Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №127/39071/25 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/39071/25

Провадження № 2/127/9282/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2026 року Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого судді Ан О.В.

за участю секретаря Поляруш І.О.,

розглянув у судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається та додаткових витрат зі сплати за навчання,

УСТАНОВИВ:

У грудні 2025 до суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 , яка просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , який продовжує навчання - розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) батька, починаючи з моменту подання позову і до закінчення навчання, але не більш як до досягнення дитиною 23-х років, також просить стягнути з відповідача на свою користь 1/2 частину витрат за навчання, згідно договору про надання освітніх послуг, у сумі 36000 грн. Мотивувала позовні вимоги тим, що сторони є батьками повнолітнього сина, який є студентом другому курсі ВНАУ. Кошти необхідні для оплати за навчання також для придбання навчального матеріалу, харчування. Син перебуває на повному забезпеченні позивачки, відповідач у добровільному порядку забезпечувати сина відмовляється, це і стало причиною звернення з позовом до суду.

Ухвалою суду від 16.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Сторона позивача до суду не з`явилися, представник позивача адвокат Несса О.О. надала заяву у якій позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити із підстав наведених у ньому, розгляд справи здійснити у її відсутність.

Відповідач у судове засідання не з`явився, суду надав заяву згідно якої просив справу розглянути у його відсутність, позовні вимоги визнав.

Третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 до суду не з`явився, надав заяву у якій позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Суд дослідивши надані сторонами докази установив, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками повнолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.02.2011 року шлюб між сторонами розірвано.

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживають спільно за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 навчається на факультеті обліку, фінансів та аудиту Вінницького національного аграрного університету, ІV – го рівня акредитації, на третьому курсі для здобуття ступеня «Бакалавр» денної контрактної форми навчання, термін навчання на бакалавраті з 01.09.2023 по червень 2027. У зв`язку з цим позивач несе витрати з оплати послуг з надання освітніх послуг синові.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2025 з відповідача стягуються на користь позивачки аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки від доходу відповідача.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Згідно ст. 128 КЗпП України , при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові. При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

З урахуванням рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14.01.2025 року , яким з ОСОБА_2 в розпорядження ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини доходу на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; суд вважає, що визнання позову відповідачем суперечить вимогам законодавства в частині розміру відрахувань зі заробітної плати щодо стягнення додаткових витрат на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 . Тому суд не приймає визнання позову відповідачем і продовжує розгляд справи.

Відповідно до ст. 199 Сімейного кодексу України (далі Кодексу) якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно із ст. 200 Кодексу суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Визначаючись щодо розміру аліментів на утримання повнолітнього сина враховано, що син проживає разом із матір`ю, звичайні потреби дитини, визнання позову відповідачем, рівність обов`язку батьків в утриманні доньки, відсутності обставин за яких слід було би зменшити розмір аліментів, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у частині стягнення аліментів та стягнення з відповідача у розпорядження позивачки аліменти на утримання сина у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів.

З урахуванням стягнення аліментів на неповнолітню дочку і стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, що продовжує навчання розмір стягнення буде складати половину заробітку відповідача ( 1/4 + 1/4= 1/2). Інші стягнення будуть суперечити вимогам ст. 126 КЗпП України.

Згідно ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Отже, виходячи з аналізу ст. 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , а отже останній досяг повноліття та втратив статус дитини. Тому ОСОБА_1 втратила право на стягнення додаткових витрат на утримання сина ОСОБА_3 .

Коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 766/12242/16-ц (провадження № 61-35731св18).

Отже, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки додаткових витрат на навчання повнолітнього сина слід відмовити з огляду на те, що обов`язок батьків брати участь у додаткових витратах на повнолітніх дітей не передбачений нормами Глави 16 СК України.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України за вимогу про стягнення аліментів з відповідача на користь держави належить стягнути 1211,20 грн судового збору, так як позивач була звільнена від його сплати.

Судові витрати позивачки за вимогу про стягнення додаткових витрат зі сплати за навчання суд залишає за позивачкою.

Суд відмовляє у стягненні витрат на правничу допомогу з огляду на недоведеність понесення таких витрат позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 12, 13, 79, 81, 89, 141, 206, 244, 263, 273, 280, 430 ЦПК України суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка навчається та додаткових витрат зі сплати за навчання задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 у розпорядження ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 (однієї чверті) заробітку (доходу) батька, починаючи стягнення з 12.12.2025 і до закінчення навчання, але не більш як до досягнення дитиною 23-х років.

Стягнути з ОСОБА_2 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору в дохід держави.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

3-я особа на стороні позивача ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено 05.02.2026

Суддя: