Вирок від 09 лютого 2026 р. у справі №607/22555/25 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2026 Справа №607/22555/25 Провадження №1-кп/607/644/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі кримінальне провадження №12025216060000138 від 01.10.2025 щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, громадянин України, місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працевлаштований, неодружений, раніше не судимий,

який обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого – адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілого ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

встановив:

28.09.2025 приблизно о 17:00 у ОСОБА_4 , який перебував на стадіоні у с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, в ході словесного конфлікту виник протиправний умисел на спричинення тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_4 28.09.2025 приблизно о 17:00, перебуваючи на стадіоні, що у с. Настасів Тернопільського району Тернопільської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, підбіг до ОСОБА_7 та завдав кулаком правої руки один удар в ділянку правої скроні ОСОБА_7 .

В результаті протиправних дій ОСОБА_9 потерпілому ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді садна правої виличної ділянки, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні, визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

По суті провадження обвинувачений пояснив, що подія відбулася під час футбольного матчу, точну дату якого він не пам`ятає, у період, коли перебував у стані емоційного напруження через особисті сімейні обставини. Підтвердив, що подія відбулася на стадіоні в с. Настасів. Також зазначив, що перед цим посварився з другом, після чого перебував у стані стресу та, не стримавши емоцій, зірвав агресію на невинній особі. З його слів, він побачив штовханину. У цей момент він сплутав потерпілого ОСОБА_10 з іншим хлопцем, який завдав ударів ногами в груди його однокоманднику. Обвинувачений пояснив, що бачив лише голову особи, яка відходила, та помилково вирішив, що це був той хлопець, який наносив удари однокоманднику. Діючи автоматично, підбіг до потерпілого та наніс йому удар.

На запитання прокурора обвинувачений повідомив, що чітко не бачив особу, якій наносив тілесні ушкодження, оскільки вона була одягнена у темно-сіру футбольну форму команди-суперника. Визнав, що удар було нанесено умисно, однак зазначив, що мав намір завдати його іншій особі, а не потерпілому ОСОБА_10 . Не може пояснити, як саме сталася ця помилка. Зазначив, що зі слів друга дізнався, що нібито вдарив потерпілого долонею, проте згодом, переглянувши відеозапис, побачив, що удар був нанесений не долонею. Удар, за його словами, було нанесено нижче голови, у праву сторону, нижче скроні, після чого потерпілий, ймовірно, впав. Після події обвинуваченому зателефонував дядько, після чого він залишив місце події. Зі слів обвинуваченого, з його боку вживалися заходи до примирення з потерпілим. Зокрема, розмовляв по телефону з батьком потерпілого, однак розмова спочатку була агресивною. Надалі дядько обвинуваченого контактував з батьком потерпілого, внаслідок чого сторони намагалися досягти домовленості. Обвинувачений зазначив, що пропонував оплатити лікування потерпілого та передав відповідну грошову суму, однак йому повідомили, що ці кошти є недостатніми. При цьому він стверджує, що передана сума була більшою за фактичні витрати на лікування. Пізніше йому стало відомо про характер тілесних ушкоджень, яких зазнав потерпілий.

На запитання представника потерпілого обвинувачений повідомив, що пропонувалася компенсація у розмірі 500 доларів, яку тітка обвинуваченого пропонувала батькам потерпілого під час особистої зустрічі. Сам обвинувачений участі в цій зустрічі не брав, оскільки, за його словами, йому погрожували. Також зазначив, що того ж вечора зателефонував батькові потерпілого, вибачився та повідомив про визнання своєї вини, на що отримав відповідь, що спочатку з ним «розберуться за вчинене», а вже потім – щодо грошових питань.

Потерпілий надав показання про те, що подія сталася в с. Настасів під час футбольного матчу. Між гравцем його команди та гравцем команди-суперника, у складі якої грав обвинувачений, виник конфлікт. Зі слів потерпілого, його товариш здійснив підкат, після чого між гравцями розпочалася штовханина. Потерпілий зазначив, що обвинуваченого під час виникнення конфлікту він не бачив. Маючи намір захистити свого товариша, він підійшов до учасників конфлікту з метою його припинення, однак у цей момент втратив свідомість. Хто саме завдавав йому тілесних ушкоджень, потерпілий не бачив. Пояснив, що під час нанесення тілесних ушкоджень він нічого не відчував, натомість після того, як прийшов до тями, відчув сильний головний біль. Видимих тілесних ушкоджень не було. Зі слів лікарів йому було повідомлено про наявність струсу головного мозку. Також зазначив, що удар було завдано з правої сторони. Після отримання тілесних ушкоджень його однокомандники перенесли його до буса, після чого доставили до лікарні. Спочатку його привезли до однієї лікарні, однак там його не прийняли у зв`язку з тим, що заклад був для дорослих, після чого його доставили до дитячої лікарні. У подальшому його було обстежено та госпіталізовано. Потерпілий зазначив, що після заподіяння йому тілесних ушкоджень він жодного разу не бачив обвинуваченого. Єдиний раз він бачив тітку обвинуваченого, з якою зустрівся біля університету з метою примирення. Під час перебування потерпілого в лікарні обвинувачений до нього не приходив та не телефонував. Щодо міри та виду покарання потерпілий просив призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог закону. Повідомив, що шкода йому не відшкодована. Заявлений цивільний позов підтримує.

Прокурор у судових дебатах просила визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді 100 годин громадських робіт.

У судових дебатах потерпілий, його представник та законний представник підтримали позицію прокурора.

Обвинувачений у судових дебатах погодився з позицією прокурора, а в останньому слові просив вибачення, розкаявся та запевнив, що більше такого не повториться.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Доводи обвинуваченого про фактичну помилку в особі потерпілого, за встановлених обставин даного кримінального правопорушення, не впливають не кваліфікацію його дій щодо потерпілого ОСОБА_7 .

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог статей 65-67 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є кримінальним проступком; відсутність обставин, які б обтяжували покарання; конкретні обставини кримінального провадження, зокрема те, що обвинувачений визнав вину та відмовився від дослідження доказів, зібраних на досудовому слідстві; позицію сторін щодо покарання; обставину, яка пом`якшує покарання – щире каяття; відомості про особу обвинуваченого – молодого віку, раніше не судимий, не працевлаштований, на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога КНП ВСР «ТЦРЛ» не перебуває, під динамічним спостереженням в КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР не перебуває, за медичною допомогою до лікаря-психіатра поліклініки КНП «ТОКПЛ» ТОР не звертався; з боку Настасівського старостинського округу зауважень до нього за час проживання за зареєстрованим місцем проживання не було, а тому суд вважає за необхідне із альтернативних покарань, передбачених санкцією статті обвинувачення, призначити ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України (з врахуванням вимог ч. 2 ст. 56 КК України).

Таке покарання суд вважає необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

27.11.2025 представник потерпілого ОСОБА_6 пред`явила цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням, в розмірі 50 000,00 грн.

Позов обґрунтований тим, що: ОСОБА_7 звернувся до КНП «Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня» з травмою голови, короткочасною втратою свідомості. Встановлено діагноз: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Забій щічної ділянки справа. Розтягнення зв`язок правого скронево-нижнощелепного суглобу. Рекомендовано нагляд невролога, домашній режим на 1 тиждень, звільнення від фізкультури на 2 місяці. У зв`язку із погіршенням стану здоров`я неповнолітній потерпілий ОСОБА_7 звернувся за медичною допомогою до КНП «Лановецький міський центр первинної медико-санітарної допомоги», про що надано відповідь на адвокатський запит №130 від 05.11.2025, а також йому сформовано направлення на повторний огляд дитячого невролога. Звертає увагу, що неповнолітній ОСОБА_7 навчається у Тернопільському академічному ліцеї «Генезис» - спортивному ліцеї, у якому проводяться щоденні тренування по футболу. Потерпілий бере участь у чемпіонатах та змаганнях, що підтверджується довідкою від 20.10.2025. Також ОСОБА_7 є вихованцем футбольної секції ДЮСК «Чемпіон плюс», що підтверджується довідкою від 24.10.2025, та бере участь у першій лізі чемпіонату області серед юнаків. Крім того, ОСОБА_7 є вихованцем футбольного клубу «Сила віри» – однієї із релігійних громад нашої області, що підтверджується довідкою від 23.10.2025. Зважаючи на те, що потерпілий ОСОБА_7 навчається у спортивному ліцеї та професійно відвідує футбольні секції, він вкрай болюче переносить те, що йому заборонено відвідувати ці спортивні гуртки 2 місяці. Такими неправомірними суспільно небезпечними діями обвинуваченого ОСОБА_4 завдано неповнолітньому потерпілому немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючої події, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; важкість виконання повсякденних обов`язків, фіксованість уваги на проблемі одужання та реабілітації, переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності, побоювання щодо майбутнього стану здоров`я. Наявність моральної шкоди обґрунтовується: фізичним болем та стражданнями, яких потерпілий зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, хвилюваннями у зв`язку з необхідністю перелаштовувати налагоджений ритм життя, емоційним дискомфортом, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за своє здоров`я та життя.

На підтвердження викладеного представником потерпілого до цивільного позову долучено відповідні документи.

Представник потерпілого у судових дебатах цивільний позов підтримала.

Обвинувачений пред`явлений йому цивільний позов не визнав.

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 127 КПК України).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При вирішенні питання про відшкодування ОСОБА_7 моральної шкоди, суд враховує доводи представника потерпілого, характер вчиненого ОСОБА_4 кримінального проступку, і вважає, що його діями потерпілому безперечно спричинено моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях, яких він зазнав у зв`язку із заподіянням йому тілесних ушкоджень, пережитому стресі, фізичному болю, а також змінах у повсякденному житті та навчанні.

Враховуючи викладені обставини, з огляду на засади розумності і справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого в користь потерпілого 50 000 грн компенсації моральної шкоди.

Керуючись наведеним, а також ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді громадських робіт строком 60 (шістдесят) годин.

Цивільний позов ОСОБА_7 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_6 , до ОСОБА_4 про стягнення моральної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального проступку.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуюча суддяОСОБА_1