Вирок від 08 лютого 2026 р. у справі №534/3314/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа№534/3314/25

Провадження №1-кп/534/330/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2026 року м. Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горішні Плавні кримінальне провадження №12025170520000682 від 15.11.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольськ (нині Горішні Плавні) Кременчуцького району Полтавської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою освітою, одруженого, непрацюючого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше судимого:

?05.03.2007 Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 2-х років 6-ти місяців позбавлення волі;

?25.12.2008 Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 15 ч.3, ст. 186 ч. 2, ст. 69, ст. 186 ч.2, ст. 69, ст. 70 ч. 1, 4 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. 23.11.2009 року звільнений із Полтавської виправної колонії № 64 по відбуттю строку покарання;

?06.06.2011 Козельщинським районним судом Полтавської області за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. 05.03.2014 року звільнений із Кременчуцької виправної колонії № 69 по відбуттю строку покарання;

?06.05.2016 Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 309 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Штраф сплачено 18.05.2016 року;

?25.05.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука за ст. 185 ч.3 КК України до покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

?02.09.2016 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ст. 185 ч.3, ст. 71 ч. 1 КК України до покарання у вигляді 3-х років 3-х місяців позбавлення волі;

?20.12.2016 Комсомольським міським судом Полтавської області за ст. 185 ч.3, ст. 70 ч.4 КК України до покарання у вигляді 3-х років 6-ти місяців позбавлення волі. 11.07.2018 року звільнений із Кременчуцької виправної колонії № 69 згідно ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.07.2018 року на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 19 днів;

?12.03.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області за ст. 185 ч. 3, ст. 71 ч.1 КК України до покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі;

?01.09.2020 Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ст. 185 ч. 3 КК України до покарання у виді 5-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 4 КК України за вироком Вінницького міського суду Вінницької області приєднано частину покарання та остаточно засуджено до 5-ти років 7-ми місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 08 листопада 2025 року близько 07 год 00 хв. проходив повз будівлю № 19/11, що розташована по проспекту Героїв Дніпра, м. Горішні Плавні Кременчуцького району Полтавської області, де на тротуарі побачив банківську карту, емітовану АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_5 . У цей час у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на привласнення вказаної банківської картки. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою, підняв з тротуару банківську картку, емітовану АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_1 , яка у відповідності до положень ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, ст. ст. 14, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 . Після чого ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення, тим самим привласнив вказану вище банківську картку.

Своїми умисними діями, які виразилися у привласненні офіційного документу, вчиненими з корисливих мотивів, ОСОБА_4 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09.11.2025 року близько 18 год 00 хв. ОСОБА_4 знаходився за місцем свого проживання, а саме у приміщенні квартири АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме грошових коштів із раніше привласненої ним банківської картки, емітованої АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_5 . Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи в умовах воєнного стану, введеного на території України на підставі Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», який неодноразово продовжувався та діяв на момент вчинення кримінального правопорушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом та метою, діючи таємно, повторно, прибув до приміщення магазину «Адіс», що розташований за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, м. Горішні Плавні, проспект Героїв Дніпра, буд. 67, де, використовуючи привласнену ним банківську картку, емітовану АТ «УКРСИББАНК» № НОМЕР_1 , яка є доступом до рахунку НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_5 , шляхом проведення безготівкових операцій, заволодів грошовими коштами останнього у сумі 3 192 грн. Своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав ОСОБА_5 матеріальних збитків на загальну суму 3 192 грн.

Своїми умисними діями, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст. 185 КК України.

Потерпілий ОСОБА_5 , будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, в судове засідання не з`явився. Звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, повідомив, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю відшкодував завдану йому матеріальну шкоду, претензій до останнього не має, просив суворо його не карати.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинених інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях визнав повністю та показав, що у встановлений судом спосіб, час і місці здійснив зазначені кримінальні правопорушення. Обвинувачений ОСОБА_4 не оспорював фактичних обставин та доказів по справі, не заперечував щодо об`єму та вартості майна, яким заволодів.

При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів прокурором висловлено думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливість обмежитися допитом обвинуваченого та дослідженням письмових доказів, що характеризують особу обвинуваченого.

Обвинувачений погодився з думкою прокурора щодо порядку розгляду справи без дослідження доказів на підтвердження фактичних обставини справи, які не заперечував.

Судом роз`яснено, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення визнаних обставин.

Ураховуючи те, що обвинувачений у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав повністю та правильно розумів зміст обставин, зазначених в обвинувальному акті, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження всіх доказів і обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, кваліфікацію його дій, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції. Судом роз`яснено правові наслідки розгляду матеріалів за спрощеною процедурою.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, пояснив суду, що дійсно вчинив привласнення банківської картки потерпілого та в подальшому крадіжку грошових коштів потерпілого з даної банківської картки при обставинах, які правильно зазначені в обвинувальному акті. Щиро каявся, засуджував свою поведінку, відшкодував потерпілому завдані збитки у повному обсязі, просив суд при ухваленні вироку врахувати обставини, що пом`якшують покарання та суворо не карати.

Суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши письмові докази, що характеризують особу обвинуваченого, вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена, а його дії органами досудового розслідування кваліфіковані правильно за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України як привласнення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.

Судом встановлено три обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та повне відшкодування завданої шкоди.

Обставин, що обтяжують покарання, не встановлено.

Згідно медичної довідки обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК України бере до уваги:

- класифікацію кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином (ч.4 ст. 185 КК України) та кримінальним проступком (ч.1 ст. 357 КК України);

- наслідки та обставини вчинених кримінальних правопорушень;

- особу винного - його вік, сімейний стан, перебування неповнолітньої дитини на його утриманні, стан здоров`я, відсутність заробітку;

- обставини, які пом`якшують покарання, та відсутність обставин, які обтяжують покарання;

- за місцем проживання характеризується посередньо;

- наявність судимостей, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, враховуючи наведені вище характеризуючі дані обвинуваченого, суд вважає, що для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім є покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 357 КК України та ч. 4 ст. 185 КК України. Так, за ч. 1 ст. 357 КК України доцільним є призначення покарання у виді обмеження волі, оскільки призначення штрафу буде надто м`яким покаранням та, враховуючи те, що обвинувачений є безробітним, призначення цього виду покарання є недоцільним. За ч. 4 ст. 185 КК України достатнім буде покарання у виді позбавлення волі строком 5 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень необхідно визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Тільки таке покарання, з урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, відповідатиме принципу індивідуалізації покарання та буде достатнім для виправлення обвинуваченого.

Підстав для застосування положень статей 69 та 69-1 КК України суд не знаходить.

Разом з тим, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, враховуючи, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого (ч. 2 ст. 50 КК України), а також те, що обвинувачений каявся, визнав свою вину, повністю відшкодував завдану шкоду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, і тому до нього слід застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши обвинуваченого від відбування покарання із випробуванням зі встановленням іспитового строку та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 1 та п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, що є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого. Перебування обвинуваченого на волі під наглядом органу пробації під час встановленого судом іспитового строку, на думку суду, не створить значної суспільної небезпеки.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили не вбачається, зважаючи на застосування судом ст. 75 КК України та процесуальної поведінки обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, ст.ст.50, 65, 66, 67 КК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 357, ч.4 ст. 185 КК України.

Призначити ОСОБА_4 покарання:

-за ч.1 ст.357 КК України у виді 2 років обмеження волі;

-за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом дворічного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов`язки періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області, а обвинуваченим у той же строк з моменту його отримання.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Обвинуваченому роз`яснюється право подати клопотання про помилування, а також роз`яснюється учасникам кримінального провадження право ознайомитись із журналом судового засідання та подавати на них зауваження.

Суддя ОСОБА_1