Рішення від 09 лютого 2026 р. у справі №473/3/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/3/26

РІШЕННЯ

іменем України

"10" лютого 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої - судді Ротар М.М., за участі секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

встановив:

02 січня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор” (далі - ТОВ “Фінансова компанія “Абекор”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у загальному розмірі 48 026,62 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Фінансова компанія “Абекор”, був укладений кредитний договір №2001686, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 27 100 грн., строком на 78 днів, а остання зобов`язалася повернути дані кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Заборгованість відповідача за кредитним договором №2001686 від 01.08.2025 року становить 48 026,62 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 27 100 грн.; заборгованість за процентами 20 926,62 грн..

Відповідач зобов`язання за вищевказаними кредитним договором не виконала, тому позивач просив стягнути заборгованість в загальному розмірі 48 026,62 грн, судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,40 гривень та на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою судді від 05 січня 2026 року за позовною заявою відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

23 січня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого просила зменшити розмір заборгованості за відсотками в зв`язку з її тяжким матеріальним становищем та наявність на її утримання двох неповнолітніх дітей.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, справу просила розглядати без її участі, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, від неї надійшло клопотання про розгляд справи без її особистої участі, відмовити у задоволенні позовних вимог у частині нарахованих відсотків або зменшити їх розмір.

Враховуючи неявку в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 01.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Фінансова компанія “Абекор”, був укладений кредитний договір №2001686, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 27 100 грн., строком на 78 днів, а остання зобов`язалася повернути дані кредитні кошти, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Базова процентна ставка 0,9900% в день що застосовується протягом першого періоду користування кредитом, основна процентна ставка 0,99 % в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом.

ТОВ “Фінансова компанія “Абекор” умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на суму 27 100 грн., що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 12.12.2025 року про успішну операцію сума 27 100 грн., дата прийняття 01.08.2025 року, номер картки НОМЕР_1 (зазначена в договорі №2001686 від 01.08.2025 року) та квитанцією до платіжної інструкції №20301-1363-247067405 від 01.08.2025 року.

Також факт перерахування коштів підтверджується відповіддю на запит АТ «ПУМБ» відповідно до якої повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 та надано інформацію по рахунку за період з 01.08.2025 р. по 02.08.2025 р. про надходження грошових коштів у сумі 27 100 гривень через сервіс іншого банку 01.08.2025 року.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №2001686 від 01.08.2025 року належним чином не виконала, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість, яка відповідно до здійсненого ТОВ “Фінансова компанія “Абекор” розрахунку складає 48 026,62 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту 27 100 грн.; заборгованість за процентами 20 926,62 грн.

За змістом ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексуУкраїни визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. (ч.2 ст.639 ЦК України).

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму (Постанова першої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 16.12.2020 р. у справі №561/77/19).

Аналізуючи порядок укладення договору у цій справі суд враховує, що договір був підписаний відповідачем аналогом електронного цифрового підпису у формі одноразового ідентифікатора, тобто укладення між сторонами правочину підтверджено належними та допустимими доказами.

Таким чином, у відповідача в силу наведених вище умов укладеному ним договору та положень чинного законодавства, існує обов`язок щодо повернення коштів, взятих ним у кредит.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що 01.08.2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ “Фінансова компанія “Абекор”, був укладений кредитний договір №2001686.

З матеріалів справи вбачається, що кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання шляхом перерахування позичальнику кредиту на її особисту банківську картку, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Денна процента ставка за договором розрахована згідно ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», виходячи з умов кредитного договору.

Відповідачем не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 48 026,62 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З платіжної інструкції № 2179 від 05.12.2025 року встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2 422,40 грн.

За такого, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2 422,40 грн..

Щодо витрат, понесених позивачем на сплату послуг оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» в розмірі 130,50 грн, то суд зазначає про таке.

За змістом ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункт 4 частини третьоїстатті 133 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

З врахуванням наведеного, витрати позивача на оплату поштових відправлень підлягають стягненню з відповідача у випадку, якщо їх понесення пов`язане з розглядом справи.

Означений висновок суду узгоджується з правовим висновком щодо застосування положень п. 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України, що викладений у додатковій постанові Верховного Суду від 18.09.2023 в справі № 759/5806/20 (провадження №61-300ск23).

Беручи до уваги, що витрати позивача на сплату поштового відправлення копії позовної заяви з додатками (а.с.23, 34) є такими, що пов`язані з розглядом справи, тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на поштове відправлення в сумі 130,50 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., то в цій частині суд виходить з наступного.

Дійсно, відповідно до вимог ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України суд в залежності від результату розгляду справи зобов`язаний розподілити між сторонами витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 22122025 від 22.12.2025 року, укладеного між ТОВ “Фінансова компанія “Абекор” та Адвокатським бюро «НАТАЛІЇ ПУХИ», Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.12.2025 року відповідно до якого сума наданих послуг відповідно до договору складає 10 000 грн., рахунок №2001686 від 23.12.2025 року на суму 10 000 грн..

Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором. Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.

Отже, зважаючи на категорію даної справи, яка є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданих послуг, складності справи, а тому (з урахуванням розміру задоволених позовних вимог) дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265,280-282,289 ЦПК України, суд

ухвалив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор” заборгованість за кредитним договором №2001686 від 01.08.2025 року в загальному розмірі 48 026,62 грн, до складу якої входить заборгованість за тілом кредиту 27 100 грн, заборгованість за відсотками 20 926,62 грн, а також судові витрати по справі з оплати судового збору та витрат повязаних з поштовими відправленнями в розмірі 2552,90 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Абекор”, (ЄДРПОУ: 39287145 Адреса: 04080, м. Київ, Подільський район, вул. Костянтинівська, будинок 75, приміщення 601А).

Відповідач: ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання АДРЕСА_1 .

Суддя: М.М. Ротар