Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №447/442/25 — Львівський апеляційний суд

Справа №447/442/25 Головуючий у 1 інстанції:Головатий А.П.

Провадження №22-ц/811/3898/25 Доповідач в 2-й інстанції:Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретар: Чиж Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області в складі судді Головатого А.П. від 11 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Анкерит» про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» Скребця Олександра Сергійовича про стягнення з позивачки ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу – задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» понесені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкерит» Шерстюк Катерини Василівни про стягнення з позивачки ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу – задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкерит» понесені третьою особою витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Вказану ухвалу оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі просить ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволені заяв третіх осіб без самостійних вимог, а саме – ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Анкерит», щодо стягнення судових витрат – відмовити повністю.

Зазначає, що представницею позивачки – адвокаткою Антонюк О.О. було подано заяву про залишення позовної заяви без розгляду до початку розгляду справи по суті, тобто з дотриманням строків, встановлених ЦПК України. Заява про залишення позову без розгляду була підписана адвокаткою Антонюк О.О. – представницею позивачки ОСОБА_1 , повноваження якої містяться у матеріалах справи. Таким чином, заява про залишення позову без розгляду була підписана уповноваженою особою. Однак, вирішуючи заяву, суд зазначив, що залишення справи без розгляду на підставі заяви позивачки – це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія — це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви. Саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, яке не містить обмежень у його реалізації. Звертає увагу, що без винесення окремої ухвали, згідно самостійно поданих заяв до справи було залучено третіх осіб без самостійних вимог – ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», ТОВ «Анкерит». Вказує, що для компенсації здійснених витрат, пов`язаних з розглядом справи, саме відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування, необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивачем були здійснені під час розгляду справи, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні, та який ступінь його вини й чим це підтверджується. При цьому судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала або підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Посилаючись на законодавство звертає увагу, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено виключне право саме відповідача у справі на відшкодування таких витрат. Ця норма процесуального права є чіткою, зрозумілою, імперативною та абсолютно визначеною. Вважає, що встановивши суб`єктний склад учасників справи, суд першої інстанції прийняв необґрунтоване рішення про часткове задоволення заяв представників третіх осіб без самостійних вимог щодо компенсації здійснених ними судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, яка залишена без розгляду за заявою позивачки.

В судове засідання учасники справи (їх представники) не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності (відсутності їх представників), зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України, а також заяв позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи без їх участі (участі їх представників).

Також 07.10.2025 представник ТОВ «Дніпрофінансгруп» – Скребець Олександр Сергійович подав до суду апеляційної інстанції клопотання, в якому просив замінити найменування юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп». На підтвердження цього додав витяг з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що 27.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» змінило назву найменування юридичної особи на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп».

