Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №120/12989/25 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 р. Справа № 120/12989/25

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування наказу,

УСТАНОВИВ:

16.09.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Чайки Р.О., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 03.09.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак його працівники відмовилися приймати заяву та повідомили, що позивач перебуває у розшуку. Після цього позивача було доставлено у місто Жмеринку для проходження військово-лікарської комісії, яку позивач пройшов того ж дня. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.09.2025 № 1725Мп "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" згідно з поіменним списком № 7022 від 03.09.2025 позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Позивач з правомірністю вказаного наказу не погоджується, вважає його протиправним, а тому за захистом своїх прав та інтересів звернувся до суду.

Ухвалою суду від 22.09.2025 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 . Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.09.2025 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 29.09.2025 у прийнятті зазначеної заяви до розгляду відмовлено.

06.10.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов заперечує та просить відмовити у його задоволенні.

Відповідач зазначає, що станом на 03.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надходила заява від громадянина ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу по мобілізації. Водночас підставою для подання звернення до відділу поліції № 2 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області з метою доставлення вищезазначеного громадянина до РТЦК та СП стало те, що ОСОБА_1 , будучи у встановленому порядку визнаним обмежено придатним до військової служби, не виконав вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 (зі змінами в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025) в частині обов`язку до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Відповідач також вказує на те, що після доставлення у ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої був визнаний придатним до військової служби. Відтак, за відсутності заяви про надання відстрочки та документів, що підтверджують право на її отримання, оскаржуваним наказом позивача на законних підставах було призвано на військову службу під час мобілізації.

11.11.2025 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшло клопотання представника позивача про долучення до справа письмових доказів, які підтверджують факт звернення ОСОБА_1 із заявою про надання відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, а саме заяви (згідно щ додатковм 4 до Порядку № 560) від 02.09.2025 та листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2025 № 1815.

Ухвалою суду від 11.02.2026 зазначене клопотання задоволено, а подані докази вирішено приєднати до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Вивчивши матеріали справи та оцінивши доводи сторін на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив, що наказом комунального закладу "Вінницький ліцей № 12" за № 179-к/тр від 28.08.2025 ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя інформатики за основним місцем роботи, з неповним тижневим навантаженням, на період з 01.09.2025 по 31.08.2026.

Відповідно до довідки комунального закладу "Вінницький ліцей № 12" за № 336 від 01.09.2025, ОСОБА_1 дійсно працює на посаді вчителя інформатики в комунальному закладі "Вінницький ліцей № 12" з неповним тижневим навантаженням (14 годин – 0,75 ставки – вчителя інформатики) за основним місцем роботи (згідно з п. 2 ст. 23 КЗпП України), наказ від 28.08.2025 № 179-к/тр.

Як зазначається у позовній заяві, 03.09.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак його працівники відмовилися приймати заяву та повідомили, що позивач перебуває у розшуку. Після цього позивача було доставлено у місто Жмеринку для проходження військово-лікарської комісії, яку позивач пройшов того ж дня.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.09.2025 № 1725Мп "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період" згідно з поіменним списком № 7022 від 03.09.2025 позивача призвано на військову службу та направлено до військової частини НОМЕР_1 .

Однак, на думку позивача, наказ від 03.09.2025 № 1725Мп було видано відповідачем з порушенням закону та без врахування права позивача на відстрочку, що спонукало позивача через свого представника звернутися до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії режиму воєнного стану продовжувався та діє і на час розгляду справи.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VIII (далі ? Закон № 389-VIII) воєнний стан ? це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу № 69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 2110.1993 № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі ? Закон № 3543-XII).

У статті 1 Закону № 3543-XII містяться визначення понять "мобілізація" та "особливий період", відповідно до яких:

мобілізація ? комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період ? період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Загальна мобілізація, згідно з ч. 2 ст. 4 Закону № 3543-XII, проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ч. 5 ст. 4 Закону № 3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Позивач стверджує, що до винесення спірного наказу від 03.09.2025 № 1725Мп про призов на військову службу під час мобілізації, він пред`явив відповідачу документи, які підтверджують його право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII, згідно з яким не підлягають призову на військову службу під час мобілізації наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, професійної освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Разом з тим суд враховує, що реалізація права на відстрочку від призову під час мобілізації здійснюється у порядку, встановленому законодавством, і саме військовозобов`язаний повинен, за наявності у нього законних підстав для отримання відстрочки, вживати невідкладних заходів для її оформлення у визначеному порядку.

Так, з 18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі ? Порядок № 560 у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм оформлення відстрочки.

Відповідно до пунктів 56 та 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії ? керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії ? представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Пунктом 58 Порядку № 560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів ? голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Пункт 60 Порядку № 560 установлює, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (крім випадків, коли відстрочка від призову оформляється та надається автоматично відповідно до пункту 59 цього Порядку) здійснюється посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) відповідно до їх функціональних обов`язків за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних.

Перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п`яти днів у разі:

подання військовозобов`язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);

надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;

отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.

З матеріалів справи вбачається, що листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2025 № 1815 було надано відповідь на рекомендований лист позивача від 02.09.2025 про оформлення відстрочки від призову під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", який отримано відповідачем 05.09.2025 та зареєстровано за вхідним № 5249. Водночас за результатами розгляду заяви позивачу відмовлено у наданні відстрочки.

Звідси випливає, що фактичною датою подання заяви про відстрочку є дата її надходження до ІНФОРМАЦІЯ_2 поштою, а саме 05.09.2025, чим спростовуються твердження позивача про його мобілізацію 03.09.2025 без вирішення заяви про надання відстрочки.

Водночас жодних належних й допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідач відмовив у прийнятті заяви позивача про відстрочку 03.09.2025 чи що станом на 03.09.2025 відповідач був обізнаний про подання позивачем такої заяви суду не надано.

Суд наголошує, що хоча Закон № 3543-XII встановлює підстави для відстрочки, Кабінет Міністрів України, діючи на підставі та на виконання законів (зокрема Закону № 3543-XII та Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"), уповноважений встановлювати порядок проведення призову та, відповідно, механізми реалізації прав громадян у цьому процесі.

Порядок № 560 є чинним підзаконним нормативно-правовим актом, який деталізує процедуру отримання відстрочки, і його дотримання є обов`язковим як для військовозобов`язаних, так і для територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Позивач, маючи об`єктивні підстави для відстрочки, був зобов`язаний реалізувати своє право шляхом звернення до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою та належним чином засвідченими документами, як це передбачено Порядком № 560, до моменту його фактичного призову.

Своєю чергою, відсутність звернення та, відповідно, офіційного рішення комісії про надання відстрочки означає, що на момент прийняття наказу про призов від 03.09.2025 № 1725Мп позивач формально не мав статусу особи, якій надано відстрочку та яка не підлягає мобілізації.

За таких обставин, видаючи наказ про призов від 03.09.2025 № 1725Мп щодо позивача, який на той момент не мав офіційно оформленої відстрочки, відповідач діяв в межах своїх повноважень та відповідно до вимог законодавства про мобілізацію.

Після зарахування до особового складу військової частини позивач набув статусу військовослужбовця і припинення військової служби (звільнення, виключення зі списків) стало можливим лише на підставах та в порядку, визначених Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та відповідними положеннями про проходження військової служби.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2024 в справі №200/4189/22 звернув увагу на те, що право на відстрочку повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним ТЦК). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття статусу військовослужбовця.

Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі № 160/10728/23.

Суд зауважує, що після мобілізації виникають нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ № 1153/2008. Рішення про призов та про призначення до військової частини вже реалізовані, а тому їхнє скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача.

Суд критично оцінює доводи позивача щодо незаконного затримання його працівниками відповідача 03.09.2025. Якщо позивач вбачає у діях працівників відповідача ознаки кримінального правопорушення, це підлягає перевірці у межах кримінального провадження, а не адміністративної справи щодо оскарження наказу про призов.

До того ж ніяк не спростовано стороною позивача твердження відповідача, наведені у відзиві, про те, що позивач, як військовослужбовець, який раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби, порушив вимоги пункту 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3621-IX від 21.03.2024 (зі змінами в редакції Закону України № 4235-IX від 12.02.2025) та у строк до 05.06.2025 не пройшов медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП.

Крім того, суд зазначає, що саме по собі посилання позивача на те, що він намагався подати заяву особисто, за відсутності належних доказів, не дає можливості суду дійти висновку про наявність протиправної поведінки з боку посадових осіб відповідача, оскільки такі обставини ґрунтуються виключно на суб`єктивних твердженнях і не доводяться жодними об`єктивними даними, що містяться у матеріалах справи.

Також суд враховує на той факт, що за наслідками розгляду заяви позивача про надання відстрочки, у її задоволенні відмовлено, що вбачається зі змісту листа ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.09.2025 № 1815.

Водночас під час розгляду справи суду не надано доказів оскарження вказаної відмови та її скасування, що додатково свідчить про неспроможність позиції позивача на підтримку заявлених позовних вимог.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу ІНФОРМАЦІЯ_3 від 03.09.2025 № 1725Мп.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу приписів ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року статтю 6 пункт 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Таким чином, перевіривши обґрунтованість ключових доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 належить відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України, позивач втрачає право на відшкодування понесених у цій справі судових витрат.

Керуючись ст.ст. 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

1) позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 );

2) представник позивача: адвокат Чайка Роман Олегович (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса для листування: АДРЕСА_2 );

3) відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_3 ).

Повне рішення суду складено 11.02.2026.

Суддя Сало Павло Ігорович