Вирок від 10 лютого 2026 р. у справі №553/4126/25 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/4126/25

Провадження № 1-кп/553/391/2026

В И Р О К

Іменем України

11.02.2026м. Полтава

Подільський районний суд м. Полтави в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Подільського районного суду м. Полтави кримінальне провадження № 62025170010001227 від 30.05.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Валок Полтавського району Полтавської області, громадянина України, освіта професійно-технічна, розлученого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

26.12.2025 Шевченківським районним судом міста Полтави за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, який проходить військову службу по мобілізації на особливий період, перебуваючи на посаді курсанта навчального взводу 3 навчальної роти школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово ухилитися від неї, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу в військовій частині НОМЕР_1 , не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасового незаконного ухилення від її проходження, з особистих мотивів, в умовах воєнного стану, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, а саме 11.05.2025 року не пізніше 19:50 год., самовільно залишив місце служби, а саме місце розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 - територію військового містечка №72 в АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, не вживаючи жодних заходів для повернення у військову частину та виконання службових обов`язків, звернення до правоохоронних, інших державних органів чи органів військового управління з приводу своїх протиправних діянь, за наявності реальної можливості для цього.

29.07.2025 відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 29.07.2025 (справа № 554/1180/25, провадження №1-кс/554/9329/2025) відносно ОСОБА_5 в рамках кримінального провадження №12025170420000953 від 24.07.2025 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», чим припинено вчинення кримінального правопорушення.

Так, солдат ОСОБА_5 з 11.05.2025 по 29.07.2025 обов`язки військової служби не виконував, будь-яких заходів для повернення на службу та продовження несення відповідних обов`язків у зазначений період часу не вживав, а займався особистими справами, не пов`язаними з проходженням військової служби.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, тобто самовільне

залишення місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, пояснив, що він дійсно скоїв вказане кримінальне правопорушення при тих обставинах, які викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро кається.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються. Судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає. При цьому, суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідив документи, які характеризують обвинуваченого як особу.

Розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Враховуючи викладене, суд вважає, що, своїми умисними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Судом встановлено, що обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до ст.ст. 65-67 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, особу винного, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд, згідно ст. 66 КК України, визнає те, що обвинувачений щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому, згідно зі ст.67 КК України, судом не встановлено.

Як особа обвинувачений ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, розлучений, не працює, раніше судимий 26.12.2025 Шевченківським районним судом міста Полтави за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі.

Підстав для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_5 більш м`якого покарання ніж передбачено ч. 5 ст. 407 КК України судом не встановлено.

Підстав для застосування ст. 75 КК України та звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням судом не встановлено.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , відповідно до ст. 65 КК України суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінального правопорушення. Суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, за якою він обвинувачується і яка передбачає відповідальність за вчинене правопорушення.

На думку суду, саме таке покарання відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

При цьому, ОСОБА_5 вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2025 року засуджено за ч. 4 ст. 186 КК України до 7 років позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 27.01.2026.

ОСОБА_5 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 186 КК України 11.05.2025, тобто до постановлення вироку Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2025 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що

засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При цьому, як роз`яснила Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 25.06.2018 (справі №511/37/16-к) правила призначення покарання, передбачені ч.4 ст.70 КК України, застосовуються в разі, якщо після постановлення вироку у справі буде встановлено, що особа винна ще й в іншому злочині, вчиненому нею до постановлення попереднього вироку. У такому випадку суд може при призначенні покарання за другим вироком як поглинути покарання за першим вироком, так і приєднати його повністю або частково, однак таким чином, щоб обраний захід примусу не перевищував максимального покарання, встановленого статтею (частиною статті), за якою особу засуджено, і водночас не був меншим строку покарання, визначеного за перший злочин. При цьому, суд зобов`язаний в остаточне, призначене за сукупністю злочинів, покарання зарахувати покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в ст.72 цього Кодексу.

Як вбачається з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року № 7, при вирішенні питання про те, який із передбачених ст. 70 КК України принципів необхідно застосовувати при призначенні покарання за сукупністю злочинів (поглинення менш суворого покарання більш суворим або повного чи часткового складання покарань, призначених за окремі злочини), суд повинен враховувати крім даних про особу винного й обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, також кількість злочинів, що входять до сукупності, форму вини й мотиви вчинення кожного з них, тяжкість їх наслідків, вид сукупності (реальна чи ідеальна) тощо.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень на підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2025 року.

Цивільні позови не заявлені.

Процесуальні витрати відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 374, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань за даним вироком та вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 1 (один) місяць.

Строк відбування призначеного ОСОБА_5 покарання рахувати з дня ухвалення вироку – 11 лютого 2026 року.

У строк покарання за цим вироком зарахувати частково відбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду міста Полтави від 26 грудня 2025, а саме: з 29 липня 2025 року по 10 лютого 2026 року включно.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Суддя Подільського районного суду міста Полтави ОСОБА_1