Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №204/9101/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/9101/25

Провадження № 2/204/551/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(повний текст)

14 січня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання ЯнчукП.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (місце розташування за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14), в інтересах якого діє представник ВойціховськийАнтон Віталійович(адреса для листування: 45636, Волинська область, с. Гаразджа, вул. Весела, буд. 29А)до ОСОБА_1 (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, інфляційних втрат, пені та 3% річних, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якого діє представник Войціховський А.В. звернувся до суду із вищезазначеним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 суму страхового відшкодування у розмірі 17 370,50 грн., інфляційні втрати у розмірі 3755,45 грн., пеню у розмірі 9280,44 грн., 3% річних у розмірі 957,99 грн. та понесені судові витрати. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.12.2020 сталася дорожньо-транспортна пригода за участютранспортних засобів марки RENAULTKANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN- НОМЕР_2 , під керуванням відповідача та марки ЗАЗ 11030, д.н.з. НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 .В судовому порядку ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненніправопорушення, передбаченого ст. 124 та ч. 1 ст. 130 Кодексу України проадміністративні правопорушення, таким чином було встановлено факт, що останній підчас настання дорожньо-транспортної пригоди керувавтранспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.Цивільно-правова відповідальність Відповідача станом на датунастання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов`язкового страхуванняцивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів EP-201292086. Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 13.04.2021 між потерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страховоговідшкодування в сумі 17370,50 грн. На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а також враховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійснило виплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі17370,50 грн. 29.09.2023 представник позивача надсилав відповідачу вимогу щодо компенсації витрат в добровільному порядку. Однак жодної відповіді відповідач не надав,і перерахунків позивачу не здійснював. На підставі викладеного, представником позивача зазначено, що з урахуванням норм чинного законодавства та зазначених обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 31 904,38 грн., з яких: 17 370,50 грн сума виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу, 3 755,45 грн -інфляційні витрати, 9280,44 грн - пеня та 957,99 грн 3% річних, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі.

Ухвалою суду від 18.12.2023 відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.31).

Представник позивача у судове засідання не з`явився про день та час розгляду справи повідомлявся належними чином, просив розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав викладених у позовних вимогах (а.с.5).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був неодноразово повідомлений у встановленому законом порядку, а саме направленням на адресу проживання судових повісток. Будь яких заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України в зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 25.12.2020 о 19:15 годині водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 , в районі будинку № 111 Р по вул. Великій Діївській у м. Дніпро, не дотримався безпечної швидкості та дистанції руху, через що допустив зімкнення з автомобілем марки ЗАЗ 11030, д.н.з. НОМЕР_5 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який зупинився перед пішохідним переходом, пропускаючи пішохода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдана матеріальна шкода (а.с.18).

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2021 у справі №205/497/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік (а.с.29). Вказана постанова набрала законної сили 23.02.2021.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2021 у справі №205/1121/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк6 місяців (а.с.18). Вказана постанова вступила в законну силу 06.02.2021.

Відповідно до частини шостої ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 ЦПК України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановами Ленінськогорайонного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2021 та 24.03.2021у справах у справі №205/497/21 та №205/1121/21.

На момент дорожньо-транспортної пригоди за полісом №ЕР-201292086 відповідальність водія автомобіля марки RENAULT KANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» (а.с.17).

Потерпілий ОСОБА_2 , як власник пошкодженого у ДТП 25.12.2020 автомобіля марки ЗАЗ 11030, д.н.з. НОМЕР_3 , звернулась до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку.

Актом огляду транспортного засобу від визначено перелік та характер пошкоджень марки ЗАЗ 11030, д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 39).

Відповідно до ремонтної калькуляції вартість відновлювального ремонтутранспортного засобу ЗАЗ 110307, державний номер НОМЕР_3 з урахуваннямкоефіцієнту фізичного зносу та без урахування ПДВ, склала 19.870,50 грн.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону № 1961-IV Страховик має право здійснювативиплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахуваннякоштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщоза результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик іпотерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страховоговідшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизипошкодженого майна.

Відповідно до заяви про виплату страхового відшкодування від 13.04.2021 міжпотерпілою особою та ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» було узгоджено розмір страховоговідшкодування в сумі 17370,50 грн.

23.05.2021ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» складено Страховий Акт #25037/1 від 23.05.2021 про визнання події страховим випадком та виплату страхового відшкодування за договором в розмірі 17 370,50 грн (а.с.44).

На підставі заяви про виплату страхового відшкодування, а такожвраховуючи інші матеріали страхової справи, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» здійсниловиплату страхового відшкодування на користь потерпілої особи в розмірі17370,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6820 від 22.06.2021 (а.с.45)

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Порядку виконання зобов`язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку Внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з пунктом 36.4 статті 36 Закону 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого транспортного засобу внутрішні договори страхування.

Відповідно до пп. «а» пп. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону № 1961-IV Страховик післявиплати страхового відшкодування має право подати регресний позов дострахувальникаабо водія забезпеченого транспортного засобу, якийспричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортнимзасобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливомлікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Враховуючи винність відповідача у настанні ДТП, порушення нимобов`язків, встановлених Законом № 1961-IV, а також здійснення виплатистрахового відшкодування, ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» отримало право звернутися до відповідача за компенсацією виплаченого страхового відшкодування врозмірі виплаченого страхового відшкодування.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування в розмірі 17370,50 згідно з підпунктом «а» підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» як страховика транспортного засобу RENAULTKANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 , виникло право регресної вимоги до водія ОСОБА_1 , який безпосередньо спричинив таку дорожньо-транспортну пригоду під час керування транспортним засобому стані алкогольного сп`яніння.