Відтак, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп», клопотання представника ТОВ «Дніпрофінансгруп» – Скребця Олександра Сергійовича про зміну найменування юридичної особи слід задовольнити.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, пояснень третьої особи, заяви про залишення без розгляду позову, заяв про стягнення понесених судових витрат, заперечень на заяви, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 15, 133, 137, 257, 263 ЦПК України, постанову Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, постанову Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанову Верховного Суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, постанову Верховного Суду від 31.01.2025 у справі № 758/5917/21 та задовольняючи заяви частково, –виходив з того, що представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Скребець О.С. (керівник ТОВ) 04.03.2025 засобами системи «Електронний Суд» звернувся до суду із заявою про вступ у справі як третя особа. Представник ТОВ «Анкерит» Шерстюк К.В. (керівник ТОВ) 12.03.2025 засобами системи «Електронний Суд» звернувся до суду із заявою про вступ у справі як третя особа. У судовому засіданні 23.06.2025 до участі у справі залучено ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Анкерит» у якості третіх осіб, які не заявляють вимог щодо предмету спору. 03.07.2025 засобами системи «Електронний Суд» представником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» Скребцем О.С. подано пояснення третьої особи щодо позову, представник третьої особи адвокатка Чміль Ю.В. 03.09.2025 засобами системи «Електронний Суд» зверталася із заявою про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, брала участь у судовому засіданні 23.09.2025. Крім цього, третьою особою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було подано апеляційну скаргу на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області щодо забезпечення позову від 20.02.2025. В апеляційній скарзі представником ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» було зроблено посилання про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікують понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. 06.05.2025 представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» адвокатка Чміль Ю.В. брала участь у судовому засіданні у Львівському апеляційному суді в режимі відеоконференції. 27.05.2025 постановою Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» задоволено, ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області щодо забезпечення позову від 20.02.2025 скасовано. Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 17.06.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про ухвалення додаткового рішення у справі за поданою ним апеляційною скаргою. Крім цього, представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подав копію ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ «ФК «Днірофінансгруп» на додаткову постанову Львівського апеляційного суду від 17.06.2025 за заявою скаржника про ухвалення додаткового рішення, у якій вказано, що апеляційний суд, ухвалюючи 27.05.2025 постанову, не вирішував питання щодо закінчення судового провадження (закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду, вирішення суті спору з ухваленням відповідного рішення), а лише вирішив питання щодо вжиття заходу забезпечення позову. Тому цей суд правильно відмовив у задоволенні заяви скаржника про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу. Суд зазначав, що представником ТОВ «Анкерит» Шерстюк К.В. 04.07.2025 засобами системи «Електронний Суд» також подано пояснення третьої особи щодо позову, представник третьої особи адвокат Доманський В.П. 21.10.2025 засобами системи «Електронний Суд» звертався із заявою про проведення судового засідання 28.10.2025 у режимі відеоконференції, однак, участі у судовому засіданні не брав, судове засідання проводилося за відсутності всіх учасників справи. Таким чином, з урахуванням наведеного, керуючись вимогами ЦПК України щодо справедливого вирішення спорів та критеріями визначення та розподілу судових витрат, а саме їх дійсність, необхідність, розумність їх розміру, з урахуванням складності справи, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами документів, їх значення для справи, заперечення позивачки щодо стягнення з неї витрат на правову допомогу та відповідача з приводу їх розміру, суд вважав, що є підстави для стягнення з позивачки на користь третіх осіб судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та 5 000,00 грн. на користь ТОВ «Анкерит», що відповідає принципу розумності та реальності розміру витрат на правову допомогу.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду зроблені без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення, обставинам, що мають значення та вимогам закону не відповідають, а тому ухвала суду підлягає скасуванню.

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, в якій просила:

- здійснити поділ майна – земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1583 га кадастровий номер земельної ділянки: 4610800000:01:002:0027, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частку земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,1583 га кадастровий номер земельної ділянки: 4610800000:01:002:0027.

В обґрунтування позову зазначала, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знайомі з 2016 року. З жовтня 2016 року вони прийняли рішення проживати однією сім`єю. За час спільного проживання однією сім`єю між позивачем та відповідачем склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Бюджет був спільним, вели спільне господарство, разом ходили в гості, святкували дні народження родини, разом їздили на відпочинок, що підтверджується відмітками в закордонних паспортах, мали спільний побут та обов`язки по відношенню один до одного. Питання життя сім`ї вирішувалось спільно. В 2018 році спільно було прийняте рішення про купівлю земельної ділянки за спільні кошти. Відтак, в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу набуто земельну ділянку загальною площею 0,1583 га кадастровий номер земельної ділянки: 4610800000:01:002:0027, за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови. Оскільки позивач та відповідач не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна, зокрема зазначеної земельної ділянки, змушена звернутись до суду для захисту своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, представниця позивачки – ОСОБА_3 28.10.2025 подала до суду заяву, в якій просила залишити позов без розгляду та повернути сплачений нею судовий збір. Вказана заява подана до початку розгляду справи по суті, тобто з дотриманням процесуальних строків, встановлених ЦПК України та підписана уповноваженою на це особою.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28 жовтня 2025 заяву задоволено та позов залишено без розгляду. У задоволенні заяви про повернення судового збору відмовлено.

У жовтні 2025 року ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» подало до суду заяву про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просило:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 29 500 грн.

В обґрунтування заяви покликались на те, що у поясненнях третьої особи щодо позову ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на виконання вимог ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 137 ЦПК України було зазначено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які були понесені та які очікують понести у зв`язку із розглядом справи – 15 000,00 грн. Також зазначили, що докази понесених витрат будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката по справі №447/442/24, що розглядалась у Миколаївському районному суді Львівської області складає 12 500,00 грн., який розраховується так: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документа Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (4 год.) – 6 000,00 грн.; складання пояснення третьої особи щодо позову – 4 000 грн.; участь у судовому засіданні (1 засідання) – 2 500 грн. Крім цього, у провадженні Львівського апеляційного суду перебувала на розгляді апеляційна скарга ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20.02.2025 у складі судді Головатого А.П. щодо забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Львівським апеляційним судом 27.05.2025 ухвалено постанову по даній справі, якою задоволено апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та скасовано ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20.02.2025 про забезпечення позову. У зв?язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 20.02.2025 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» понесло додаткові витрати на професійну правничу допомогу, а саме розмір витрат на професійну правничу складає 17 000,00 грн., який розраховується так: ознайомлення з матеріалами справи за наданим пакетом документів Клієнтом, аналіз наданих документів, ознайомлення з судовою практикою та визначення перспективи справи (4 год.) – 6 000,00 грн.; складання апеляційної скарги – 5 000 грн.; участь у судовому засіданні в апеляційній інстанції (1 засідання) – 3 000 грн.; складання додаткових пояснень в апеляційній інстанції – 3 000 грн. Всього понесено витрат у розмірі 29 500,00 грн.

У листопаді 2025 року ТОВ «Анкерит» подало в суду заяву про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу, в якій просило:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Анкерит» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн;

В обґрунтування заяви покликались на те, що у поясненнях третьої особи щодо позову ТОВ «Анкерит» на виконання вимог ч. 1 ст. 134, ч. 1 ст. 137 ЦПК України було зазначено (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу), які були понесені та які очікують понести у зв`язку із розглядом справи – 10 000,00 грн. Окрім того, зазначено, що докази понесених витрат будуть надані відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката по справі №447/442/24, що розглядалась у Миколаївському районному суді Львівської області складає 10 000,00 грн., який розраховується так: правовий аналіз позовної заяви та доказів поданої позовної заяви, надання консультацій (2 год.) – 6 000,00 грн.; підготовка пояснення третьої особи на позовну заяву (3 год.) – 4 000,00 грн.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Частиною п`ятою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною шостою статті 142 ЦПК України передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов.

Також, ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

Звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача на доступ до правосуддя, що гарантоване статтями 55, 124 Конституції України, незалежно від обґрунтованості позову, оцінку чому може надати суд лише при ухваленні рішення по суті, за відсутності очевидних підстав необґрунтованості (чого у даному випадку не мало місця).

Сам факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

За змістом статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Добросовісні дії позивача, спрямовані на захист його порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист та добросовісність дій позивача, допоки протилежного не доведено слід вважати презюмується.

4.12.2025 у відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» зазначив, що закриття провадження у зв`язку з відмовою позивачки від позову є свідченням необґрунтованості дій позивача, який реалізуючи свої права на звернення з позовом до суду спричинив необхідність несення ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрат з метою організації свого захисту в межах відповідного судового провадження, однак, в подальшому фактична необхідність цього була нівельована, за наслідками диспозитивної реалізації позивачкою своїх прав щодо її відмови від позову та закриття провадження у справі, на що, за будь-яких обставин ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» не міг вплинути.

Однак, з вказаним колегія суддів не погоджується, адже в даному випадку позивачка звернулась із заявою про залишення позову без розгляду, а не з відмовою від позову. Відтак, остання використала своє диспозитивне право, здійснення якого не обмежене законом.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що представниками третіх осіб – ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» та ТОВ «Анкерит» не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачкою було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як це передбачено вимогами ч.9 ст.141 ЦПК України, що виключає собою право третіх осіб заявити вимоги про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивачки, оскільки, це не підтверджено відповідними доказами.

Доводів про те, що цей позов, поданий не вперше, що могло б свідчить про певні дії, які б теоретично могли бути розцінені як недобросовісні, третіми особами не наведено.

Відтак, третіми особами не доведено, що позивачка, діючи недобросовісно, пред`явила необґрунтований позов у даній справі. Також, не встановлено судом і те, що позивачка мала на меті протиправну мету, а саме порушення прав чи інтересів третіх осіб.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що заяви представників третіх осіб підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги слід визнати обґрунтованими та саму скаргу слід задовольнити, ухвалу ж суду першої інстанції слід скасувати, як таку, що не відповідає обставинам, що мають значення та вимогам закону з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяв.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.1-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» – Скребця Олександра Сергійовича про зміну найменування юридичної особи – задовольнити.

Змінити найменування юридичної особи з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп».

Апеляційну скаргуОСОБА_1 – задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 11 листопада 2025 року – скасувати та постановити нову ухвалу, якою, у задоволенні заяви представника третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» – Скребця Олександра Сергійовича та заяви представниці третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Анкерит» – Шерстюк Катерини Василівни про стягнення з ОСОБА_1 понесених витрат на професійну правничу допомогу – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 10 лютого 2026 року.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра