Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №686/30932/25 — Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/30932/25

Провадження № 2/686/1231/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

11.02.2026 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді – Стефанишина С.Л.,

при секретарі судового засідання – Демяновій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У жовтні 2025 року позивач ТОВ «Новий колектор» звернувся до суду із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що 19.11.2020 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір (оферти) №19.11.2020-010001016 шляхом підписання Заявки, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 5000,00 гривень з первинним строком кредитування 14 календарних днів з дати отримання за процентною ставкою Економ/Стандарт.

Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом первинного та пролонгованого строків.

Ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується після/в період закінчення первинного та пролонгованого строків.

Згідно з п. 1.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.2. встановлено, що кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Позичальник свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 22.10.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 15000,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 10000,00 грн.

04.02.2022 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» було укладено Договір факторингу №040222-3.

Відповідно до п. 5.1.1 зазначеного Договору факторингу Фактор має право набувати право вимоги до Боржника на всі суми, відступлені йому Клієнтом, згідно цього договору.

Згідно з п.п.2.4., 2.5. зазначеного Договору факторингу, Сторони домовилися, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Додаток 1). Пiсля пiдписання Актy приймання-передачi Перелiку до Фактора переходять вci права та обов`язки Клiєнта, як сторони, якi виникли на пiдставi Кредитного договору в обсязi i на умовах, що iснують на момент укладення цього Договору.

На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №19.11.2020-010001016 від 19.11.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється відповідач.

Позивачем на адресу відповідача було направлено Повідомлення про відступлення права вимоги за Договором факторингу № 040222-3 від 04.02.2022 року.

Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе кредитні зобов`язання, позивач просить суд стягнути з останнього на його користь заборгованість за кредитним договором №19.11.2020-010001016 від 19.11.2020 року на загальну суму 15 000,00 грн. та судові витрати у сумі 2422,40 грн.

Ухвалою суду від 19.11.2025 року відкрито провадження та справу призначено у спрощеному провадженні до судового розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві клопотав про розгляд справи без його участі, не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки до суду не повідомив, відзив на позов не надіслав.

За таких обставин в порядку ст. 280 ЦПК України, оскільки проти цього не заперечував представник позивача, судом прийнято рішення про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 19.11.2020 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферта) № 19.11.2020-010001016 шляхом підписання Заявки.

Строк на який надається кредит - 14 календарних днів з дати надання («первинний строк»), графік платежів при обранні первинного строку: сума кредиту у розмірі 5000 грн та проценти у розмірі 1400 грн сплачуються до 03.12.2020 року. Фіксована процентна ставка «Економ» - 2 % за (один) день/днів користування кредитом, застосовується протягом первинного та пролонгованого строків. Фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5 % за 1 (один) день/днів користування кредитом, застосовується після/в період закінчення первинного або пролонгованого строків.

04.02.2022 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» було укладено договір факторингу № 040222-3, згідно з яким ТОВ «Новий Колектор» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_1 на всі суми, відступлені йому ТОВ «Споживчий Центр».

На виконання умов договору укладено реєстр прав вимоги № 1, згідно з яким відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором від 19.11.2020 року № 19.11.2020-010001016 на залишок основної суми кредиту 5000 грн. та відсотків 10000 грн. щодо боржника ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором про надання кредиту від 19.11.2020 року № 19.11.2020-010001016 не виконав, внаслідок чого станом на 22.10.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 15000,00 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту 5000,00 грн.; заборгованість за відсотками 10000,00 грн.

Згідност. 1081 ЦК Україниклієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідност. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1ст. 1078 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина першастатті 627 ЦК України).

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина другастатті 639 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина першастатті 1055 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Згідно ізстаттею 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормоюстатті 639 ЦК Українипередбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

З кредитного договору (оферти) № 19.11.2020-010001016 від 19.11.2020 року, укладеного між ТзОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Кредитор, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення коштів за кредитним договором не виконав.

Оскільки відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 5000 грн. шляхом перерахування суми кредиту на банківську картку, вказану ним, суд дійшов висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі - 5000 грн. на користь ТзОВ «Новий колектор».

Щодо позовних вимог ТзОВ «Новий колектор» в частині стягнення відсотків за договором позики, суд виходить з наступного.

Як зазначено у висновках, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа N 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наведений підхід до вирішення спорів у подібних відносинах підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року (справа N 910/4518/16), де викладені такі правові висновки.

"78. Поняття "користування кредитом", яким послуговуються скаржники, є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі N 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другоїстатті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другоїстатті 625 ЦК Україниборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

79. Підстав відступити від указаних вище правових висновків немає.

80. Отже, "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.

91. Отже, припис абзацу другого частини першоїстатті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другоюстатті 1050 ЦК України.

103. Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно достатті 625 ЦК Україниу розмірі, встановленому законом або договором.

108. Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі N 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі N 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає.

113. Устатті 627 ЦК Українизазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимогЦК Українита інших актів цивільного законодавства.

114. Тому сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

115. Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставістатті 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд (пункт 107 цієї постанови).

122. Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

128. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другоюстатті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

За умовами пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) строк на який надається кредит встановлюється в заявці, яка є невід`ємною частиною цієї оферти. У заявці зазначено первинний строк на який надається кредит 14 календарних днів, графік платежів : сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом 1400 грн. до 03.12.2020.

Разом з тим, абз. 10 заявки. викладені умови, щодо пролонгації строку користування кредитом шляхом сплати процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів, вказаних в цьому абзаці. Кількість пролонгацій не обмежена, однак право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів досягне максимального розміру.

Згідно підтвердження укладення кредитного договору № 19.11.2020-010001016 від 19.11.2020 первинний строк, на який надається кредит становить 14 календарних днів. Якщо позичальник на скористався правом на пролонгацію/наступну пролонгацію, після закінчення первинного/пролонгованого строку нараховуються проценти до дати досягнення процентами максимального розміру або до дати, коли позичальник скористається правом на пролонгацію, сплативши проценти за весь попередній строк користування кредитом, залежно від дати, яка настане раніше.

Графік платежів при обранні первинного строку: сума кредиту 5000 грн., сума процентів за користування кредитом 1400 грн. до 03.12.2020.

Графік платежів при прологанції сума кредиту у розмірі 5000 грн. та проценти, розраховані відповідно до зазначених умов сплачуються в останній день пролонгованого строку.

Графік платежів при необранні первинного строку та відсутності пролонгації сума кредиту в розмірі 5000 грн. та проценти розраховані відповідно до вищещаначених умов сплачуються в останній день максимального строку, на який надається кредит.

Аналізуючи наведені умови договору щодо строку, на який видається кредит, порядку нарахування процентів, суд приходить до висновку, що у договорі відсутні чіткі і зрозумілі для споживача умови про право кредитодавця нараховувати проценти за фактичне правомірне користування коштами після закінчення строку дії договору.

Адже, в заявці визначений строк повернення кредиту 14 днів з моменту отримання кредиту, нараховані проценти підлягають обов`язковій сплаті на 14 день з моменту отримання кредиту, тоді як зміст заявки вказує на продовження строку кредитування до невизначеної дати.

Отже, слід виходити з того, що сторони не узгодили належним чином відповідальність за прострочення грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України у виді сплати процентів за неправомірне користування кредитом.

Враховуючи, що відповідач кредит наданий йому у розмірі 5000 грн. не повернув, з останнього підлягають стягненню відсотки у розмірі 1400 грн., які узгоджені та нараховані йому на 14 день з моменту отримання кредиту.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Новий колектор» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 19.11.2020 року у розмірі 6400 грн., з яких 5000 грн. сума боргу за тілом кредиту та 1400 грн. проценти за користування кредитом в межах строку кредитування (14 днів з моменту отримання кредиту).

Відповідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати підлягають стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених вимог у розмірі 1033,56 грн. (6400/15000*2422,40).

Керуючись ст. ст. 526, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 136, 137, 141, 206, 263-265, 274 ЦПК України, суд –

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий колектор» (код ЄДРПОУ: 43170298, адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601) заборгованість за кредитним договором №19.11.2020-010001016 від 19.11.2020 року у сумі 6400,00 грн., а також судовий збір у сумі 1033,56 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду складено 11.02.2026 року.

Суддя Сергій Стефанишин