Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №560/5921/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5921/25

РІШЕННЯ

іменем України

11 лютого 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 щодо не оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, а також не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 оформити довідку про вартість речового майна, що належить до видачі, а також нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на час виключення зі списків військової частини з позивачем не проведено повний розрахунок, а саме, не виплачено грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Також, не видано довідку про вартість речового майна, що належить до видачі.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Зазначає, що тільки після подання позивачем рапорту у відповідача виникає обов`язок щодо його опрацювання, а саме: формування довідки про вартість речового майна, в формі, установленій Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 (далі - Порядок №178), видачі наказу командира (начальника) військової частини із зазначенням розміру грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації, та, безпосередньо, здійснення самої виплати на рахунок позивача. Позивачем не було подано рапорту до військової частини НОМЕР_1 з прохання на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно. Посилання позивача на надсилання заяви до військової частини НОМЕР_1 є безпідставним та не може вважатись належним поданням заяви до частини, адже така заява подана не за поштовою адресою військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку із чим частина такої заяви не отримувала.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18.04.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2026 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 10.01.2025 №10 позивача з 10.01.2025 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Згідно з описами вкладення поштової кореспонденції позивач 28.01.2025 та 13.02.2025 направив військовій частині НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ): заяву щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно; речовий атестат; витяг з послужного списку; заяву щодо надання письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні по видам грошового забезпечення.

Отримання відповідачем зазначених поштових відправлень, відповідно, 14.02.2025 та 07.03.2025, підтверджується трекінгами Укрпошти (2900505979204, 2900506002743). Проте, відповіді не надано.

Відповідач надав суду довідку №1 від 28.05.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі штаб-сержанту ОСОБА_1 .

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Частиною 1 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що речове забезпечення військовослужбовців, а також резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюється за нормами і в строки, що визначаються відповідно центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно військовослужбовців, резервістів і військовозобов`язаних, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Порядку №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Згідно з пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.

Пунктом 4 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Відповідно до пункту 5 Порядку №178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232 (далі - Інструкція №232), військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008.), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведеного слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі №820/3719/17.

Доводи відповідача про те, що всупереч закону позивач своїм правом на грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна при звільнені не скористався та з відповідним рапортом до командування військової частини не звернувся, суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Як зазначено, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Зміст норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців 1, 3 пункту 242 Положення №1153/2008, пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

Як зазначено, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Водночас, в пункті 4 Порядку №178 визначена можливість застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №260/1942/24 вказав, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви.

Суд встановив, що позивач після звільнення з військової служби, як громадянин, подавав (направляв) заяви, в яких просив, зокрема, виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Твердження відповідача про направлення заяв не за поштовою адресою Військової частини НОМЕР_1 та, відповідно, їх не отримання останньою, суд оцінює критично, оскільки це заперечується відомостями про їх отримання, наявними в матеріалах справи.

Оскільки суд встановив, що позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно, то бездіяльність (пасивна поведінка) відповідача щодо її нарахування і виплати є протиправною. Як наслідок, наявні підстави для зобов`язання відповідача її нарахувати та виплатити.

Щодо позовних вимог в частині оформлення довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, то суд вважає відсутніми підстави для їх задоволення з урахуванням такого.

Відповідач надав суду довідку №1 від 28.05.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі штаб-сержанту ОСОБА_1 .

Вказаний документ містить інформацію про належне ОСОБА_1 речове майно та оформлений належним чином.

Водночас, позивач не заявляв позовних вимог про надання йому довідки, а лише про її оформлення. Також позивач не зазначив та не довів, що довідка №1 від 28.05.2025 не відповідає вимогам чинного законодавства, або що вказані у ній відомості є неповними чи недостовірними.

З урахуванням наведеного, належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи з вартості майна, вказаного у довідці №1 від 28.05.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також звільнення позивача від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", немає підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи з вартості майна, вказаного у довідці №1 від 28.05.2025 про вартість речового майна, що належить до видачі.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк