Вирок від 01 лютого 2026 р. у справі №333/4212/24 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 02.02.2026 Справа№ 333/4212/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/4212/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1

Провадження №11-кп/807/238/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2026 року м.Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря ОСОБА_5 ,

розглянула в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Маріуполь, Донецької області, громадянина України, освіта середня, офіційно не працевлаштованого, не одруженого, неповнолітніх або малолітніх дітей не утриманні не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України,

за участю прокурора - ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції з приміщенням ДУ «Запорізький слідчий ізолятор»,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_8 - в режимі відеоконференції.

Заступник керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_9 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 квітня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 11 (одинадцять) років.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 ухвалено обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 09 год. 34 хв. 14 лютого 2024 року, відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_6 у виді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» - залишено без змін до набрання вироком законної сили.

Скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 21 лютого 2024 року на майно, вилучене 14 лютого 2024 року під час обшуку затриманої особи ОСОБА_6 .

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів по кримінальному провадженню у загальному розмірі 21526 (двадцять одна тисяча п`ятсот двадцять шість) грн 36 коп. стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави.

Вирішена доля речових доказів.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним та призначити йому покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років.

В обґрунтування своїх вимог зазначає, що оскаржуваний вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог норм кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

Прокурор вважає, що судом першої інстанції при призначенні такого м`якого покарання недостатньо враховано суспільну небезпеку та обставини вчиненого правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких, а також наслідки, що настали, а саме смерть потерпілого. Вказує, що про підвищену суспільну небезпеку особи обвинуваченого, серед іншого свідчить кількість нанесених тілесних ушкоджень потерпілому (не менш 50) та кваліфікація його дій за ознакою особлива жорстокість.

Крім того, зазначає, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи, в результаті заподіяних ОСОБА_6 ударів тупими предметами (не менш 50) при цьому вони наносились з особливою жорстокістю, потерпілий міг протягом короткого часу (хвилин/десятків хвилин) лише кричати та кликати на допомогу, всі поранення є прижиттєві, а його смерть настала від масивної втрати крові. Тобто, від заподіяних ОСОБА_6 тілесних ушкоджень потерпілий зазнав істотних страждань, що також не було враховано при призначенні покарання.

На думку прокурора, сукупність вищенаведеного свідчить, що неналежне врахування судом першої інстанції приписів ст.ст.50, 65 КК України, ст.374 КПК України завадило врахувати всі обставини справи та призвело до призначення покарання, яке не відповідає як тяжкості та суспільній небезпеці вчиненого злочину, так і даним про особу обвинуваченого внаслідок м`якості.

Згідно з вироком суду, 14 лютого 2024 року, у період часу приблизно з 02 год. 00 хв. до 03 год. 00 хв., знаходячись в підсобному приміщенні кафе-бару «Escobar» у будинку АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , маючи прямий умисел на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство), діючи умисно, з мотивів особистих неприязних відносин, що виникли на ґрунті раптового словесного конфлікту з раніше знайомим ОСОБА_10 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер та протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажаючи їх настання, з метою заподіяння смерті, свідомо бажаючи не лише вбити потерпілого, а щоб потерпілий відчув додаткові страждання, які не є необхідними для настання його смерті, діючи з особливою жорстокістю, що виразилась у нанесенні великої кількості тілесних ушкоджень, заподіяв потерпілому не менш 50 ударів твердими тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею та предметом, який володіє колючими властивостями, в область голови та тулуба потерпілого, унаслідок чого спричинив ОСОБА_10 закриту черепно-лицеву травму: дифузні субарахноїдальні крововиливи на конвекситальній та базальній поверхнях обох півкуль головного мозку та обох півкуль мозочка, ділянки забоїв тканини головного мозку в товщі правої та лівої лобних часток, зі сторони базальних поверхонь, в товщі полюсу правої скроневої частки та в товщі правої тім`яної частки, зі сторони конвекситальної поверхні; дефекти зовнішньої кісткової пластинки правої тім`яної кістки, закритий перелом кісток носу, в середній третині; повну травматичну екстракцію 2-го зуба на верхній щелепі зліва, неповну травматичну екстракцію 1-го зуба на верхній щелепі справа; травматичні переломи коронок 1-го зуба на верхній щелепі зліва та 1-3 зубів на верхній щелепі справа; крововиливи в м`які тканини, забійні рани, синці та садна на голові; рани та крововиливи слизової оболонки верхньої та нижньої губи; одиночне сліпе колоте поранення прямої кишки та сечового міхура; забійні рани на обох кистях рук, синці на шиї, тулубі та обох верхніх кінцівках; садна на тулубі лівій верхній та лівій нижній кінцівках; поверхневі рани в перехідній складці між шкірою та слизовою оболонкою сфінктеру заднього проходу, по передній серединній лінії, та на слизовій оболонці передньої стінки прямої кишки, які згідно з висновком експерта № 954 від 14.02.2024 року є небезпечними для життя, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень та закрита черепно-лицева травма знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, що утворились зажиттєво, впродовж кількох десятків хвилин - кількох годин до настання смерті, від спричинення яких ОСОБА_10 помер на місці, тим самим вбив його.

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.4 ч.2 ст.115 КК України, - вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Заслухавши доповідь судді; аргументи прокурора на підтримання апеляційної скарги; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції в цілому цих вимог закону дотримався при розгляді провадження і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення при викладених у вироку обставинах та правильно встановив фактичні обставини кримінального провадження.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, зазначених у вироку ніким з учасників провадження не оспорюються, у зв`язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК України, колегією суддів вирок суду в цій частині не переглядається.

Перевіряючи доводи прокурора в апеляційній скарзі щодо м`якості призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до вимог ст.65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. При призначенні покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації.

Колегія суддів приходить до переконання, що при призначенні ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції не в повній мірі врахував вказані вимоги закону.

Згідно з оскаржуваним вироком, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 покарання суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином, дані, що характеризують особу винного, який раніше не судимий, його соціальні зв`язки: не одружений, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні обвинуваченого.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також фактичних обставин провадження, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність призначення ОСОБА_6 покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі.

Разом із цим, визначаючи строк вказаного покарання, суд першої інстанції не в повній мірі врахував фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, характер тілесних ушкоджень, які заподіяні останнім потерпілому, ступень тяжкості та суспільної небезпеки зазначеного кримінального правопорушення та особу обвинуваченого, на що обґрунтовано вказує прокурор в своїй апеляційній скарзі.

На думку колегії суддів, призначене обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк, наближений до мінімального, при відсутності обставин, що пом`якшують покарання, не може вважатись справедливим, оскільки не відповідає ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

З урахуванням викладеного, вирок суду в частині призначеного покарання не може бути визнаний законним та обґрунтованим, тому підлягає скасуванню на підставі ст.ст.407, 409, 414, 420 КК України, з ухваленням в цій частині нового вироку.

При призначенні обвинуваченому покарання колегія суддів враховує обставини, вказані вище, ступінь тяжкості, суспільну небезпеку та фактичні обставини вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, його соціальні зв`язки: не одружений, офіційно не працює, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, поведінку обвинуваченого після вчинення кримінального правопорушення, його ставлення до вчиненого. Обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання колегія суддів не встановила.

З урахуванням всіх обставин у сукупності, колегія суддів вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання: за п.4 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення на строк 15 років.

Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових правопорушень як самим обвинуваченим так і іншими особами.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 414, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_11 задовольнити.

Вирок Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 11 квітня 2025 року, яким ОСОБА_6 визнано винуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_6 покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії вироку.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4