Постанова від 05 лютого 2026 р. у справі №303/2585/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/2585/25

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06 лютого 2026 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Собослоя Г.Г.,

суддів: Кожух О.А., Мацунича М.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року у справі № 303/2585/25 за заявою ОСОБА_1 про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 квітня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення відмовлено.

Заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 16.04.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Мукачівської міської ради заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення повернуто заявнику.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 08.07.2025 року приватним виконавцем Зейкан В.Л. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. 09.07.2025р. з метою забезпечення примусового виконання виконавчого документу приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях боржника у банківських та фінансових установах. 10.07.2025 р. з пенсійного рахунку ОСОБА_1 було стягнуто кошти у сумі необхідній для виконання судового наказу, винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження. 11.07.2025 р. приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №78546621: «Заборгованість за виконавчим документом стягнуто та перераховано стягувачу в повному обсязі. Основну винагороду приватного виконавця та витрати виконавчого провадження стягнуто. Залишок нестягненої суми за виконавчим документом 0 гривня (UAH); сума стягнутого виконавчого збору/сума стягненої винагороди приватного виконавця 764.42 гривня (UAH).».

08 серпня 2025 між Адвокатським об`єднанням «НВ ТРАСТ КОМПАНІ» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги. 11.08.2025 до Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області представником боржника було подано заяву про ознайомлення із матеріалами вищенаведеної справи (заява наявна у матеріалах справи), з якими ознайомився безпосередньо у суді 13.08.20254 року, про що наявна розписка у відповідній книзі суду та матеріалах справи (а.с. 19).

При ознайомленні із матеріалами справи представником боржника з`ясовано про видачу судового наказу по справі №303/2585/25 від 16 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 .

Разом з цим, сторона апелянта зауважує, що боржник не отримував від суду копію судового наказу у вказаній справі, доказом чого є відсутність у матеріалах справи зворотного рекомендованого повідомлення з відміткою (підписом боржника) про вручення поштового відправлення. Конверт із надісланими судом матеріалами містяться у матеріалах справи. Зазначає, що суду повідомляли, що боржник ОСОБА_1 з 18.10.2022 фактично не проживає за місцем реєстрації, оскільки перебуває за кордоном.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.2 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк (п.10 ч.1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ч. 1 ст. 170 ЦПК України передбачено, що боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до нього документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу.

Згідно ч. 5 ст.170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додається клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

Частиною 2 ст. 171 ЦПК визначено, що заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 170 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Колегія суддів звертає увагу, що підстави пропуску процесуального строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання заяви про скасування судового наказу.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на подання заяви про скасування судового наказу може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки боржника.

Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року).

Аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі №361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2025 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області по цивільній справі №303/2585/25 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь КП «Міськводоканал» Мукачівської міської ради, борг за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 12 145,59 грн. та 302,80 грн. сплаченого судового збору (а.с. 14).

16 квітня 2025 року Мукачівським міськрайонним судом копію судового наказу разом з доданими до неї документами було направлено на поштову адресу боржника ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (а.с.15). Зазначена адреса є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , що підтверджується відповіддю на запит, яка надана відділом ЦНАПу Мукачівської міської ради та міститься у матеріалах справи (а.с.13).

Надіслані на адресу боржника копія судового наказу разом з доданими до неї документами, повернулися до суду першої інстанції 30.04.2025 з відміткою АТ «Укрпошта» від 28.04.2025 про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.16).

Відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 272 цього Кодексу, якою встановлено порядок вручення судового рішення.

Згідно п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що судом належним чином виконано вимоги процесуального закону, яким визначено порядок вручення копії судового наказу, у зв`язку з чим судовий наказ вважається вручений ОСОБА_1 28.04.2025 (а.с. 16), тому строк подання заяви про скасування судового наказу закінчився 14 травня 2025 року.

Із заявою про скасування судового наказу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, звернувся до суду першої інстанції, через систему «Електронний суд» – 08 вересня 2025 року.

Твердження апелянта про те, що він фактично з 18.10.2022 проживає закордоном, самі по собі не дають підстав для поновлення строку на подання заяви про скасування судового наказу, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк.

Так у заяві про скасування судового наказу скаржником зазначено, що в період з 08.07.2025 по 11.07.2025 приватним виконавцем Зейканом В.Л. були здійсненні виконавчі дії на виконання судового наказу, зокрема 10.07.2025 та 11.07.2025 стягнуто кошти з пенсійного рахунку боржника.

Таким чином боржник ОСОБА_1 , будучи обізнаним про стягнення коштів, не виявив належної обачності та звернувся за правничою допомогою лише через місяць після отримання інформації про виконання судового наказу. Відсутність обґрунтування причин такого зволікання вказує на те, що строк був пропущений виключно через суб`єктивні чинники, що, згідно з процесуальним законом, не є підставою для його поновлення

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку для подання заяви про скасування судового наказу та повернення заяви про скасування судового наказу заявнику.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди з ухвалою місцевого суду та переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку, та не можуть бути підставою для її скасування.

З врахуванням наведеного апеляційну скаргу, відповідно до ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баняс Володимир Володимирович, залишити без задоволення.

Ухвалу Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 лютого 2026 року.

Головуючий:

Судді: