Суд: Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: споживчого кредиту
Дата: 02 лютого 2026 р.
Справа: №216/4485/25
Суддя: ОНОПЧЕНКО Ю. В.
Справа № 216/4485/25
Провадження № 2/216/498/26
З А О Ч Н Е
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 лютого 2026 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
в с т а н о в и в:
30 травня 2025 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позовна заява мотивована тим, 30 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та відповідачкою шляхом підписання електронним підписом було укладено договір позики № 0971949270, у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20 000 грн, в межах строку дії договору – 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту, не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами.
14 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір № 14-07/21, за яким на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0971949270.
В свою чергу, 10 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір № 10-01/2023, за яким на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0971949270.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором № 0971949270 від 30.12.2019, станом на 20.05.2025 становить 57 374 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 54 374 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.
Посилаючись на вищевказані обставини представник позивача просив суд з урахуванням принципу розумності, співмірності і пропорційності, стягнути з відповідачки загальний розмір заборгованості в розмірі 39 944 грн, який складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3000 грн, та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 36 944 грн.
Представниця позивача Ткаченко М. у судове засідання не з`явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 30 грудня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та відповідачкою шляхом підписання електронним підписом було укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0971949270, за умовами якого відповідачці визначено діючий ліміт (сума) кредиту (в національній валюті) 20 000 грн, із визначенням максимального строку (кількість календарних днів користування кредитом (траншем) – 30 календарних днів, та максимальною відсотковою ставкою, нарахування за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75 %.
Відповідно до п. 1.6 договору № 0971949270, в рамках дії даного договору сторони погодили наступні загальні умови, а саме: до умов даного договору застосовуються фіксована процентна ставка. Порядок обчислення процентної ставки встановлюється цим пунктом договору та Правилами.
Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у Додатку № 1 та Додатку № 2 до договору – при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та Додатку № 3 та Додатку № 4 до договору – при надання (отриманні) другого та наступних траншів кредиту.
Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховуються за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування.
Позичальник підтверджує, що він самостійно перед укладенням даного договору повністю ознайомився з Правилами, викладеними на веб-сайті товариства, проектом договору і які відповідають умовам даного договору, та погоджується з ними.
Підписанням заявки-анкети та/або цього договору позичальник підтверджує, що він до укладення даного договору отримав вичерпну інформацію в письмовій формі про умови надання кредиту і що один з оригіналів цього договору був переданий позичальнику (п.п. 7.1, 7.2 договору № 0971949270).
Договір укладено в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».
14 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Інфінанс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір № 14-07/21, за яким на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0971949270.
В свою чергу, 10 січня 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» та позивачем було укладено договір № 10-01/2023, за яким на користь останнього було відступлено право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0971949270.
Відповідно до реєстру боржників до договорів відступлення прав вимоги, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 0971949270 від 30.12.2019, та на день звернення позивача до суду (30.05.2025) сума боргу становить 57 374 грн, з яких: 3000 грн – заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту), 54 374 грн – заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Разом з тим, в межах заявленого позову позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 39 944 грн, який складається із заборгованості за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) – 3000 грн, та заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги – 36 944 грн.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановленні договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 цього Кодексу визначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі строки і на умовах, передбачених договором.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, враховуючи невиконання відповідачкою умов договору позики, що призвело до виникнення значної суми заборгованості, вимоги позивача, як правонаступника правомірні, а тому суд вважає позовну заяву в частині стягнення заборгованості за договором позики обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2025 рік, складала 3028 грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а відтак враховуючи звернення позивача до суду з позовом в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» розмір судового збору склав 2422,40 грн, та був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 13 000 грн, на підтвердження понесення яких надано договір про надання правової допомоги № 02-09/2024 від 02.09.2024, заявку про надання юридичної допомоги № 37 від 01.04.2025, та витяг з акту № 8 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025, відповідно до яких фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 надано ТОВ «Коллект Центр» наступну правову допомогу: надання усної консультації з вивченням документів тривалістю 2 години вартістю 4000 грн, складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 3 годин вартістю 9000 грн.
Однак, з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд не може погодитись із наведеним розрахунком в повному обсязі, та враховуючи співмірність складності справи, виконаних адвокатом робіт, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі N 922/1964/21 (провадження N 12-14гс22) дійшла висновку, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункти 107-109).
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 516, 517, 526, 527, 530, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд –
у х в а л и в:
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(ЄДРПОУ: 44276926, місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором № 0971949270 від 30.12.2019 у розмірі 39 944 (тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот сорок чотири) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр»(ЄДРПОУ: 44276926, місце знаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова буд. 3, офіс 306) судовий збір в сумі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн, а всього – 9422 (дев`ять тисяч чотириста двадцять дві) грн 40 (сорок) коп.
В іншій частині позову – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Суддя Ю.В.Онопченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua