Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №606/749/25 — Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/749/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2026 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 62024140140000309 від 17.10.2024 про обвинувачення:

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малів Теребовлянського району Тернопільської області, водій – електрик відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, неодружений, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 ;

-- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України,

-- за участю: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

Старший солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_3 , всупереч вимогам п.п. 2.3 (б,д) п.п.1.10 (в частині визначення поняття «перешкода» руху» та виконання його вимог) та 12.3 ПДР України, діючи з необережності, будучи злочинно самовпевненим у безпечності своїх дій та, маючи реальну можливість передбачити настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння і передбачаючи їх, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, 17 жовтня 2024 року близько 16 год. 00 хв. на межі с. Скоморохи та с. Остальці Тернопільського району Тернопільської області, поза межами проїзної частини, керуючи технічно справним військовим автомобілем марки KIA SORENTO, сірого кольору, 2002 року випуску, без номерних знаків не був достатньо уважним та належно не стежив за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечно для інших учасників руху об`їзду перешкоди, хоча мав для цього технічну можливість та продовжив рух, здійснив наїзд передньою лівою частиною автомобіля на велосипедиста ОСОБА_7 , який рухався у попутному напрямку, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тазу і попереково-крижового відділу хребта у виді двобічних переломів лонних та сідничних кісток, перелому в ділянці правої кульшової (вертлюгової) западини, переломів тіла крижової кістки зліва і лівого поперечного відростка 5-го поперекового хребця, що відноситься до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, чим вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч.1 ст. 415 КК України, тобто порушення правил водіння або експлуатації транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину визнав повністю. При цьому пояснив, що 17.10.2024 року, перебував у складі групи оповіщення, разом із сержантом ОСОБА_8 та працівником поліції, їхали автомобілем KIA SORENTO. Біля с. Остальці побачили чоловіка, який їхав на велосипеді. Вирішили перевірити військово - облікові документи, потерпілий почав різко їхати в сторону лісу. Обвинувачений керував транспортним засобом, зачепив потерпілого передньою частиною автомобіля і потерпілий впав. Викликали карету швидкої допомоги. Приїхали медики, забрали потерпілого, потім приїхали працівники правоохоронних органів. Провели обвинуваченому освідування, за результатами якого останній не перебував в стані ні алкогольного, ні іншого сп`яніння. У скоєному кається. Просить суворо не карати, так як вперше притягується до кримінальної відповідальності, а також просить вибачення у потерпілого.

Суд вважає недоцільним дослідження доказів відносно тих обставин справи, які ніким не оспорюються і обмежується допитом обвинуваченого в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи не має сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає ОСОБА_3 винним у скоєнні кримінального правопорушення і його дії кваліфікує за ч. 1 ст. 415 КК України - тобто порушення правил водіння або експлуатації транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Щире каяття виражалося у тому, що характеризуючи суб`єктивне ставлення ОСОБА_3 до вчиненого ним злочину, обвинувачений визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти нього обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Обставин, які обтяжують покарання, передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, є необережним нетяжким злочином, суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем несення служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Отже, з урахуванням всіх вказаних обставин, думки прокуратора, який вважав за можливе призначити покаранняв межах санції станні у виді обмеження волі без ізоляції від суспільства, суд вважає, що для досягнення цілей покарання, визначених ч. 2 ст. 50 КК України, з метою виправлення обвинуваченого та запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, слід призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 статті 415 КК України та вважає можливим, на підставі ст. 75 КК України, звільнити обвинуваченого від відбування покарання з іспитовим строком, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього в силу ст. 76 КК України обов`язки.

У ході розгляду кримінального провадження прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону подано позови в інтересах держави про відшкодування витрат, витрачених закладами охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Згідно із ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Відповідно до довідки № 1063 від 12.05.2025, щодо ОСОБА_7 , який перебував на стаціонарному лікуванні з 17.10.2024 по 23.10.2024 затрачено кошти на лікування 10423,62 грн. з яких медикаменти 2482,98 грн. – НЗСУ, ліжко-дні – 6332,34 грн. – НЗСУ, 1608,30 грн. - місцевий бюджет.

Згідно з довідкою від 16.05.2025 № 01-3/1334 вартість затрат на лікування та перебуванні ОСОБА_7 з 23.10.2024 по 01.11.20247 становить 11938,00 з яких 10552,00 грн. – кошти НЗСУ, 1386,00 – кошти обласного бюджету.

Таким чином, дослідивши письмові пояснення, викладені прокурором у цивільних позовах, та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до переконання, що позови прокурора в інтересах держави підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов. Права та обов`язки цивільного позивача виникають з моменту подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду (ст. 61 КПК України).

Представником потерпілого ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_6 пред`явлено цивільний позов, про стягнення з цивільного відповідача Тернопільського обласного територіального центрк комплектуваня тта соціальної підтримки моральної шкоди в розмірі 1500000 грн. Так, в обґрунтування вимог, представник вказує, що внаслідок ДТП потерпілий отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, був вимушений пройти тривале і болюче лікування, переніс оперативне втручання. Наслідки отриманих трав відчуває досі, та буде відчувати і далі. Моральна шкода полягає у втраті спокою, дискомфорті, стресі через одержані тілесні ушкодження, стан пригнічення, через оперативне втручання. Потерпілому доводиться вчитися заново ходити. ОСОБА_7 відчуває сильні моральні та фізичні страждання внаслідок психологічного та фізичного болю, що призвело до позбавлення апетиту, порушення сну, дратівливості, постійної емоційної напруги. Внаслідок отриманих травм були порушені його нормальні життєві зв`язки, через неможливість продовження активного способу життя, порушено стосунки з оточуючими людьми, фактично втрачена можливість реалізації сімейних планів. Тому визначений розмір відшкодування моральної шкоди є співмірний із отриманими стражданнями.

Представником цивільного відповідача відзиву на позов, заперечень не надано.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки , відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підстави ( право власності, інше речове право, договір підряду , оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом , використання , зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч.1 ст. 1172 ЦК України, юридична особа або фізична особа відшкодовує шкоду , завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Як встановлено в судовому засіданні автомобіль KIA SORENTO, сірого кольору, 2002 року випуску на підставі технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_1 належить ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_3 - водій – електрик відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У пункті 5 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам роз`яснено, що «Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На підставі проаналізованих норм діючого законодавства України, враховуючи конкретні обставини кримінального провадження, характер, глибину і обсяг фізичних, емоційних, психологічних та душевних страждань, викликаних спричиненими тілесними ушкодженнями, доведеність наявності моральної шкоди, протиправності діяння її заподіювача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також враховуючи принцип розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги представника потерпілого підлягають до часткового задоволення та моральну шкоду стягнути у розмірі 180000 грн.

Також слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2024 справа № 607/22488/24, на транспортний засіб KIA SORENTO, сірого кольору, 2002 року випуску, який відповідно до реєстраційних даних транспортного засобу серії НОМЕР_1 належить ІНФОРМАЦІЯ_3 , велосипед марки BTWIN із номером рами НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Судові витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України,

У Х В АЛ И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставіст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 76 КК України нагляд за ОСОБА_3 , як військовослужбовцем, звільненим від відбування покарання з випробуванням, покласти на начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а у разі звільнення з військової служби контроль за виконанням вироку покласти на уповноважений орган з питань пробації.

У разі звільнення з військової частини, зобов`язати ОСОБА_3 , відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 76 КК України в період випробувального терміну виконати наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Позов ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_5 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 задовільнити частково.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_7 180 000,00 грн. моральної шкоди.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської обласної ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради задовільнити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь Тернопільської обласної ради до обласного бюджету 1386,00 грн. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 .

Позов прокурора в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» задовільнити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь Тернопільської міської ради до місцевого бюджету 1608,30 грн. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 .

Позов прокурора в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, третя особа Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги», Комунальне некомерційне підприємство «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради задовільнити.

Стягнути із ОСОБА_3 в користь держави в особі Національної служби здоров`я України 19367,32 грн. за стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 .

Стягнути з ОСОБА_3 , на користь держави судові витрати за проведення судової інженерно-транспортної експертизи від 20.11.2024 № СЕ-19/120-24/12051-ІТ у розмірі 2387,70 грн.; судової інженерно-транспортної експертизи від 16.12.2024 № СЕ-19/120-24/12049 – ІТ у розмірі 3183,60 грн., комплексної судово-медичної та транспортно - трасологічної експертизи від 20.02.2025 № 7/Се-19/120-24/1338-ІТ в розмірі 3183,60 грн., судової інженерно - транспортної експертизи від 03.12.2024 № СЕ-19/120-24/12053 –ІТ в розмірі 6765,15 грн., судової інженерно-транспортної експертизи від 14.04.2025 № СЕ-19/120-25/4414-ІТ в розмірі 4457,00 грн.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.10.2024 справа № 607/22488/24, на транспортний засіб KIA SORENTO, сірого кольору, 2002 року випуску, який відповідно до реєстраційних даних транспортного засобу серії НОМЕР_1 належить ІНФОРМАЦІЯ_3 , велосипед марки BTWIN із номером рами НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_7 .

Речові докази:

- транспортний засіб KIA SORENTO, сірого кольору, 2002 року випуску, який відповідно до реєстраційних даних транспортного засобу серії НОМЕР_1 належить ІНФОРМАЦІЯ_3 після набрання вироком законної сили – повернути ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- велосипед марки BTWIN із номером рами НОМЕР_2 після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_7 .

- шолом червоно - сірого кольору, куртку чорного кольору із синіми вставками, штани чорного кольору, балаклаву чорного кольору, кросівки коричневого кольору, носки сірого кольору – повернути потерпілому ОСОБА_7 .

Вирок може бути оскаржено до Тернопільского апеляційного суду через Теребовлянський районний суд Тернопільскої області протягом 30 діб після проголошення. Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченим та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Суддя ОСОБА_1