Рішення від 10 лютого 2026 р. у справі №608/286/26 — Чортківський районний суд Тернопільської області

копія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2026 року Справа № 608/286/26

Номер провадження2-а/608/66/2026

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі :

головуючої судді Коломієць Н. З.

з участю секретаря Смаглій О. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові в письмовому провадженні справу адміністративного судочинства за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №R186127 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 листопада 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мищишин І. звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про скасування постанови №R186127 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 листопада 2025 року. В позові вказала, що постановою №R186127 від 08 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до даної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформаційної системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

ОСОБА_1 вважає оскаржувану постанову неправомірною через недотримання вимог чинного законодавства та недостатність доказів вчиненого правопорушення, оскільки, оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначає, що з його військово-облікового документа із застосунку Резерв+ вбачається, що він уточнив свої дані 23.09.2025, являється військовозобов`язаним, перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Гусятин), дата ВЛК – 10.11.2025 та має відстрочку від мобілізації до 02.02.2026 на підставі п.3 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (батько трьох дітей віком до 18 років).

05.11.2025 в електронному кабінеті призовника «Резерв+» ОСОБА_1 отримав електронне направлення для проходження ВЛК. Протягом п`яти днів, а саме 10.11.2025 ОСОБА_1 прошов ВЛК.

20.01.2026 в мобільному застосунку «Дія» ОСОБА_1 отримав повідомлення про відкрите виконавче провадження щодо накладення на нього штрафу постановою ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однак, жодної повістки, повідомлення ні від ІНФОРМАЦІЯ_2 , ні від ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не отримував. Натомість, ІНФОРМАЦІЯ_3 посилається на п. 2 розділу ІІ Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист», де, зокрема, вказано наступне: «Установити, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання на правлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду».

Отже, умовою застосування до особи п. 2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист» є те, що особа була визнана обмежено придатною до військової служби, що у свою чергу не підлягає застосуванню до ОСОБА_1 , оскільки він таким не визнавався, при цьому перебуває на військовому обліку та має відстрочку як багатодітний батько, а відтак у нього не було обов`язку проходити медичний огляд та самостійно звертатися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Представник позивача просить поновити строк звернення до суду, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 08 листопада 2025 року №№R186127, провадження у даній справі закрити.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким просить у позові ОСОБА_1 відмовити.

В відзиві зазначено, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач самостійно подав заяву через електронний кабінет військовозобов`язаного в додатку "Резерв+" про визнання вчинення правопорушення, згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за його відсутності 07.11.2025.

Керівником ІНФОРМАЦІЯ_2 в межах повноважень розглянуто справу про адміністративне правопорушення та встановлено, що позивач не пройшов повторний медичний огляд, як це встановлено вимогами до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист», чим допустив порушення правил військового обліку та законодавства України про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме: не пройшов/відмовився від проходження ВЛК.

Таким чином, постанова № R186127 від 08.11.2025 винесена на законних підставах та не підлягає скасуванню.

Представник позивача – адвокат Мищишин І. Я. в судове засідання не з`явилася, подала письмову заяву, в якій просить розгляд справи проводити без її та позивача участі, позовні вимоги підтримує повністю, просить задоволити

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явився, у відзиві на позов просив розгляд справи проводити у його відсутності. У задоволенні позову відмовити.

Оскільки, всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України.

Розгляд справи проводиться за правилами письмового провадження, що передбачено ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши позовну заяву та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких мотивів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Судом встановлено, що постановою №R186127 від 08 листопада 2025 року про адміністративне правопорушення, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до даної постанови, за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформаційної системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Також, з досліджених в судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що на виконання оскаржуваної постанови 20 січня 2026 року старшим державним виконавцем Гусятинського відділу державної виконавчої служби у Чортківському районі Тернопільської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Романцовою О. О. відкрито виконавче провадження № 80042246. Згідно даної постанови державним виконавцем постановлено стягнути з ОСОБА_1 штраф в розмірі 34 000 гривень в дохід держави.

Суд враховує, що статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», відповідно до частин 1-3 статті 1 якого Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з ч.8 ст.15 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» призовники, яким надійшла повістка відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на прибуття до призовної дільниці для проходження призовної комісії, зобов`язані прибути в пункт і у строк, зазначені в повістці.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Згідно п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» в Україні оголошено загальну мобілізацію.

У подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався указами Президента України, який діє на час розгляду справи.

Відповідно до абзаців 1, 3 ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Статтею 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Згідно частини 3 цієї статті - вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 235 КУпАП визначено, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно оскаржуваної постанови, ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформаційної системи Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 не пройшов ВЛК (п.2 розділу ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих законів України щодо забезпечення прав в/сл та поліцейських на соціальний захист, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Пунктом 2 Розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист», установлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Отже, суд вважає, що постанова винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 без врахування вимог ч.9 ст.38 та п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, що є грубим процесуальним порушенням.

Так, відповідно до ч.9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Тобто, за приписами наведеної вище правової норми початком відліку строку для накладення адміністративного стягнення є день виявлення адміністративного правопорушення. Вказана стаття не передбачає інших умов відліку цього строку, крім як для триваючих правопорушень.

Згідно наведеної вище оскаржуваної постанови судом встановлено, що порушення позивачем Правил військового обліку полягає в тому, що він не пройшов військово-лікарську комісію, яку мав би пройти, згідно Закону, до 05 червня 2025 року.

ОСОБА_1 не відноситься до осіб, визнаних обмежено придатними до військової служби, як того вимагає України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців поліцейських на соціальний захист», а тому не мав обов`язку до 5 червня 2025 року проходити повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.

Разом з тим, суд зазначає, що вчиненим адміністративне правопорушення вважається з наступного дня визначеного для військовозобов`язаних для проходження ВЛК, тобто 06 червня 2025 року.

Однак, оскаржувану постанову №R186127 у справі про адміністративне правопорушення було винесено лише 08 листопада 2025 року, тобто після закінчення тримісячного строку, встановленого ч.9 ст.38 КУпАП.

Суд звертає увагу, що при застосуванні приписів частини 9 статті 38 КУпАП першочерговим є питання щодо того чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення. Якщо ж такий 3-місячний строк не закінчився, то слід з`ясувати чи не закінчився річний строк з дня вчинення порушення, що є безумовною перешкодою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, застосування річного строку передбаченого частиною 9 статті 38 КУпАП може бути актуальним в тому випадку коли з дня вчинення порушення пройшло більше 1 року, безвідносно до того чи уже закінчився чи не закінчився 3-місячний строк з дня виявлення порушення.

Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

При цьому, суд зазначає, що оскільки за приписами пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, тому не підлягають дослідженню питання щодо наявності/відсутності доказів вини особи у вчиненні порушення передбаченого ч.3 ст.210 -1 КУпАП.

Суд враховує, що відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 38, 210-1, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 139, 161, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови № R186127 від 08 листопада 2025 року.

Позов ОСОБА_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про скасування постанови №R186127 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08 листопада 2025 року, задоволити.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 листопада 2025 року № R186127 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , а провадження по справі закрити.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного судучерез Чортківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано, а разі апеляційного оскарження рішення - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Згідно з оригіналом

Суддя: /підпис/

Рішення набрало законної сили «____» ________________року.

Оригінал рішення зберігається в матеріалах справи № 608/286/26, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.

Суддя: Н. З. Коломієць

Копію рішення видано «_____»_______________року

Секретар: