Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №146/1132/21 — Томашпільський районний суд Вінницької області

Справа № 146/1132/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2026 р. селище Томашпіль Вінницької області

Томашпільський районний суд Вінницької області в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Томашпільського відділу Тульчинської окружної прокуратури ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12021025200000080 від 12 серпня 2021 року на підставі обвинувального акта по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Писарівка, Ямпільського району, Вінницької області, українця, громадянина України, на утриманні неповнолітніх дітей немає, освіта неповна середня, учасника АТО, неодруженого, потерпілим внаслідок аварії на ЧАЕС, депутатом, особою з інвалідністю та не являється, одруженого, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.125 КК України

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.

12 серпня 2021 року біля 08 години 00 хвилин ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: вул. Колгоспна, с.Комаргород, Тульчинського району Вінницької області, вступив у словесну суперечку із ОСОБА_5 .

У ході суперечки ОСОБА_4 , на ґрунті особистої неприязні, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс один удар своєю головою в обличчя ОСОБА_5 , чим завдав останньому тілесні ушкодження у вигляді рани і синця обличчя, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

За вказані суспільно небезпечні винні діяння ОСОБА_4 визнається судом винуватим, його діяння суд кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, і вважає, як і інші учасники судового процесу за можливе при дослідженні доказів по справі обмежитись його допитом.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З`ясувавши розуміння учасниками процесу змісту обставин, які не будуть досліджуватись, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, впевнившись у добровільності та істинності їх позиції, суд вважає обсяг доказів, що підлягають дослідженню, визначити допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , а також оглядом характеризуючих даних щодо особи обвинуваченого, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються.

По суті пред`явленого обвинувачення обвинувачений ОСОБА_4 суду пояснив наступне: літом в серпні 2021 року він був у гостях у свого друга гр. ОСОБА_6 в с.Комаргород. Там же був гр. ОСОБА_5 . Вони сиділи та випивали. Далі він залишився там спати. При собі в нього в кишені в штанах були грошові кошти в розмірі до двох тисяч гривень. Коли він лягав спати ОСОБА_5 вже не було. Коли ОСОБА_4 прокинувся грошей вже не було. ОСОБА_5 теж не було. Його товариш ОСОБА_7 , який не вміє розмовляти показав зранку, що гроші взяв ОСОБА_5 . Далі зранку ОСОБА_5 повернувся, однак казав, що грошей він не брав. Оскільки більше нікого не було, то ОСОБА_4 вирішив, що гроші взяв потерпілий та між ним та потерпілим виникла суперечка в ході якої він наніс потерпілому один удар своєю головою в область скроні.

Покази ОСОБА_4 є послідовними, логічними і не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позицій.

Потерпілий ОСОБА_5 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28.01.2022 року помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заслухавши пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що винність ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення доведена і його дії вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Мотиви призначення покарання.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

З врахуванням роз`яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Пом`якшуючою обставиною, згідно ст.66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обтяжуючих обставин, згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, особу обвинуваченого, який повністю визнав вину, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання старостинський округ компрометуючими матеріалами відносно обвинуваченого не володіє, та приходить до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе при призначенні йому покарання у виді обмеження волі.

Витрати у кримінальному провадженні та речові докази відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Підстав для застосування запобіжних заходів, передбачених ст.ст. 176, 177 КПК України суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.368-374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили – не обирати.

В умовах дії воєнного стану відповідно до ч.15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Згідно ст.ст. 376, 392, 393, 395, 532 КПК України, вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Томашпільський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той самий строк з моменту отримання копії вироку.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1