Постанова від 09 лютого 2026 р. у справі №336/3949/22 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 10.02.2026 Справа № 336/3949/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 336/3949/22

Провадження №22-ц/807/53/26

Головуючий в 1-й інстанції – Карабак Л.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2026 року місто Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.

суддів:Онищенка Е.А., Полякова О.З.,

секретарВолчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян Маргарити Арсенівни на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2023 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2022 року представник позивача адвокат Максимчук С.П., який діє в інтересах позивача ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна. У своїй заяві про забезпечення позову від 03 липня 2023 року представник позивача просив суд: накласти арешт на транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), а саме: транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2017 р.в., колір - чорний, № куз. НОМЕР_2 ; транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2014 р.в. колір сірий, № куз НОМЕР_3 ; транспортний засіб AUDI Q7 2020 р.в., колір - синій, № куз. НОМЕР_4 ; транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2017р.в., колір - чорний, № куз. НОМЕР_5 ; транспортний засіб KIA K5 2017 р.в., колір - білий, № куз. НОМЕР_6 ; - транспортний засіб HYUNDAI SONATA2018 р.в., колір - чорний, № куз НОМЕР_7 ; транспортний засіб KIA K5 2017 р.в., колір - чорний, р.в., № куз. НОМЕР_8 ; - транспортний засіб KIA K5 2016 р.в. колір - синій, № куз. НОМЕР_9 ; - транспортний засіб HYUNDAI SONATA 2019 р.в., колір білий,№ куз. НОМЕР_10 . Вилучити та передати на відповідальне зберігання позивачу (без права користування, розпорядження та без права передачі у користування іншим особам), вищезазначені транспортні засоби.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначав, що відповідачем було порушено заборону, накладену Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09.08.2022 року у справі № 336/3627/22 про забезпечення позову, будь-яким особам вчиняти дії, направлені на відчуження, передачу права керування та розпорядження стосовно транспортних засобів та 20.08.2022 року транспортні засоби були відповідачем відчужені. Також представник позивача вказує, що відповідач не втратив права користування після укладення договорів купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_1 на підставі нотаріально посвідчених довіреностей фактично повернула відповідачу ОСОБА_3 право користування та розпорядження спірними транспортними засобами. На підтвердження вищезазначених обставин посилається на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31.10.2022 у справі № 755/9159/22 року про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, яким встановлені зазначені представником позивача обставини. Крім цього, представник позивача зазначав, що відповідач розмістив на веб сайті ОЛХ об`яву щодо передання транспортних засобів в оренду, внаслідок чого один із транспортних засобів потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. Заявник зазначає, що існує дуже великий ризик того, що транспортні засоби можуть бути виведені з ладу, знищені або пошкоджені внаслідок ДТП, поломки чи значного фізичного зносу та такому випадку спосіб захисту Позивача у вигляді визнання права власності на транспортні засоби буде неефективним.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2023 року, заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про забезпечення позову – задоволено частково.

Вжито заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на транспортні засоби, які зареєстровані за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), а саме на транспортні засоби:

HYUNDAI SONATA 2017 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_2 ;

HYUNDAI SONATA 2014 року випуску колір сірий, № кузова НОМЕР_11 НОМЕР_12 ;

AUDI Q7 2020 року випуску, колір синій, № кузова НОМЕР_4 ; HYUNDAI SONATA 2017 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_5 ;

KIA K5 2017 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_6 ;

HYUNDAI SONATA 2018 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_7 ;

KIA K5 2017 року випуску, колір чорний, № кузова НОМЕР_8 ;

KIA K5 2016 року випуску колір синій, № кузова НОМЕР_9 ;

HYUNDAI SONATA 2019 року випуску, колір білий, № кузова НОМЕР_10 .

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян Маргарити Арсенівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати ухвалу суду.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що ОСОБА_1 , як особа на транспортні засоби якої було накладено арешт, до участі у справі залучена не була. Вказана ухвала порушує її права та інтереси, оскільки наразі у зв`язку із накладеним ухвалою арештом скаржниця не може розпорядитися іншим своїм майном. Крім того, на момент розгляду справи по суті і прийняття рішення, транспортні засоби, на які накладено арешт оскаржуваною ухвалою, перебувають у власності відповідача.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Максимчук С.П. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. Також, позивач просив відшкодувати витрати на правничу допомогу надану під час апеляційного розгляду.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга на ухвалу суду підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що захід забезпечення позову, а саме: накладення арешту, який просить вжити заявниця, є необхідним, оскільки ОСОБА_3 були вчинені заходи, що направлені на відчуження майна, яке є предметом позову, що підтверджується належними доказами. Заявником наведено обґрунтовані підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортні засоби впливатиме на ефективність захисту та унеможливлює виконання ймовірного рішення суду. Не підлягає задоволенню вимога про витребування транспортних засобів у власника та передання позивачеві на зберігання, оскільки зазначені заходу суперечать принципам забезпечення позову та є фактично вирішенням спору до постановлення рішення. Крім того, судом не вирішено правовий статус власника транспортних засобів.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

За змістом статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується накладенням арешту.

При цьому, вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 (провадження №12-90гс20) зазначено, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб.

При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази.

Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У правовому висновку, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Згідно частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Судом установлено, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів станом на 30.06.2023 року спірні транспортні засоби були зареєстровані за ОСОБА_1 (т.2 а.с.167-175).

ОСОБА_5 на час ухвалення оспорюваної ухвали і в подальшому до участі у справі залучена не була.

За таких обставин на час накладення арешту на спірне майно, воно належало особі незалученої до участі у справі, що порушувало і на даний час порушує законні інтереси такої особи, суперечить вимогам статей 149,150 ЦПК України, і унеможливлює застосування відповідного заходу забезпечення позову.

Оскільки майно, на яке заявник просив накласти арешт, належало особі, яка на момент постановлення оскаржуваної ухвали не була стороною у справі, та будь-яких правових підстав для обмеження прав цієї особи не наведено й не доведено, заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підлягала до задоволення.

Суд першої інстанції належної уваги на це не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Згідно частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, проаналізувавши зібрані по справі докази та встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги підлягають до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Погосян Маргарити Арсенівни задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 04 липня 2023 року у цій справі скасувати. Ухвалити нову постанову наступного змісту.

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 – адвоката Максимчука Сергія Павловича про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 11 лютого 2026 року.

Судді: С. В. Кухар

Е.А. Онищенко

О.З. Поляков