Рішення від 05 лютого 2026 р. у справі №140/12317/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2026 року ЛуцькСправа № 140/12317/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Димарчук Т.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) про:

визнання протиправним та скасування рішення від 09.10.2025 №032150007056 про відмову в призначенні пенсії за віком;

зобов`язання зарахувати до страхового стажу та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, зарахувавши до страхового стажу періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3 річного віку, періодів навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 та періоди роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 06.07.1992.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 02.10.2025 звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області з письмовою заявою про призначення пенсії за віком, надавши необхідні документи.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 032150007056 від 09.10.2025 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із недосягненням пенсійного віку (60 років) та зазначено, що страховий стаж позивача складає 15 років 02 місяці 23 дні.

Зокрема, відповідачем до страхового стажу позивача не було зараховано: період догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку, оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутні штампи про отримання паспорту; період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993, оскільки зазначене у дипломі НОМЕР_2 , прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу позивача; періоди роботи позивача згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1992, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу заявниці.

У рішенні зазначено, що відповідно до свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 01.11.2004 прізвище « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 ». Відповідно наданим документам не простежується зв`язок між прізвищами « ОСОБА_2 »-« ОСОБА_4 ».

Позивач не згідна з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії за віком, вважає його протиправним та таким, що порушує її конституційне право на соціальний захист.

Вказує на те, що відповідно до статті 48 КЗпП України та статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Вважає, що відповідач до страхового стажу безпідставно не враховує періоди її трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки, які містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведень та звільнення позивача з роботи, відбитки печаток підприємств, номери наказів, а тому є достатніми для зарахування їх до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком.

На думку позивача, відмінність її прізвища « ОСОБА_2 » у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 06.07.1992 від вказаного « ОСОБА_3 » у свідоцтві про народження серії НОМЕР_4 є формальною неточністю, та в даному випадку не може бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Вважає, що такий недолік заповнення трудової книжки, як невірне зазначення відповідальною особою прізвища, при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу, не є достатньою підставою для не зарахування періодів роботи особи до страхового стажу, адже визначальним є підтвердження факту зайнятості особи та виконання роботи на підставі трудового договору на підприємстві.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її права на призначення пенсії за віком на загальних підставах.

Щодо твердження відповідача про не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області, оскільки зазначене у дипломі серії НОМЕР_2 від 30.06.1993 прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу позивача « ОСОБА_3 », яке вказане у свідоцтві про народження позивача серії НОМЕР_4 , зазначає, що позивач не має нести негативні наслідки пов`язані з недбалим відношенням відповідальної за заповнення диплому особи.

Щодо твердження відповідача про не зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку, оскільки свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 11.03.2020, серії НОМЕР_6 від 27.12.1999 та серії НОМЕР_7 від 18.04.2000 не містять відмітки про отримання паспорта, позивач вказує, що відповідно до вказаних свідоцтв позивач є матір`ю ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у вказаних свідоцтвах, матеріали справи не містять та відповідач такі не наводить. Відповідачем не аргументовано необхідність подання свідоцтва про народження дитини з обов`язковим штампом про отримання паспорта з посиланням на відповідні вимоги законодавства. Таким чином, надані позивачкою документи є достатніми для зарахування до її страхового стажу періоду догляду за дітьми, а доводи відповідача є безпідставними.

З наведених підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 29.10.2025 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 02.10.2025, досягнувши 50 років, звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, до якої додала: свідоцтво про народження позивача серії НОМЕР_4 від 07.08.1975; трудову книжку серії НОМЕР_1 від 06.07.1992; диплом про навчання серії НОМЕР_2 від 30.06.1993; свідоцтва про народження дітей серії НОМЕР_5 від 11.03.2020, серії НОМЕР_6 від 27.12.1999 та серії НОМЕР_7 від 18.04.2000; свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 від 01.11.2004; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; копію паспорта; та інші документи (а.с.10-11,14-19).

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відділ призначення пенсій управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.10.2025.

Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 09.10.2025 №032150007056 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у зв`язку із невиконанням однієї з умов передбаченої статтею 26 Закону, а саме недосягненням пенсійного віку (60 років).

У рішенні зазначено, що вік заявниці 50 років, страховий стаж ОСОБА_1 становить 15 років 02 місяці 23 днів (до страхового стажу зараховано дані реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування станом на 09.10.2025).

За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу позивача не зараховано:

період догляду за дитиною до досягнення 3 річного віку, оскільки у свідоцтвах про народження дітей відсутні штампи про отримання паспорту (для зарахування до загального стажу періодів догляду за дітьми до 3 років, необхідно до свідоцтв про народження долучити їх паспорти або інший документ, який підтверджує виховання до 3 річного віку);

період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993, оскільки зазначене у дипломі НОМЕР_2 , прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу позивача;

періоди роботи відповідно записам трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1992, оскільки зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу заявниці.

Відповідно свідоцтва про одруження НОМЕР_8 від 01.11.2004 прізвище « ОСОБА_3 » змінено на « ОСОБА_4 ».

Відповідно наданим документам не простежується зв`язок між прізвищами « ОСОБА_2 »-« ОСОБА_4 » (а.с.12 зворот-13).

Не погоджуючись з рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, позивач звернулася за захистом своїх прав з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваних у даній адміністративній справі дій та з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Таким чином, як визначено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV право на пенсію за віком, ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), набуде при досягненні 60-річного віку.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Аналогічне визначення поняття "страховий стаж" міститься у статті 1 вказаного Закону, а саме: страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше.

З вищезазначеного слідує, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов`язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період.

Наведене кореспондується з положеннями частини 2 статті 24 Закону №1058-ІV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Статтею 44 Закону №1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846; далі – Порядок №22-1).

Згідно із підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

За приписами пунктів 4.1, 4.7 Порядку №22-1 заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок №637).

Згідно із пунктами 1 та 2 Порядку №637 (з наступними змінами та доповненнями) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно із пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29.07.1993 №58 (далі – Інструкція №58) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області під час розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, не взято до уваги відомості трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 06.07.1992, внаслідок чого до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано періоди роботи згідно записів в даній трудовій книжці.

Такі дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області обгрунтовані тим, що трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, а саме: зазначене прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу заявниці « ОСОБА_3 ».

Судом на підставі запису на титульній сторінці трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 06.07.1992 встановлено, що трудова книжка була видана на прізвище « ОСОБА_8 ». У зв`язку з одруженням позивача на титульній сторінці трудової книжки в графі “прізвище” внесено запис про зміну прізвища з “ ОСОБА_2 ” на “ ОСОБА_4 ”, про що відповідальною особою роботодавця – інспектором з кадрів Володимирської стоматологічної поліклініки зроблено відповідний запис: “Прізвище “ ОСОБА_2 ” змінено на “ ОСОБА_4 ” відповідно до свідоцтво про одруження серії НОМЕР_3 від 01.11.2004, виданого Володимир-Волинським відділом РАЦС Володимир-Волинського міського управління юстиції Волинської області”, який скріплено підписом відповідальної особи та печаткою Володимирської стоматологічної поліклініки (а.с.17-18).

Разом з тим, як вбачається з свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 01.11.2004, виданого Володимир-Волинським відділом РАЦС Володимир-Волинського міського управління юстиції Волинської області”, дошлюбне прізвище, ім`я по батькові позивачки вказано « ОСОБА_8 », що відповідає інформації зазначеній у свідоцтві про народження позивачки серії НОМЕР_4 від 07.08.1975, виданому Володимир-Волинським міським РАЦС Волинської області, де вказано « ОСОБА_8 » (а.с.16-17).

Вищенаведене підтверджує, що прізвищем позивачки при народженні є « ОСОБА_3 », а не “ ОСОБА_2 ”, як невірно записано на титульній сторінці трудової книжки позивачки НОМЕР_9 від 06.07.1992. Такий недолік заповнення трудової книжки, як невірно вказане прізвище позивачки “ ОСОБА_2 ” замість « ОСОБА_3 », при дотриманні усіх інших вимог щодо порядку оформлення записів, що містять відомості про роботу, не є достатньою підставою для не взяття до уваги відомостей трудової книжки та не дослідження періодів роботи згідно записів у даній трудовій книжці при розрахунку страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії по віку.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому, порушення роботодавцем порядку заповнення трудової книжки не може бути підставою для позбавлення особи права на належну пенсію.

Так, Верховний суд у постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 сформував правовий висновок, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Наявність сумнівів у відповідача, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нетрудового стажу. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018, справа №127/9055/17.

Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання призначення пенсії за віком. Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не взято до уваги відомості трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 06.07.1992 при розрахунку страхового стажу позивача, яка відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Окрім того, як вбачається зі спірного рішення, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області. Відмова ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у зарахуванні даного періоду навчання мотивована тим, що у дипломі НОМЕР_2 від 30.06.1993 прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу позивача.

Навчання позивача ПТУ-21 в с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області підтверджується дипломом НОМЕР_2 від 30.06.1993, виданим ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області, у якому зазначено, що позивач 01.09.1990 вступила до навчального закладу та 30.06.1993 закінчила повний курс названого училища, та рішенням Державної екзаменаційної комісії від 30.06.1993 їй присвоєно кваліфікацію кухар четвертого розряду (а.с.8).

Разом з тим, підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у вказаному училищі слугувало те, що у дипломі НОМЕР_2 від 30.06.1993 прізвище « ОСОБА_2 » не відповідає дошлюбному прізвищу позивача « ОСОБА_3 ».

Суд вважає таку підставу для відмови у зарахуванні вказаного періоду до страхового стажу позивача безпідставною, оскільки як встановлено судом вище, прізвищем позивачки при народженні є « ОСОБА_3 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_3 від 01.11.2004, виданого Володимир-Волинським відділом РАЦС Володимир-Волинського міського управління юстиції Волинської області”, та свідоцтвом про народження позивачки серії НОМЕР_4 від 07.08.1975, виданому Володимир-Волинським міським РАЦС Волинської області, а така помилка при заповненні диплому, як невірно вказане прізвище позивачки “ ОСОБА_2 ” замість « ОСОБА_3 », не є достатньою підставою для не взяття до уваги періоду навчання згідно диплому при розрахунку страхового стажу позивача.

Відповідно до пункту “д” частини 3 статті 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію зараховується, серед іншого, навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

З вищенаведеного слідує, що до страхового стажу прирівнюється весь трудовий стаж, набутий до 01.01.2004. Зокрема, й періоди навчання за денною (очною) формою у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Після 01.01.2004 до страхового стажу зараховується час навчання лише за умови добровільної сплати єдиного соціального внеску. Час навчання підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку про протиправність не зарахування відповідачем до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області.

Щодо не зарахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку з тих підстав, що у свідоцтвах про народження дітей відсутні штампи про отримання паспорту, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі:

свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть);

документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.

Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є:

виписка з трудової книжки;

відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією;

інформація із системи персоніфікованого обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 разом із заявою про призначення пенсії надала свідоцтва про народження дітей: ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) Серії НОМЕР_5 від 11.03.2020, ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) Серії НОМЕР_6 від 27.12.1999 та ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) Серії НОМЕР_7 від 18.04.2000.

Разом з тим, з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 06.07.1992 слідує, що позивач 01.11.1994 зарахована на 0,25 посади санітаром госпрозрахункового кабінету на час декретної відпустки до Володимир-Волинської стоматполіклініки; 18.08.2000 – переведена постійно на посаду санітаром госпрозрахункового кабінету; 31.05.2018 – звільнена з займаної посади з власної ініціативи (а.с.18 зворот).

Позивач при зверненні до суду не вказала, які саме періоди догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку не зараховані відповідачем до її страхового стажу і не вказала періоди, які (на її думку) необхідно зарахувати.

З огляду на те, що в період роботи у Володимир-Волинській стоматполіклініці з 01.11.1994 по 31.05.2018 ОСОБА_1 народила трьох дітей, при цьому матеріали справи не містять доказів (конкретних періодів) перебування її у декретних відпустках та здійснення догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку, що позбавляє суд встановити фактичні обставини справи для зарахування періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3-річного віку до страхового стажу позивача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що підставою для винесення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області рішення від 09.10.2025 №032150007056 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” слугувало недосягнення позивачкою ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) пенсійного віку 60 років (вік заявниці 50 років). Відтак, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, а тому рішення від 09.10.2025 №032150007056 є правомірним, та таким, що не підлягає скасуванню.

Натомість, судом у даній справі надавалась оцінка діям відповідача щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду догляду за дітьми до досягнення ними 3 річного віку, періоду навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 та періодів роботи згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 06.07.1992.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб`єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов`язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб`єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб`єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин. Аналогічна позиції, викладені в постанові Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008, постанові ВАСУ від 28.07.2015 справа № К/800/34016/14 відповідно до яких, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які не належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, оскільки при розгляді заяви ОСОБА_1 від 02.10.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області взагалі не взяло до уваги та не розглянуло записи трудової книжки НОМЕР_1 від 06.07.1992, суд зазначає, що вимоги позивача про зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи зазначені у трудовій книжці ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки вони є передчасними та призведуть до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Відтак, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає, що в даному випадку необхідно визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області; зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області та повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, вказаних у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1992.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При поданні даного позову позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 24.10.2025 №5348-7477-3150-2623 (а.с.6).

Тому, з урахуванням зазначеного, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Дніпропетровській області слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1990 по 30.06.1993 у ПТУ-21 с. Овадне Володимир-Волинського району, Волинської області та повторно розглянути питання щодо зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи, вказаних у трудовій книжці НОМЕР_1 від 06.07.1992.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427).

Суддя Т.М. Димарчук