Постанова від 08 лютого 2026 р. у справі №607/1590/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2026 Справа №607/1590/26 Провадження №3/607/1112/2026

провадження № 3/607/1112/2026 м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Воробель Н.П., за участю прокурора Яциків О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , працює головним спеціалістом відділу ветеранської політики Тернопільської районної державної адміністрації, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

встановила:

ОСОБА_1 , будучи звільненою з посади спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, що знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Валова, 11, та відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закону), примітки до статті 172-6 КУпАП, є суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язане з корупцією, в порушення вимог абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, а саме: 18.11.2025 о 21:09 подала на офіційний веб-сайт Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), чим вчинила адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що повністю розуміє зміст роз`яснених їй прав, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, вину у вчиненні інкримінованого їй адміністративного правопорушення не визнала. Пояснила, що у 2023 році, після звільнення з посади, вона вважала, що обов`язок подання декларації відсутній, у зв`язку з чим не звернула уваги на необхідність її подання у 2024 році. Зазначила, що в зазначений період займалася пошуком роботи, а також тривалий час не ознайомлювалася з чинним законодавством, оскільки, зі її слів, їй було не до того. Водночас повідомила, що у 2023 році нею була подана декларація при звільненні. Також зазначила, що нею створювалася чернетка декларації, однак чи була вона направлена – не пам`ятає. Звернула увагу суду на те, що їй незрозуміло, з яких підстав питання неподання декларації порушене саме тепер, після її працевлаштування, а не раніше, та висловила переконання, що такі дії мають на меті завдати шкоди її репутації. Наголосила, що неподання декларації не було умисним.

Прокурор Яциків О. у судовому засіданні подала висновок (в порядку ч. 1 ст. 250 КУпАП) у справі про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, щодо наявності у діянні ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, у якому викладено обставини вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, які аналогічні тим, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Прокурор приходить до висновку: визнати винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень.

Прокурор поданий нею висновок підтримала з підстав, наведених у ньому.

Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов такого висновку:

диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єкти декларування – особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«ґ» пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов`язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.

Згідно з п.п. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування.

Наказом начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області №218 о/с від 16.09.2019 ОСОБА_1 призначено з 17.09.2019 на посаду спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Тернопільській області.

Статтею 8 Закону України «Про державну службу» визначено, що державний службовець зобов`язаний, зокрема, дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також частина 5 статті 5 Закону України «Про державну службу» визначає, що на державних службовців поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та, відповідно, є суб`єктом декларування.

Абзацом 2 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції № 252/23 від 08.11.2023 (далі – Порядок № 252/23), визначено, що щорічна декларація – декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Відповідно до наказу начальника Головного управління в Тернопільській області №90 о/с від 28.03.2023 ОСОБА_1 звільнено із посади спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 31.03.2023.

Відтак ОСОБА_1 , будучи звільненою з спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, зобов`язана була подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), до 23:59 31.03.2024.

Водночас згідно з інформацією, яка наявна в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), лише 18.11.2025 о 21:09, оприлюднивши її на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.

Керуючись наведеними положеннями, вважаю, що вина ОСОБА_1 у вчиненому доводиться матеріалами, дослідженими у судовому засіданні, а саме:

- даними, які містяться у протоколі №7 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією від 20.01.2026,в якому зафіксовані конкретні обставини вчинення адміністративного правопорушення, а також зауваження ОСОБА_1 : «Мені винесли вирок, що я «умисно» не подала декларацію і це зазначили без судового розгляду, а також, що я не мала часу детально ознайомитись із змістом протоколу і правильністю надання відповіді»;

- копією запиту Тернопільського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України №97399-2025 від 20.12.2025;

- копією відповіді Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в тернопільській області №180-2026 від 07.01.2026 на запит;

- копією присяги державного службовця ОСОБА_1 від 23.07.2008;

- копією витягу з наказу радника Голови Національної поліції України - т.в.о. начальника ГУНП в Тернопільській області «По особовому складу» від 07.11.2015 №16 о/с про призначення на посаду;

- копією витягу з наказу начальника ГУНП в Тернопільській області «По особовому складу» від 16.09.2019 № 218 о/с про призначення на посаду;

- копією заяви ОСОБА_1 , від 02.03.2023 про звільнення з посади спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за згодою сторін;

- копією витягу з наказу начальника ГУНП в Тернопільській області «По особовому складу» від 28.03.2023 № 90 о/с про звільнення з посади;

- копією посадової інструкції державного службовця категорії «В» - спеціаліста ГУНП в Тернопільській області, затвердженої начальником ГУНП в Тернопільській області від 20.01.2020;

- інформацією про отримання 31.03.2023 ОСОБА_1 трудової книжки та копії наказу про звільнення;

- копіями попереджень про спеціальні обмеження, встановлені Законом України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією», щодо прийняття на державну службу та проходження державної служби, з якими ОСОБА_1 ознайомлена 07.05.2008 та 01.12.2009 під особистий підпис;

- копією загальних правил поведінки державного службовця, з якими ОСОБА_1 07.05.2008 ознайомлена під особистий підпис;

- копією повідомлення Національного агентства про факт неподання чи несвоєчасного подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

- скріншотом з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції щодо відсутності відомостей про ОСОБА_1 в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення;

- скріншотом з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, з якого вбачається, що 18.11.2025 о 21:09 ОСОБА_1 подала декларацію (щорічну);

- декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення), поданою ОСОБА_1 18.11.2025 о 21:09;

- листом Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК №47-10/57403-24 від 06.08.2024;

- копією листа ДВБ НПУ №362-2024 від 08.04.2024 «Про організацію виконання вказівки керівництва НПУ»;

- копією наказу Національної поліції України від 05.04.2024 №363 «Про деякі питання складання уповноваженими особами Національної поліції України протоколів про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією»;

- листом ДВБ НПУ №37605-2025 від 30.09.2025 «Про внесення змін до Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України»;

- копією наказу Національної поліції України від 23.09.2025 №1111 «Про внесення змін до Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України»;

- копією Положення про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженим наказом Національної поліції України від 09.11.2025 №83 (у редакції наказу Національної поліції України від 23.09.2025 №1111);

- письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20.01.2026, згідно з якими до 28.03.2023 вона перебувала на посаді спеціаліста відділу розрахунково-касового обслуговування управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Тернопільській області, звідки була звільнена за згодою сторін. Щодо складеного протоколу повідомляє, що вона не згідна із формулюванням, що це було зроблено «умисно», оскільки подана нею декларація була при звільненні 31.03.2023. Згідно з законом про військовий стан, станом на 2024 рік подання декларації не було обов`язковим, можливо через це вона не звернула увагу чи через людський фактор забула, оскільки пройшов рік після звільнення, а також у її доходах не відбулось суттєвих змін. Підтвердила, що на момент, коли вона працювала, була ознайомлена із вимогами Закону України «Про запобігання корупції», зокрема із ст. 45 Закону «Подання декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», проте після звільнення вона не цікавилась цим детально. Протягом року, зокрема у період з 28.03.2023 до 31.03.2024, вона перебувала на обліку в центрі зайнятості, працювала спеціалістом з пенсійних питань РСЦ МВС, інспектором в ДУЦППО, бухгалтером Білецької сільської ради;

- запитами Тернопільського управління ДВБ НПУ №4974-2026 від 20.01.2026, №4975-2026 від 20.01.2026;

- відповіддю РСЦ ГСЦ МВС в Хмельницькій, Тернопільській та Чернівецькій областях №31/34-753-2026 від 21.01.2026 на запит;

- копією відповіді Білецької сільської ради від 20.01.2026 №03-05/112 на запит.

Таким чином, зібрані по справі докази є належними та допустимими, взаємоузгодженими між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи, встановленим у судовому засіданні.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на ухилення від подання чи несвоєчасне подання декларації, керуючись при цьому особистим інтересом чи інтересами третіх осіб, або мала непрямий умисел, свідомо допускаючи наслідки у вигляді неподання або несвоєчасного подання декларації, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, викладених у абз. 9 пп. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов`язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв`язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребування відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебування (тримання) під вартою тощо.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 усні та письмові пояснення у їх сукупності з матеріалами справи, суд доходить висновку, що наведені нею обставини не спростовують наявності в її діях складу адміністративного правопорушення. Посилання на припинення обов`язковості подання декларації у період дії воєнного стану, тривалий проміжок часу після звільнення в один рік, а також відсутність істотних змін у майновому стані не підтверджують існування поважних причин, які об`єктивно унеможливлювали подання декларації у встановлений законом строк.

Водночас ОСОБА_1 у письмових поясненнях підтвердила, що під час перебування на державній службі була належним чином ознайомлена з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», зокрема щодо обов`язку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а отже усвідомлювала правову природу та значення такого обов`язку. Непоінформованість після звільнення, відсутність додаткового інтересу до законодавчих вимог або посилання на людський фактор не свідчать про відсутність вини та не спростовують наявності умислу у формі свідомого допущення наслідків неподання декларації.

Доводи ОСОБА_1 про те, що питання неподання декларації порушене саме після її працевлаштування та має на меті завдати шкоди її репутації, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підтверджені матеріалами справи. Так, згідно з установленими обставинами, датою та часом вчинення адміністративного правопорушення є 18.11.2025 о 21:09, тобто момент подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік (після звільнення). Датою виявлення адміністративного правопорушення є 20.01.2026, коли уповноваженим органом було зібрано всі необхідні докази, на підставі яких складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Отже, початок провадження у справі обумовлений моментом виявлення правопорушення, а не обставинами працевлаштування особи, у зв`язку з чим твердження про умисне завдання шкоди її репутації є безпідставними.

За таких обставин, вважаю, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, тобто несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а тому її слід притягнути до відповідальності та накласти на неї адміністративне стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення, беручи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, вважаю за доцільне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33, 40-1, 172-6 ч. 1, 221, 276, 277, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

постановила:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев`яносто) гривень, який стягнути в дохід держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 стягується подвійний штраф в розмірі ста сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2380,00 грн (дві тисячі триста вісімдесят гривень 00 копійок) в дохід держави та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом звернення до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 Кодексу України про адміністративні правопорушення перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду апеляційним судом.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

СуддяН. П. Воробель