивач не надала копію рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини віком до 18 років.

Процесуальні дії у справі: ухвалою суду від 14.01.2026 було продовжено військовій частині НОМЕР_1 процесуальний строк на подання відзиву та доданих до нього документів та долучено їх до справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з рапортом від 23.03.2025 (вх. № 11194 від 24.03.2025) про звільнення її з військової служби у зв`язку з самостійним вихованням неповнолітньої дитини.

Так, судом було встановлено, що полковником юстиції ОСОБА_2 було проставлено резолюцію, згідно якої рапорт не підлягає задоволенню, оскільки підстави для звільнення визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і містять вичерпний перелік підстав. Зазначені у рапорті підставах та доданих документах підстав для звільнення з військової служби з ЗС України не міститься. Опрацьовано та розглянуто 24.03.2025.

Наказом командира військової частини від 28.08.2025 № 250 ОСОБА_1 було виключено з 28.08.2025 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 15.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025, № 40/2026 від 12.01.2026 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Частинами першою, другою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами (частина четверта статті 2 Закону).

Згідно частини шостої статті 2 Закону розрізняють такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у частині п`ятій якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом.

Так, підпунктом «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону передбачено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

В свою чергу, абзацом шостим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону передбачено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану, військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут).

Відповідно до статей 14, 31 Статуту із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатись до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців.

Наказом Міністерства оборони України №531 від 06.08.2024, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.08.2024 за №1214/42559, затверджений Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України (надалі - Порядок №531), який набрав чинності 08.08.2024.

Порядок №531 визначає механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 531 з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання, - до наступного прямого командира (начальника). За правилами пунктів 1, 2 розділу ІІ Порядку №531 рапорти подаються в усній та письмовій (паперовій або електронній) формах. Військовослужбовець має право усно рапортувати за допомогою технічних засобів комунікації. Усні рапорти розглядаються негайно, але не пізніше ніж у строки, для розгляду рапортів у паперовій формі, визначені пунктом 9 розділу III цього Порядку.

Особливості подання та розгляду рапортів у паперовій формі регламентовані розділом ІІІ Порядку № 531.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 531 у рапорті у паперовій формі військовослужбовець вказує: найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок "Рапорт"; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім`я та прізвище; дату; особистий підпис. Командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку, а саме: погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада безпосереднього командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище; погоджено або не погоджено (зазначається правова підстава та обґрунтування) посада прямого командира (начальника), військове звання, підпис, ім`я прізвище.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою. Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника). Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства. Початок перебігу строку розгляду паперового рапорту розпочинається із часу подання рапорту, а не часу його реєстрації в службі діловодства. Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється: 1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин; 2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з виконанням громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170 в редакції на час спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 14.28 Розділу ХІV Інструкції № 170 документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Згідно абзацом четвертим пункту 241 Положення накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.

З аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовець, який бажає звільнитися з військової служби, подає рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. В свою чергу за результатом розгляду рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби приймається відповідне рішення.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Судом встановлено, що рапорт позивача від 23.03.2025 (вх. № 11194 від 24.03.2025) повинен був розглядатись у порядку, передбаченому Порядком № 531, тобто шляхом накладення резолюцій «погоджено» або «не погоджено», з вказівкою на їх посади, військові звання, імена та прізвища, а також містити підписи.

При цьому, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту.

Так, судом встановлено, що по рапорту ОСОБА_1 командиром взводу зв`язку НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 було підготовлено рапорт, в якому «клопотав по суті рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 ».

Командиром 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 було підготовлено рапорт на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 , в якому «клопотав по суті рапорту сержанта ОСОБА_5 ».

Також на рапорті позивача наявна резолюція тво командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_6 ».

Крім того, полковником юстиції ОСОБА_2 24.03.2025 було проставлено резолюцію, згідно якої рапорт не підлягає задоволенню, оскільки підстави для звільнення визначено частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» і містять вичерпний перелік підстав. Зазначені у рапорті підставах та доданих документах підстав для звільнення з військової служби з ЗС України не міститься. Опрацьовано та розглянуто 24.03.2025.

Поряд з цим, з досліджених у справі доказів встановлено, що рапорт позивача разом з доданими до нього документами командиром військової частини по суті поставленого позивачем питання розглянуто не було і жодного рішення відповідачем не прийнято.

При цьому, суд зазначає, що резолюція юридичної служби військової частини про те, що рапорт не підлягає задоволенню не замінює рішення командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті звільнення військовослужбовця з військової служби.

Так, суд зазначає, що суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

Згідно із загальними засадами права дії суб`єкта владних повноважень це - активна поведінка суб`єкта владних повноважень, а бездіяльність це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Як підтверджується матеріалами справи, військовою частиною НОМЕР_1 не надано жодних доказів на підтвердження розгляду командиром військової частини НОМЕР_1 рапорту позивача по суті з обґрунтуванням підстав для відмови у звільненні позивача з військової служби, так само як і відсутні в матеріалах справи будь-які докази, що підтверджували б прийняття рішення на користь позивача.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не розгляді рапорту позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 від 23.03.2025 (вх. № 11194 від 24.03.2025) про звільнення з військової служби.

Разом з тим, позовні вимоги про зобов`язання військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт молодшого сержанта ОСОБА_1 про звільнення з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з самостійним вихованням дитини (дітей) віком до 18 років; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 звільнити з військової служби молодшого сержанта ОСОБА_1 з підстав, визначених статтею 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв`язку з самостійним вихованням дитини (дітей) віком до 18 років з урахуванням висновку суду задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.08.2025 № 250 ОСОБА_1 було виключено з 28.08.2025 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям до нового місця служби, а тому командир військової частини НОМЕР_1 вже не має правових підстав для розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 72-74, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду та не прийняття рішення по суті рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 від 23.03.2025 (вх. № 11194 від 24.03.2025) про звільнення з військової служби.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.02.2026.

Суддя Наталія БАРГАМІНА