12.04.2022 ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» направило на адресу відповідача вимогу (претензію) про відшкодування завданої майнової шкоди з метою урегулювання спору у досудовому порядку, однак, відповіді щодо результату розгляду вимоги ПрАТ «Страхова компанія «Оберіг» отримано не було (а.с.46).

Вказана обставина, що відповідач ОСОБА_1 під час ДТП керував транспортним засобом RENAULTKANGOO, д.н.з. НОМЕР_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння встановлена постановою Леніського районного суду м. Дніпропетровська від 10.02.2021 року у справі №205/497/21, згідно з якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Дана постанова не була оскаржена та набрала чинності 23.02.2021.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд зазначає, що на підставі п. 1.7ст. 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно дост. 6 ЗаконуУкраїни «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цимЗакономпорядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За ч. 2ст. 1187 Цивільного кодексу Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1ст. 1191 ЦКособа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч.1 ст.990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Частиною 1 ст.993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно з п.26 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року № 4, до страховика, який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

Надані позивачем ТДВ «Страхова компанія «Оберіг» документи підтверджують обсяг пошкоджень транспортного засобу ЗАЗ 11030, д.н.з. НОМЕР_5 , та вартість ремонтних робіт, а отже, є належними.

У свою чергу, відповідач не надав доказів на підтвердження того, що визначена вартість відновлювального ремонту не відповідає отриманим у ДТП пошкодженням.

Таким чином, судом встановлено, що до ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» в порядку регресу перейшло право вимоги на отримання від ОСОБА_1 компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля ЗАЗ 11030, д.н.з. НОМЕР_5 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась в районі будинку АДРЕСА_2 .

Предметом позовних вимог у справі є стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 17 370,50 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобов`язання не виконав, суму страхового відшкодування в розмірі 17 370,50 в добровільному порядку ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» не сплатив. Доказів протилежного матеріали цієї справи не містять.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу, підлягають до задоволення.

В частині позовних вимог про стягнення із відповідача пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат слід зазначити наступне.

Так, відповідно до пункту 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першоїстатті 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зістаттею 16 Закону України «Про страхування»договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору.

Застаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині третійстатті 510 ЦК Українивизначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

Саме до таких грошових зобов`язань належить укладений договір про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору страхову суму.

З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другоїстатті 625 ЦК Українияк спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. У зв`язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18).

При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписистатті 625 ЦК Українипоширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз`яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття526, частина друга статті625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає 3% річних в розмірі 957,99 грн та інфляційні втрати в розмірі 3 755,45 грн.

Щодо вимог позивача в частині стягнення пені у розмірі 9280,44 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов`язань.

Відповідно до п. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Таким чином, положення п. 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не розповсюджується на правовідносини між сторонами у даній справі, оскільки у вищевказаній нормі чітко йдеться про обов`язок страховика сплатити саме на користь особі, яка має право на отримання такого відшкодування, тобто потерпілої особи, пеню в разі прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика.

Отже, Цивільним кодексом України, Законами України «Про страхування» та «;Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин, не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення страхової компанії з регресним позовом до особи відповідальної за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що для позадоговірних (регресних) зобов`язань у сфері страхування чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання таких зобов`язань шляхом встановлення неустойки, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

А тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 9 280,44 грн слід відмовити.

За таких обставин, суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь ТДВ «СГ «Оберіг» грошові кошти у розмірі 22 083,94 грн, з яких: 17 370,50 грн розмір основного боргу, 3 755,45 грнінфляційні витрати, 957,99 грн. три відсотки річних.

Вирішуючи питання судових витрат, суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 3статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

Згідно з положеннями ч. 4ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Судом встановлено, що позивачуправничу допомогу у вказаній справі надавав адвокат ВойціховськийА.В., що підтверджується договором про надання правової допомоги від 16.07.2025.

На підставі чого,представник позивача просить стягнути з відповідача, понесені ним витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 7300,00 грн. На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025, укладений ТОВ «Страхова Група «Оберіг» з адвокатом Войціховськии А.В.; акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №25037 від 26.08.2025; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Таким чином, суд вважає за необхідне, виходячи з обсягом фактично виконаних робіт, стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 7500 грн.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141ЦПК України судовий збір, у разі задоволення позову, покладається на відповідача.

При зверненні до суду з вказаною позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., у зв`язку з чимз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, інфляційних втрат, пені та 3% річних –задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769 суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 22 083(двадцять дві тисячі вісімдесят три) гривні 94 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769 судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 7500грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:

Позивач – Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг», код ЄДРПОУ 39433769, (місце розташування за адресою: 03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14);

Представник позивача - Войціховський Антон Віталійович (адреса для листування: 45636, Волинська область, с. Гаразджа, вул. Весела, буд. 29А);

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: невідомий, (місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.В. Чудопалова